про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 червня 2023 р. Справа № 120/8793/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 25889090, місцезнаходження: вул. Марії Литвиненко-Вольшему, буд. 48, кв. 9 , м. Вінниця, 21018), від імені та в інтересах якогї діє Голова релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Ковальчук Микола Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ), до Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 03084813, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним та скасування рішення,
21.06.2023 до суду надійшла позовна заява релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 34 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1617 в частині припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3176 га, кадастровий номер 0510136300:01:065:0014, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, та в частині скасування пункту 1.3 Додатку № 1 до рішення відповідача від 27.02.2009 № 2280.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.05.2023 відповідач прийняв рішення за № 1617 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради", яким припинив Релігійній громаді Покрови Пресвятої Богородиці Української православної церкви право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3176 га, кадастровий номер 0510136300:01:065:0014, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер: ЯЯ № 019257, виданий 06.07.2009) та скасував пункт 1.3. додатку № 1 до рішення Вінницької міської ради від 27.02.2009 № 2280.
Позивач вважає вказане рішення незаконним і таким, що порушує його право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності, а тому за захистом такого права звертається до суду.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви належить відмовити.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Водночас за змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.
Як видно з матеріалів позовної заяви, предметом оскарження за адміністративним позовом релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви є рішення 34 сесії 8 скликання № 1617 Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1617 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради" в частині припинення позивачу права користування земельною ділянкою комунальної власності, яке виникло у позивача на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 019257 від 06.07.2009.
Отже, позивач звертається до суду за захистом зареєстрованого у встановленому законом порядку права постійного користування земельною ділянкою.
Тобто спірні правовідносини не мають ознак публічно-правових, а ініційований позивачем спір не може бути віднесений до публічно-правових спорів, оскільки в його основі є спір про право цивільне.
Відповідно до пункту 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідач за даним адміністративним позовом (Вінницька міська рада) є суб'єктом владних повноважень. Проте, з урахуванням наведених вище критеріїв розмежування судової юрисдикції, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-29).
Цей висновок також узгоджується з положеннями частини першої-другої статті 2 Цивільного кодексу України, згідно з якими учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Відтак, нормами Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкт владних повноважень (суб'єкт публічного права) може бути учасником цивільних відносин.
Відтак сам факт участі у спірних правовідносинах Вінницької міської ради, попри формальний статус відповідача як суб'єкта владних повноважень, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно на публічно-правовий характер спору.
Тому визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності спору є саме характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17 та від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17.
Крім того, необхідно врахувати, що стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 цього Кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц та від 06.02.2019 у справі № 145/797/15-ц.
Судом з'ясовано, що оскаржуване рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677 за своєю правовою природою є рішенням майнового характеру, оскільки передбачає припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином скасування у судовому порядку вказаного рішення безпосередньо впливає на майнові права та інтереси позивача.
Відтак суд вважає, що у даному випадку існує спір про право, який не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Частиною першою, другою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовувати у своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав на те, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом
При цьому суд враховує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що справа за позовом релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви про визнання протиправним та скасування рішення 34 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від від 26.05.2023 № 1617 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради", в частині припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3176 га, кадастровий номер 0510136300:01:065:0014, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, та в частині скасування пункту 1.3 Додатку № 1 до рішення відповідача від 27.02.2009 № 2280, з урахуванням суб'єктного складу сторін спору підлягає розгляду судом в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на викладене у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом належить відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), роз'яснивши заявнику можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів в порядку господарського судочинства до відповідного суду господарської юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
2. Копію ухвали надіслати представнику позивача разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
3. Роз'яснити позивачеві, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 26.06.2023.
Суддя Сало Павло Ігорович