про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
26 червня 2023 р. Справа № 120/8638/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала на протиправну бездіяльність пенсійного органу щодо невстановлення і невиплати їй з 01 липня 2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
А тому з метою захисту своїх прав позивачка звернулася з позовом до суду з вимогою зобов'язати відповідача призначити і виплачувати їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 гривень з 01 липня 2021 року.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Так, частиною 6 статті 161 КАС України, передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Вказана норма кореспондується з частиною 1 статті 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Водночас особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який слід обчислювати з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із позовною заявою позивачка подала до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Таке клопотання обґрунтовано тим, що, починаючи з 01 січня 2020 року вона отримувала пенсію в розмірі 9035,93 гривень, з 01 березня 2022 року - в розмірі 10300,96 гривень, а з 01 березня 2023 року - в розмірі 11800,96 гривень. Отже, на думку позивачки, з огляду на те, що протягом 2021-2023 років розмір її пенсії постійно змінювався і ніяких повідомлень про проведені за цей час перерахунки пенсії від пенсійного органу вона не отримувала, тому і не могла знати, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не було проведено перерахунку її пенсії з 01 липня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Далі позивачка зазначила, що 12 червня 2023 року вона звернулася до відповідача із запитом про надання інформації щодо здійснених протягом 2018-2023 років перерахунків пенсії та отримала лист від 15 червня 2023 року, з якого дізналася, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області їй не призначалася щомісячна доплата до пенсії в розмірі 2000 гривень. За таких обставин, позивачка вважає, що їй стало відомо про порушення прав та інтересів саме з листа пенсійного органу від 15 червня 2023 року.
Окрему увагу у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачка звернула увагу на те, що з 24 лютого 2022 року триває збройна агресія російської федерації проти України, внаслідок чого в Україні було запроваджено воєнний стан. Такі обставини сконцентрували увагу на порятунку її життя, що також не дало змоги вчасно звернутися до суду із цим позовом.
Також позивачка зіслалася на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-ц, відповідно до яких початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
За наведених вище обставин позивачка вважає, що строк звернення до адміністративного суду нею пропущено з поважних причини, а тому такий слід поновити.
Водночас варто зауважити, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, такі обставини пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
А відтак поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Як свідчить зміст позовної заяви, така обґрунтована протиправною, на думку позивачки, бездіяльністю відповідача щодо невстановлення і невиплати їй з 01 липня 2021 року щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Тобто спір стосується непризначення позивачці щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 гривень з 01 липня 2021 року.
Водночас позовна заява надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 20 червня 2023 року.
Відтак позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що стосується невстановлення їй щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень.
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду йдеться про те, що протягом 2021-2023 років розмір її пенсії постійно змінювався і ніяких повідомлень про проведені за цей час перерахунки пенсії від пенсійного органу вона не отримувала, а тому і не могла знати, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Водночас такі аргументи позивачки слід оцінити критично з огляду на таке.
Так, у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачка зазначила, що з 01 січня 2020 року вона отримувала пенсію в розмірі 9035,93 гривень, з 01 березня 2022 року - в розмірі 10300,96 гривень, а з 01 березня 2023 року - в розмірі 11800,96 гривень.
Отже, з цього слідує, що ОСОБА_1 достеменно знала, що розмір її пенсії протягом 2021-2023 років збільшувався, зокрема з 01 березня 2022 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 118, а з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168.
При цьому 14 липня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", якою установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Відтак на виконання вимог цієї постанови Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області мало б встановити позивачці з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 гривень.
Проте, як зазначає сама позивачка, такої доплати з 01 липня 2021 року їй не встановлено, що й слугувало підставою для звернення до суду з позовом.
Тобто позивачка, достовірно знаючи, що з 01 січня 2020 року розмір її пенсії складав 9035,93 гривень, та отримавши в липні місяці 2021 року пенсію без врахування щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень, не могла не знати, що їй не встановлено таку щомісячну доплату, адже у разі встановлення такої розмір її пенсії складав би 11035,93 гривень.
В контексті наведеного суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу на тому, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 суд касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
За наведених обставин слід дійти висновку, що позивачці ще з липня місяця 2021 року мало б бути відомо про той факт, що щомісячна доплата в розмірі 2000 гривень їй не призначена, а отримання листа відповідача у відповідь на її запит не змінює момент, з якого ОСОБА_1 повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації такого права і цей момент не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки дії щодо захисту прав позивачки почались вчинятись більш ніж через шість місяців відтоді, коли, мав місце факт порушення прав.
Окрім того, як на одну з причин пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду у клопотанні вказано на запровадження в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану.
Проте до клопотання позивачкою не долучено жодних доказів, які б підтверджували те, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на неможливість вчасного звернення її до суду з цим позовом.
Більше того, непризначення щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року мало місце ще в липні місяці 2021 року, тобто задовго до запровадження в Україні воєнного стану.
При цьому сам по собі факт запровадження в Україні воєнного стану не може бути достатньою підставою для поновлення процесуального строку (зокрема й строку на звернення до адміністративного суду) у всіх абсолютно випадках, тим більше, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Посилання позивачки на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-ц в цьому випадку суд до уваги не бере, позаяк у такій постанові особа дізналася про призначення їй пенсії в неналежному розмірі із довідки про складові заробітної плати від 01 серпня 2016 року № 1020/04 та, звернувшись до пенсійного органу, отримала відмову у перерахунку від 08 серпня 2016 року, яку й оскаржила до суду.
Натомість в даному випадку позивачці було відомо, що з 01 липня 2021 року розмір її пенсії не змінився в бік збільшення на 2000 гривень, а тому саме з цього моменту позивачці мало б бути відомо про порушення її прав та інтересів, адже до липня 2021 року позивачка отримувала пенсію в сталому розмірі.
За таких обставин слід дійти висновку, що позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить поважних причин для поновлення такого строку, а тому таке задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом наведення інших обставин, які завадили позивачці вчасно звернутися до суду з позовом.
Керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 171 КАС України,
Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачці у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали направити позивачці.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович