м. Вінниця
26 червня 2023 р. Справа № 120/6716/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідачі) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 23.03.2023 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, з урахуванням принципу екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області №024950005928 від 30.03.2023 їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на роботах за Списком №2.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 23.05.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
09.06.2023 представником ГУ ПФУ у Вінницькій області на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2023 надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Зазначив, що у позивача не виникло право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки її пільговий стаж за Списком №2 склав 04 роки 08 місяців. Зокрема, до пільгового стажу не зараховані наступні періоди роботи:
- 15.04.1998 по 03.11.2003, оскільки у наказі про затвердження атестації робочих місць №21 від 31.01.1994 посада санітарки-прибиральниці (палатної) відсутня.
Крім цього, представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано накази про результати атестації робочих місць та переліків посад, які були атестовані за 1994 рік - 10.02.2005 по 15.03.2021, оскільки відповідно до трудової книжки та пільгової довідки та акту зустрічної перевірки позивач працювала на 0,5 посадового окладу молодшої медсестри.
Таким чином, відповідач вважає, що територіальним підрозділом Пенсійного фонду України прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах Список 2 згідно Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В свою чергу, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось, хоча копію ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою отримано 23.05.2023 в електронному кабінеті.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
19.12.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення пенсії.
З урахуванням принципу екстериторіальності, розгляд заяви позивача було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №024950005928 від 30.03.2023 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.
Зокрема, в рішенні відповідачем вказано, що пільговий стаж позивача становить 4 роки 8 місяців. При цьому, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до пільгового стажу не зараховані наступні періоди:
- 15.04.1998 по 03.11.2003, оскільки у наказі про затвердження атестації робочих місць 21 від 31.01.1994 посада санітарки-прибиральниці (палатної) відсутня;
- з 10.02.2005 по 15.03.2021, оскільки відповідно до трудової книжки та пільгової довідки заявниця працювала на 0,5 посадового окладу молодшої медсестри.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №024950005928 від 30.03.2023, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 60 Закону 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 працювала:
- з 15.04.1998 по 09.02.2005 на посаді санітарки прибиральниці (палатної) дитячого легеневого туберкульозного відділення Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансера (в подальшому, згідно з листом Міністерства охорони здоров'я та відповідно до Державного класифікатора України замінено найменування санітарка-прибиральниця (палатна) на молодша медсестра прибиральниця того ж відділення);
- з 10.02.2005 по 15.03.2021 переведена на 0,5 посадового окладу молодшої медсестри дитячого легеневого туберкульозного відділення Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансера.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 №2586-III протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Отже, періоди роботи позивача у протитуберкульозних закладах відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
З аналізу змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що позивачу не зараховано в страховий стаж період роботи з 15.04.1998 по 03.11.2003 на посаді санітарки прибиральниці (палатної) (молодша медсестра прибиральниця) дитячого легеневого туберкульозного відділення Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансера, оскільки у наказі про затвердження атестації робочих місць 21 від 31.01.1994 посада санітарки-прибиральниці (палатної) відсутня.
Втім такі доводи сторони відповідача суд оцінює критично, адже згідно наданої КНП "Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної Ради" довідки №13 від 15.03.2022 позивач в період з 15.04.1998 (наказ про зарахування №110 від 15.04.1998) по 15.03.2021 (наказ про переведення №36 від 15.03.2021) виконувала безпосередньо обслуговування хворих на туберкульоз повний робочий день у дитячому легеневому туберкульозному відділенні за професією, посадою санітарка прибиральниця (палатна), молодша медична сестра (прибиральниця палатна), що передбачена Списком №2 розділу XXIV Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. Згідно вказаної довідки, період роботи за вказаною посадою становить 23 роки 11 місяців 00 днів.
З урахуванням вище викладеного, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області противно не зараховано періоди роботи позивача з 15.04.1998 по 03.11.2003 на посаді санітарки прибиральниці (палатна), молодшої медичної сестри (прибиральниця палатна) дитячого легеневого туберкульозного відділення Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру у пільговому обчисленні.
Також, з урахуванням відомостей зазначених у довідці КНП "Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної Ради" довідки №13 від 15.03.2022 до пільгового стажу роботи позивача слід зарахувати період її трудової діяльності в Вінницькому обласному клінічному протитуберкульозному диспансері з 10.02.2005 по 15.03.2021.
В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди трудової діяльності позивача з 15.04.1998 по 03.11.2003, з 10.02.2005 по 15.03.2021 в кратному розмірі, то суд зазначає наступне.
Так, право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
В даному ж випадку, в межах розгляду цієї справи суд не вбачає підстав для задоволення вимоги в частині яка стосується зобов'язання здійснення обчислення страхового стажу позивача з 15.04.1998 по 03.11.2003 та з 10.02.2005 по 15.03.2021 з подвійним коефіцієнтом (із зазначенням розміру стажу), адже дане питання не охоплювалось оскаржуваним рішенням та є передчасними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 23.03.2023 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другоїстатті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Крім того, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що призначення і виплата пенсії є дискреційним повноваженням відповідача.
За викладених обставин, суд вважає, що вказане є підставою для того, щоб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який прийняв протиправне рішення, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №024950005928 від 30.03.2023 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди її роботи:
- з 15.04.1998 по 03.11.2003 на посаді санітарки прибиральниці (палатної) (молодша медсестра прибиральниця) дитячого легеневого туберкульозного відділення Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансера;
- з 10.02.2005 по 15.03.2021 на посаді молодшої медсестри (прибиральниця палатна) дитячого легеневого туберкульозного відділення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, Соборний район, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427)
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна