м. Вінниця
27 червня 2023 р. Справа № 120/11025/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про: визнання протиправними та скасування рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Так, предметом спору у даній справі є рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та рішення про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався та жодних протиправних дій не вчиняв.
Крім того, позивач вказує, що він одружений із громадянкою України, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 31.07.2018. Він проживає в Україні та у м. Вінниці, офіційно працевлаштований, зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 31.08.2022 та офіційно сплачує податки.
Характеризується позивач позитивно, в підтвердження чого надає Характеристику, затверджену начальником МКП "УК "Київська".
Також позивач зазначає, що за станом здоров'я не може нести загрозу громадському порядку та національній безпеці, оскільки після перенесеного інфаркту міокарда йому проведено оперативне втручання.
Позивач заперечує будь які дії з його боку, які би становили загрозу громадському порядку та національній безпеці.
Відтак, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування вищезазначених рішень.
Ухвалою від 03.01.2023 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.
Також, витребувано в Управлінні Державної міграційної служби України у Вінницькій області та зобов'язано його у 15-денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду документи на підставі яких приймались рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та рішення про скасування посвідки на постійне проживання.
09.01.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями щодо позовних вимог та витребуваними документами.
Так, відповідач зазначає, що 22 листопада 2022 року на адресу Управління ДМС України у Вінницькій області надійшло подання Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 08.11.2022 року за № 53/2/52-2942ВІ про скасування дозволу на імміграцію громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подання Управління Служби безпеки України у Вінницькій області обґрунтоване тим, що Управлінням у ході виконання визначених законодавством завдань, отримало інформацію про діяльність громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який є колишнім військовослужбовцем російської федерації, а також перебуває в статусі військовозобов'язаного запасу російської федерації. Вказаний іноземець відкрито висловлювався на підтримку збройній агресії російської федерації проти України, глорифікує (прославляє) військовослужбовців збройних сил російської федерації, різко критикує діяльність влади України.
Відповідне подання Управління СБУ у Вінницькій області Управлінням ДМС України у Вінницькій області було опрацьоване протягом місяця та 19.12.2022 року заступником начальника Управління ДМС України у Вінницькій області затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» у зв'язку із тим, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні на підставі подання Управління СБУ у Вінницькій області.
19.12.2022 року відповідно до пункту 23 Порядку 1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію гр. рф ОСОБА_1 направлено листом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується квитанцією Укрпошти від 19.12.2022 року.
Відповідач вказує, що Служба безпеки України розцінює діяльність позивача як одну з потенційних загроз національній безпеці, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які знаходяться на території України.
Тобто, подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну, підготовлене службою в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Службу безпеки України». Крім того, позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку правомірність прийняття Служби безпеки України такого подання.
Відповідно до статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Отже, відповідач вважає, що прийняте рішення Управління ДМС України у Вінницькій області про скасування дозволу на імміграцію громадянину російської федерації ОСОБА_1 є законним, прийнятим відповідно до норми п. 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", за поданням Управління СБУ у Вінницькій області та нормам п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМУ від 26.12.2002 року № 1983.
Щодо запрошення, громадянина російської федерації ОСОБА_1 до УДМС у Вінницькій області, для надання пояснень під час скасування дозволу на імміграцію до України, то відповідач зазначає, що до абзацу першого пункту 23 Порядку 1983 були внесені зміни згідно з Постановою КМ України № 19 від 13.01.2021, а саме у перше речення абзацу першого після слів "а також" доповнено словами "у разі необхідності".
Відтак, з часу внесення змін до Порядку 1983 в УДМС у Вінницькій області відсутній обов'язок запрошувати іноземців до УДМС у Вінницькій області для відібрання пояснень під час скасування дозволу на імміграцію до України, а запрошення відбувається лише у разі необхідності.
Щодо скасування рішення, яким скасовано посвідку на постійне проживання, то відповідач зазначає, що згідно з статтею 13 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Виходячи з вищезазначеної норми скасування та вилучення посвідки є похідним від рішення про скасування дозволу на імміграцію, а відтак окремому оскарженню не потребує, особа не може проживати по посвідці на території України у разі відсутності у нього підстав на проживання в Україні.
Спростовуючи доводи позивача стосовно його особистого та сімейного життя, відповідач вказує, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, в Україні можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, серед яких стаття 32 Конституції України, де зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, оскільки в Україні діє воєнний стан при якому обмежується норма статті 32 Конституції України, то дії УДМС у Вінницькій області є законними та прийняті відповідно до принципу пропорційності.
12.01.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення. Зокрема, позивач заперечує проведену перевірку стосовно нього, вказує на відсутність запитів до компетентних органів, а служба безпеки про якісь заходи не повідомляла.
Також позивач покликається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.06.2022 по справі №640/13572/20, у якій зазначено, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.
Крім того, позивач покликається на ряд постанов Верховного Суду, які просить врахувати при постановленні рішення.
До відповіді позивач долучив довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи - Головне управління ДПС у Вінницькій області, характеристику про себе від 28.12.2022 за підписом голови КК "Винниченко", характеристику за підписом голови кв. комітету від 28.12.2022, лист медичного директора КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниці від 06.01.2023 №01-09/17 про стан здоров'я.
24.01.2023 на адресу суду надійшли заперечення у яких відповідач вказує на безпідставність доводів того, що УДМС у Вінницькій області має здійснювати перевірку відомостей, викладених у поданні СБУ.
УДМС у Вінницькій області не наділена повноваженнями з приводу перевірок, розслідувань та/або збирання інших доказів на обвинувачення іноземців.
Ухвалою від 05.06.2023, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, на підставі клопотання позивача від 12.01.2023, суд витребував в Управління Служби безпеки України у Вінницькій області належним чином засвідчені копії документів та/або відомостей, на підставі яких Управління дійшло висновків, викладених у поданні про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 08.11.2022 за №53/2/52-2942ві.
14.06.2023 на виконання вимог ухвали від 05.06.2023 на адресу суду надійшли пояснення разом із долученими доказами.
Ухвалою від 26.06.2023 заяву про виконання ухвали суду від 05.06.2023, що зареєстрована 14.06.2023 за вх №32457/23 приєднано до матеріалів справи разом із копією пояснень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 4 арк., в частині, що не містять конфіденційну інформацію.
Пояснення громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 4 арк. повернуто на адресу Служби безпеки України у Вінницькій області з підстав того, що вони містять конфіденційну інформацію.
Ухвалою від 26.06.2023 клопотання позивача задоволено. Приєднано до матеріалів справи довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи - Головне управління ДПС у Вінницькій області від 29.12.2022, характеристику на ОСОБА_1 від 28.12.2022 за підписом голови КК "Винниченко", характеристику за підписом голови кв. комітету від 28.12.2022, лист медичного директора КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниці від 06.01.2023 №01-09/17 про стан здоров'я, виписки з медичної картки ОСОБА_1 , консультативні виписки та інші медичні документи щодо стану здоров'я ОСОБА_1 на 22 арк.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення доказів приєднаних до клопотання від 21.03.2023 (вх. №12586); лист УСБУ у Вінницькій області від 13.03.2023, пояснення та заява ОСОБА_2 , ксерокопія вироку Вінницького міського суду від 08.12.2016 по справі №127/25145/15-к (провадження №1-кп/29/16) повернуто відповідачу.
Ухвалою від 26.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик його в якості свідка, відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи із викликом сторін. Відмовлено в задоволенні клопотання сторін про виклик свідків та в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та інших заяв по суті, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Іпкуль, Нижньотавдинський район, Тюменська область. В Україну позивач прибув в 2020 році по національному паспорту НОМЕР_1 , виданому з 15.02.2018 до 15.02.2028.
ОСОБА_1 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україну № НОМЕР_2 від 04.09.2020, терміном дії якої до 03.09.2021, отриманою у зв'язку із возз'єднанням сім'ї з громадянкою України.
08.10.2020 позивач звернувся до 2 МВ у м. Вінниця Управління ДМС у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", як чоловік громадянки України (дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 31.07.2018, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Після проведення визначених імміграційним законодавством перевірок, у зв'язку з відсутністю підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_4 від 17.02.2021 та документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 від 07.06.2021, відповідно до якої він проживає на території України на теперішній час.
22.11.2022 до УДМС у Вінницькій області надійшло подання Управління Служби безпеки України у Вінницькій області № 53/2/52-2942ві від 08.11.2022, зареєстроване за вх. № 8265/1/0501-22, щодо скасування громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 дозволу на імміграцію.
Висновком про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , затвердженого 19.12.2022 заступником Управління ДМС у Вінницькій області, постановлено скасувати рішення УДМС у Вінницькій області від 17.02.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, отриману на підставі цього дозволу на імміграцію посвідку на постійне проживання № НОМЕР_5 від 07.06.2021.
Підставою для скасування дозволу на імміграцію зазначено вимоги п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" в силу якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Рішенням від 19.12.2022 (номер 05034500000184) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Також відповідно до рішення зазначено, що посвідка на підставі рішення на постійне проживання № НОМЕР_5 від 07.06.2021 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321. Позивача повідомлено, що відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України "Про імміграцію" особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Роз'яснено також, що якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, тому звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Така ж норма міститься в частині 1 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Питання надання дозволу на імміграцію, скасування такого дозволу регулюється Законом України "Про імміграцію" та Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 07.06.2001 (Закон №2491-ІІІ) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Згідно ст.12 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до статті 13 Закону №2491-ІІІ якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно статті 14 Закону №2491-ІІІ особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро, Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці 2 пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (пункт 22 Порядку №1983).
Згідно пункту 23 Порядку №1983, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
З матеріалів справи встановлено, що ініціатором скасування дозволу на імміграцію в позивача є Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, яка на адресу міграційної служби направила подання № 53/2/52-2942ві від 08.11.2022, зареєстроване за вх. № 8265/1/0501-22, щодо скасування громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію.
Відповідно до подання зазначено, що Управлінням, у ході виконання визначених законодавством завдань, отримана інформація про діяльність, що створює загрозу національній безпеки, з боку громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є колишнім військовослужбовцем рф, а також перебуває в статусі військовозобов'язаного запасу зс рф. Встановлено також, що вказаний іноземець відкрито висловлюється на підтримку збройної агресії рф проти України, глорифікує військовослужбовців зс рф, різко критикує діяльність влади України, тощо.
Відтак, враховуючи, що діяльність ОСОБА_5 суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, Управління СБУ України у Вінницькій області, відповідно до положень пунктів 21-22 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень" від 26.12.2002 року №1983, а також положень пункту 3 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", клопоче щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, а також посвідки на постійне проживання в Україні громадянину рф ОСОБА_1 .
Дане подання відповідачем отримано 22.11.2022 та зареєстровано за вх. № 8265/1/0501-22.
Відповідне подання Управління СБУ у Вінницькій області Управлінням ДМС України у Вінницькій області було опрацьоване протягом місяця та 19.12.2022 року заступником начальника Управління ДМС України у Вінницькій області затверджено Висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» у зв'язку із тим, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні на підставі подання Управління СБУ у Вінницькій області.
Рішенням від 19.12.2022 (номер 05034500000184) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".
Статтею 1 Закону України "Про основи національної безпеки" надано визначення поняттю національна безпека, відповідно якого національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам; загроза національній безпеці визначається як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
Загрози національній безпеці України визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань безпеки та оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України та затверджуються указами Президента України (п. 19 ст. 1, п. 5 ст. З Закону України "Про національну безпеку").
Указом Президента України від 14.09.2020 року №3 29/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що однією із загроз національній безпеці є розвідувально-підривна діяльність проти України спеціальних служб іноземних держав, насамперед Російської Федерації (п. 19 Стратегії).
Відповідно подання Управління СБУ у Вінницькій області у ході виконання визначених законодавством завдань, отримана інформація про діяльність, що створює загрозу національній безпеки, з боку громадянина рф ОСОБА_1 . Зокрема встановлено, що іноземець висловлює на підтримку збройної агресії рф проти України, різко критикує діяльність влади України, тощо.
Позивач заперечує своє відкрите висловлювання та критику та вважає їх завідомо неправдивими.
Однак, відповідно до заяви Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, яка надана на виконання ухвали від 05.06.2023, повідомлено про вжиті заходи перевірки ОСОБА_1 . Такими заходами, але не виключно, є відбирання пояснень у двох осіб, копія яких долучена до матеріалів справи.
Крім того, у Подані вказано, що не заперечується позивачем, що він є колишнім військовослужбовцем рф, а також перебуває в статусі військовозобов'язаного запасу зс рф, що підтверджується відтиском печатки від 19.11.2020 у його паспорті, дата видачі якого 19.11.2020 (а.с. 26).
Відтак, доводи позивача щодо завідомо неправдивих відомостей у Поданні від 08.11.2022, судом відхиляються як безпідставні.
Суд також враховує, що інформація щодо позивача отримана Управлінням СБУ у Вінницькій області в межах її компетенції, визначеної Законом України "Про Службу безпеки України" та в ході оперативної службової діяльності. Так, Управлінням, на виконання визначених законодавством завдань, проведені заходи, інформація про які в силу приписів Закону України "Про державну таємницю" не підлягає розкриттю, про що повідомлено у заяві від 14.06.2023 (вх 32457/23). Отже, захід забезпечення державних інтересів та національної безпеки є превентивним, а тому Служба безпеки не має обов'язку доводити факту вчинення іноземцем дій, що загрожують національній безпеці.
З приводу доводів позивача про його стан здоров'я, судом відхиляються, оскільки не змінює факту того, що він перебуває в статусі військовозобов'язаного запасу збройних сил Російської Федерації. Позивач не знятий з військового обліку через стан свого здоров'я, про що робиться відмітка, доказів направення документів з приводу його визнання непридатним до військової служби також не надано.
Щодо не запрошення позивача для надання пояснень стосовно питання про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну, на чому наполягає позивач у позові, то суд вважає їх необґрунтованими з підстав того, що до абзацу першого пункту 23 Порядку 1983 були внесені зміни згідно з Постановою КМ України № 19 від 13.01.2021, а саме у перше речення абзацу першого після слів "а також" доповнено словами "у разі необхідності".
Відтак, з часу внесення змін до Порядку 1983 в УДМС у Вінницькій області відсутній обов'язок запрошувати іноземців до УДМС у Вінницькій області для відібрання пояснень під час скасування дозволу на імміграцію до України, а запрошення відбувається лише у разі необхідності.
З цих підстав суд відхиляє аргументи позивача щодо застосування практики Верховного Суду, на яку покликається у відповіді на відзив, оскільки оцінка обставинам справи та висновки надавалась до внесених змін до Порядку 1983 в частині обов'язку запрошувати іноземців до міграційної служби.
З приводу доводів позивача щодо втручання органу державної влади в його особисте та сімейне життя, то суд вказує, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, який діє і на сьогодні, в Україні тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, серед яких стаття 32 Конституції України, де зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, оскільки в Україні діє воєнний стан при якому обмежується норма статті 32 Конституції України, то дії УДМС у Вінницькій області не можуть вважатися такими, що суперечать положенням Конституції України.
Також відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стосовно того, що у позивача є побоювання щодо його переслідування, то в матеріалах справи відсутні докази щодо кримінальних справ та/або перебування його в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного переслідування, а покликається на велику вірогідність, що є виключно припущенням.
Разом з тим, суд не приймає до уваги, зазначене позивачем твердження про припинення сімейних відносин у зв'язку із прийняттям рішення про скасування дозволу на імміграцію, оскільки укладення шлюбу та його розірвання є власною волею подружжя.
До того ж, особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування (ст. 14 Закону України "Про імміграцію").
За встановлених вище обставин, суд не вбачає протиправності рішення відповідача у спірних правовідносинах, оскільки таке прийнято на підставі Подання та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
Щодо рішення про скасування посвідки на постійне проживання, то слід зазначити, що згідно статті 13 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Виходячи з вищезазначеної норми скасування та вилучення посвідки є похідним від рішення про скасування дозволу на імміграцію, а відтак оскільки підстав для скасування рішення від 19.12.2022 №05034500000184, яким скасвоно дозвіл на імміграцію, відсутні підстави для скасування рішення від 19.12.2022 №05032500057254, яким скасовано посвідку на постійне проживання.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги наведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах відповідних приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_6 )
Відповідач: Головне управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ - 37836770)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна