26 червня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 688/1427/23
Провадження № 22-ц/4820/1281/23
Хмельницькийапеляційний суд
у складіколегіїсуддівсудовоїпалати з розглядуцивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК Україницивільну справу № 688/1427/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційноїскарги, суд
В квітні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 22.07.2008р. в розмірі 39500грн. 94коп. та судових витрат в розмірі 2684 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до банку та підписала Анкету-заяву № б/н від 22.07.2008 року, згідно якої отримала кредитну карту з початковим кредитним лімітом, який в подальшому було збільшено. Це підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, доданої до позовної заяви.
Також зазначає, що відповідач при зверненні до банку, підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складають Договір про надання банківських послуг. Таким чином позивач вважав, що позичальник своїм підписом підтвердила ознайомлення та надання їй документів в письмовому вигляді.
Отже, ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідачка при укладенні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при укладенні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідачка в свою чергу зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору.
Однак, свої зобов'язання відповідачка належним чином не виконала.
У зв'язку із неналежним виконанням умов Договору, відповідач станом на 13.03.2023 року має кредитну заборгованість в розмірі 39500 грн. 94 коп., яка складається з 32298 грн. 95 коп. - заборгованості за тілом кредиту,7201 грн. 95 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, вказаний розмір заборгованості банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 32298 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором від 22.07.2008 року та судові витрати в сумі 2192,83 грн. В решті позову відмовлено.
АТ КБ «Приватбанк» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позову, просить в цій частині рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Так, вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі. Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у зв'язку з недотриманням АТ КБ «ПриватБанк» вимог законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, є помилковим.
Вказує, що суд відмовляючи в позові не звернув уваги на те, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява від 22.07.2008р. містить базову відсоткову ставку за користування кредитом - 3% на місяць. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були погоджені умови щодо відсоткової ставки, яка буде застосована банком у разі прострочення повернення кредиту.
Крім того, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 особисто звернулася до банку, бажаючи отримати кредит, активувала кредитну картку та користувалася кредитними коштами. А часткове погашення кредиту відповідачем, на думку апелянта, свідчить про визнання нею заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування.
Крім того, банк вказує, що стаття 634 ЦК України, яка містить поняття договору приєднання, а також положення п. 14.8 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не встановлюють обов'язкового підписання всіх складових документів. Банк зобов'язаний розмістити виклад інформації в доступній формі та в доступному для користувача місці, а приєднання може відбуватися в будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви. Тому, на думку апелянта, під час звернення до суду ним надані в повному обсязі належні та допустимі письмові докази, які підтверджують укладення між сторонами кредитного договору, та погодження всіх умов його виконання та відповідальність за прострочення виконання.
Розглядаючи спір суд не в повній мірі перевірив всі обставини справи, а також судом не враховано судову практику з вирішенні справ з аналогічними правовідносинами.
Також АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідачка не надала жодних заперечень на спростування доводів позовної заяви, тому підстав стверджувати, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не було.
Рішення суду в частині стягнення з відповідачки грошових коштів в сумі 32298 грн. 99 коп. тіла кредиту в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 22 липня 2008 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідачка визнала, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
У вказаній заяві, підписаній відповідачкою ОСОБА_1 , сторонами було погоджено кредитний ліміт в розмірі 1600 грн., розмір процентної ставки за кредитом в сумі 3 % на місяць на залишок заборгованості.
До анкети-заяви Банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчила, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг та погоджується з ними.
За умовами вказаного договору, позичальниця отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, початковий розмір якого становив 1600 грн, розмір кредитного ліміту в подальшому був збільшений до 31500 грн та зменшений до 0,00 грн.
На виконання умов договору, ОСОБА_1 було видано кредитну картку, яка неодноразово перевипускалася, остання картка видана з терміном дії до 07/2023 року.
Кредитними коштами та відповідно кредитною карткою відповідач користувалася, періодично витрачаючи кредитні кошти та відповідно періодично погашаючи кредит.
За розрахунком Банку, доданим до позову, станом на 13 березня 2023 року ОСОБА_1 має кредитну заборгованість в розмірі 39500 грн. 94 коп., яка складається з 32298 грн 99 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 7201 грн 95 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг.
На підтвердження своїх позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами АТ КБ «ПриватБанк» надав суду: розрахунки заборгованості за кредитним договором станом на 31 травня 2015 року, станом на 30 червня 2019 року та станом на 13 березня 2023 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 22 липня 2023 року, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, паспорт споживчого кредиту.
В той же час, відмовляючи в позові про стягнення нарахованих процентів, суд виходив з того, що між сторонами не було погоджено розмір відсотків за користування коштами.
Однак як вбачається з підписаної Анкети-заяви, сторони погодили розмір базової процентної ставки за кредитом в сумі 3 % на місяць на залишок заборгованості.
З наданих банком розрахунків заборгованості, вбачається, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, нараховувався з 23.07.2008 р. по 31.12.2012р. - 3 %, з 01.01.2013р. до 29.08.2014 р. в розмірі 2,5% в місяць, з 01.09.2014 р. по 31.03.2015р. по 2,9%, починаючи з 01.04.2015р. по 31.05.2015 р. - в розмірі 3,6%, з 01.06.2015р. по 07.07.2015 р. заборгованість нараховувалася по ставці 2,5 % на місяць. З 08.07.2015р. по 29.12.2015 ставку було збільшено до 2,9 %, з 30.12.2015 р. по 03.10.2019 р. заборгованість нараховувалася по збільшеній ставці 3,6 % на місяць. З 22.10.2019р. по 31.07.2020р. ставка складала 3,5 %, а з 01.08.2020р. по 28.02.2022 року ставка складала 3,4 %, з 01.04.2022 року по 31.08.2022р. - 1,7 %, з 01.09.2022р. по 13.03.2023р. по 3,4%. Тобто розмір процентної ставки змінювався двічі на місяць.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивачем з 01 вересня 2014 року розмір процентної ставки за користування кредитними коштами збільшено в односторонньому порядку, заборгованість за процентами нарахована в більшому розмірі ніж 3% в місяць або 36 % річних, що не передбачено умовами кредитного договору, а тому наданий позивачем розрахунок в частині збільшення процентної ставки не може бути взятий до уваги судом як належний та допустимий доказ розміру наявності заборгованості позичальника перед банком за відсотками.
Іншого розрахунку банк суду не надав.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді можливість збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитними коштами.
Відповідний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа № 342/180/17, який відповідно до норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судом при застосуванні норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.
За таких обставин колегія суддів, приходить до висновку, що розмір відсотків за користування кредитними коштами повинен бути розрахований в межах погодженої сторонами процентної ставки до 3% в місяць або 36 % річних та на строк дії картки, як це погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Однак банк не надав суду належного розрахунку заборгованості відповідно до погодженої процентної ставки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що, виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійного витребування та збирання доказів по справі та надання оцінки обсягу доказів, який би був достатній для задоволення вимог позивача.
Для здійснення відповідного розрахунку заборгованості, з урахуванням конкретних обставин цієї цивільної справи, відповідно до погодженої процентної ставки необхідні професійні знання у відповідній галузі, тому суд позбавлений можливості самостійно здійснити відповідний розрахунок.
Отже, слід прийти до висновку, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними належними та допустимими доказами.
З цих підстав слід відхилити доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позову про стягнення відсотків по кредиту.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог
В той же час висновки суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає зміні з урахуванням мотивів відмови викладених у мотивувальній частині даної постанови.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування коштами в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, протее може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцятиднів з дня складання повного судового рішення.
Судді А.М. Костенко
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк