27 червня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 681/492/23
Провадження № 11-кп/4820/517/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши виділене провадження по кримінальному провадженню №12023244000000376 від 04 березня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року,
Ухвалою Полонського районного суду від 30 травня 2023 року продовжено ОСОБА_5 термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, а саме, по 28 липня 2023 року включно, з визначенням застави та покладенням обов'язків в разі її внесення у розмірі та обсягах визначених ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 05 квітня 2023 року.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував своє рішення тим, що обвинуваченому ОСОБА_5 в ході досудового розслідування 05 квітня 2023 року слідчим суддею Шепетівського міськрайонного суду обрано запобіжний захід - тримання під вартою, який закінчується 03 червня 2023 року, однак дане судове провадження до вказаного строку не може бути завершене.
Окрім цього, суд першої інстанції врахував, що підстави і ризики, згідно яких ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не змінилися.
Також враховано тяжкість кримінального правопорушення, у якому він ОСОБА_5 обвинувачується, дані про особу, наявність непогашених судимостей, а також покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просив змінити застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший більш м'який.
Уважав, що таке рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Зауважував, що потерпіла ОСОБА_6 вказувала, що викрадене майно їй повернуто, а також просила на судовому засіданні у суді першої інстанції його суворо не карати, та не застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до приписів п.4 ст.422-1 КПК України щодо порядку перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про можливий розгляд поданої апеляційної скарги без участі сторін кримінального провадження, оскільки клопотань про розгляд вказаної апеляційної скарги за участю сторін не надходило.
З наданих матеріалів установлено, що 14 квітня 2023 року від Полонського відділу Шепетівської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт по зазначеному кримінальному провадженню, який ухвалою суду від 17 квітня 2023 року призначено до підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
На думку суду першої інстанції, прокурор довів, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які не зменшилися, що у свою чергу давало підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, стороною обвинувачення доведено неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень по справі.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення у суді першої інстанції наведено достатньо підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Так, відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності з приписами ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 відповідає характеру та тяжкості вчиненого правопорушення, а встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, є доведеними і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
На думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження доводи, зазначені у апеляційній скарзі обвинуваченого.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики - суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи наведені ризики, визначені у ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, місцевий суд обґрунтовано продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 .
Колегія суддів вважає, що найсуворіший запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Колегія суддів приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи, на які є посилання у апеляційній скарзі, забезпечити виконання цієї функції обвинуваченим не зможуть.
Колегія суддів уважає, що місцевий суд врахував усі обставини провадження, об'єктивно оцінив особистість ОСОБА_5 , тяжкість кримінального правопорушення (злочину), у вчиненні якого обвинувачується останній та обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження строку дії вищевказаного запобіжного заходу.
Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам провадження.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку тримання під вартою. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
Так, п.79 Рішення визначено, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду уважає, що у даному випадку суспільний інтерес у завершенні неупередженого розгляду даного кримінального провадження слід визнати виключними обставинами, згідно з якими лише продовження строку дії застосування раніше обраного запобіжного заходу зможе запобігти визначеним ризикам.
Отже, обставини провадження свідчать про те, що заявлені ризики продовжують існувати та вони виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Обставини, на які є посилання у поданій апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни застосованого (продовженого) запобіжного заходу.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду підстав для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду не знаходить.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 404, 407 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 по 28 липня 2023 року включно, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3