Справа № 944/3595/23
Провадження №3/944/2581/23
26.06.2023 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Матвіїв І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16 травня 2023 року о 20 год 10 хв в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Грушів», територія Яворівського району Львівської області перебуваючи в загальній черзі транспортних засобів, що слідували на виїзд з України на автомобілі марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , громадянка України ОСОБА_2 , діючи у складі групи з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створювала перешкоди процедур прикордонного контролю, на вимогу військовослужбовців Державної прикордонної служби України відмовлялася вивести автомобіль марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 з загального потоку та вийти з автомобіля. На законні вимоги старшого прикордонних нарядів не реагувала, чим порушила вимоги абзацу 4 п.29 наказу адміністрації Державної прикордонної служби України №627 від 29.08.2011 року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила порушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилала.
Беручи до уваги, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП не є обов'язковою, керуючись ст.268 КУпАП, справу було розглянуто за відсутності цієї особи.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинену групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Об'єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну, прикордонну службу України».
Пункт 6 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» - самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем - разом з митними органами проводити відповідно до законодавства огляд, у разі потреби - і супроводження зазначених транспортних засобів, товарів та предметів.
У відповідності до ст.34 вказаного Закону відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України - н епокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторюваних законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вина правопорушника ОСОБА_1 пітверджується матеріалами справи, зокрема протоколом 3хРУ №283330 про адміністративне правопорушення від 16.05.2023 року, протокол про адміністративне затримання від 16.05.2023, рапортом інспекторів прикордонної служби від 16.05.2023, відеозаписами подій, які мали місце 16.05.2023, а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185-10 КУпАП, оскільки вона з групою осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вчинила злісну непокору законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, не встановлено. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено. Підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудовому колективу немає. Підстав звільнення від адміністративної відповідальності не встановлено.
Обираючи адмінпорушнику міру адміністративного стягнення, враховую обставини справи, особу адмінпорушника та її ставлення до вчиненого.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При обранні виду та міри адміністративного покарання суддя враховує характер та обставини адміністративного правопорушення, які не є тяжкими, дані про особу правопорушника, її матеріальний стан, та вважає за необхідне, визнати її винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді адміністративного штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 536 грн 80 коп.
Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.23-24,268, 283-284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.
Суддя І.М.Матвіїв