465/1005/23
3/465/1038/23
Постанова
Іменем України
14.06.2023 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, за даними протоколу проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
17 лютого 2023 року до Франківського районного суду м. Львова поступили матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №362439 від 07 лютого 2023 року, 07.02.2023р. об 16 год. 27 хв. у місті Львові по вулиці Княгині Ольги 100 водлій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп"яніння. Огляд на стан алкогольного сп"яніння у встановленому законом порядку проводився в медичному закладі, що підтвердужється висновком лікаря - нарколога №000286 від 07.02.2023р., чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини не визнав, пояснив суду, що керуючи транспортним засобом, не перебував в стані алкогольного сп"яніння, а відтак погодився на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння. Просив суд звернути увагу на те, що в матеріалах адміністративної справи містяться суперечливі дані щодо наявності в його організмі алкоголю.
Захисник правопорушника - адвокат Мотринець І.М., підтримав пояснення свого підзахисного, просить закрити провадження у справі у зв"язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушеня, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Звернув увагу на те, що його підзахисному було відмовлено у проходженні повного огляду на наявність чи відсутність стану алкогольного сп"яніння, зокрема здати біоматеріал.
Вивчивши представлені на розгляд адміністративні матеріали та дослідивши фактичні обставини, у їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена.
В силу вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України (далі по тексту - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Відповідно до долученого чеку - роздруківки Alcotest Drager 6820, результат огляду становить 0,51 % проміле.
У ст. 8 пунктом 5 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, із змінами та доповненнями до Конвенції в Європейській угоді від 01 травня 1971 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, зазначено, що мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр видихуваного повітря, що становить згідно таблиці перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і видихуваному повітрі 0,5 проміле.
Згідно п.7 Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
В матеріалах справи міститься висновок №000286 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, складений 07.02.2023р. лікарем КНП ЛОР "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 на час огляду - 07.02.2023р. об 16 год. 47 хв. перебував в стані алкогольного сп"яніння.
Суд звертає увагу на те, що в даному висновку письмово не зафіксовані показники технічного приладу, на якому проводився огляд ОСОБА_1 на наявність чи відсутність стану алкогольного сп"яніння.
На вимогу суду КНП ЛОР "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" скеровано документи, на підставі яких складено висновок №000286 від 07.02.2023р.
Згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху №000286 від 07.02.2023р. зазначено, що ОСОБА_1 на момент огляду орієнтований повністю, свідомість збережена, в позі Ромберга похитування незначне, пальце - носові проби виконує без промахування.
Згідно роздруківки з чеку Alcotest Drager 6820, результат огляду становить 0,52 % проміле.
Відтак, суд вважає встановленим, що медичні документи, на підставі яких складено висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп"яніння містять між собою суперечливі дані та безсумнівно не доводять факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп"яніння.
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2015 №1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
В судовому засіданні встановлено, що зважаючи на наявність різних показників наявності алкоголю на технічних приладах, можливість взяття крові чи сечі на наявність стану алкогольного сп"яніння ОСОБА_1 забезпечена не була.
Крім того, стороною захисту долучено квитанцію про оплату за забір крові та результат токсикологічного дослідження №767, відповідно до яких в крові ОСОБА_1 містився етанол з показником 0,12%.
Відтак, зважаючи на викладене, викликає сумніви щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння на час керування транспортним засобом, та не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
Суд вважає встановленим, що Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015року №1452/735 в повній мірі при складанні протоколу не дотримано, а відтак наявні в протоколі докази в основу беззаперечного рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП покладені бути не можуть.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При оцінці доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення мають бути застосовані критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України").
Приймаючи до уваги принцип «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований і у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно з ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставинах, враховуючи те, що вина особи не була доведена належними доказами та поза розумним сумнівом, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.
Згідно п.1ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 268, 283, 284 КпАП України, -
постановив:
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення, щодо нього, закрити.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через суд, що постановив рішення.
Суддя В. Кузь