Справа № 462/3777/23
26 червня 2023 року
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Іванюк І.Д.
за участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ЕАС № 6970033 від 10.05.2023,
Позивач ОСОБА_1 19.05.2023 року звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення ЕАС № 6970033 від 10.05.2023 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором УПП у Львівській області лейтенантом поліції Івахою Олегом Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 680,00 грн., а провадження у справі - закрити. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6970033 від 10.05.20, винесеною інспектором УПП у Львівській області лейтенантом поліції Івахою О.В. його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме за здійснення зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушено пункт 17.1 ПДР України. Позивач вважає вказану постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначає, що у вказаний в постанові час позивач був зупинений інспектором патрульної поліції, який пояснив причину зупинки аналогічно викладеній в оскаржуваній постанові. Працівниками поліції було порушено право позивача мати захисника, не було роз'яснено його права, що підтверджується відсутністю підпису, а також записом про відмову від підпису. Крім цього, ОСОБА_1 посилається на те, що працівниками поліції чинився психологічний тиск, оскільки ними не було надано йому часу для обдумування ситуації, внаслідок чого, позивачем було оплачено штраф у розмірі 680, 00 грн. Однак, в подальшому ОСОБА_1 вирішив відстояти свої порушені права та оскаржити винесену постанову, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогами ст. 283 КУпАП, оскільки викладені обставини не підтверджуються допустимими доказами, а візуальне спостереження за дотриманням норм, стандартів, правил, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.05.2023 відкрито провадження у справі та визначено дату і час розгляду, про що повідомлено сторін справи.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, скерував 26.06.2023 року на адресу суду відзив на позозну заяву, у якому зазначив, що постанова винесена із дотриманням всіх вимог законодавства, при цьому процедурне порушення не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністаривне правопорушення рішення. Просив у позові відмовити.
Суд постановив проводити розгляд справи у відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 17.1 ПДР України передбачено, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» або 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6970033 від 10.05.2023, винесеної лейтенантом поліції Івахою О.В. та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме за здійснення зупинки транспортним засобом на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8, що є порушенням п. 17.1 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн. (а.с.1).
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП передбачено, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 10.05.2023, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, однак відповідачем не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч. 3 ст.122 КУпАП.
При цьому, графа постанови: «до постанови додаються …» інспектором не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Таким чином, постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки позивачем заперечується правопорушення, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Згідно із ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими та доведеними, відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо порядку розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Порядок розподілу судових витрат встановлений ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається, із копії квитанції № 7 від 30.05.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. /а. с. 14/.
Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, тому судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень на користь держави.
Керуючись ст. ст. 122, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9,73-77,90, 139, 229,242,244-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6970033 від 10.05.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь держави витрати на оплату судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду у порядку, передбаченому ст. ст. 286, 293 КАС України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Перфецького, 19, м. Львів.
Суддя Іванюк І. Д.