Справа №461/1167/23
/заочне/
19 червня 2023 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,
представника позивача Репецького В.В.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
позивач ? ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
представник позивача ? Репецький Віталій Васильович
( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
до
відповідач ? ОСОБА_2
( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
про відшкодування шкоди, ?
встановив:
Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Адвокат Репецький Віталій Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
У прохальній частині позовної заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 231616 грн. 00 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору та правову допомогу у розмірі 23000 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, адвокат Репецький Віталій Васильович вказує, що 23.11.2022 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , на автодорозі «підхід до м. Львова» в районі 3 км + 500 м, перед перестроюванням не переконався, що маневр буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, при перестроюванні не дав дорогу автомобілю марки «Seat Tarraco», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в смузі руху, на яку перестроювався водій ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні ушкодження. 26.12.2022 постановою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/6818/22, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, дане судове рішення набрало законної сили 05.01.2023. Адвокат Репецький Віталій Васильович стверджує, що неправомірними діями відповідача було завдано майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Водночас, представник позивача зауважує, що власником автомобіля марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_4 , а фактичним володільцем даного транспортного засобу, як на момент ДТП, так і на момент пред'явлення даного позову є ОСОБА_1 , згідно з довіреністю від 24.11.2022, посвідченою приватним нотаріусом Львівського МНО Сосновською О.Я. за р.№ 4843. Представник позивача зауважує, що усі витрати понесені унаслідок ДТП здійснені позивачем, а отже і відшкодування збитків слід здійснювати на користь останнього.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.02.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Репецький Віталій Васильович, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишено без руху.
21.03.2023 року, у зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити такі у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Проти здійснення розгляду справи з ухваленням заочного рішення, у зв'язку з повторною неявкою відповідача, представник позивача не заперечив.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема у відповідності до ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності не скористався.
Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати усі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з'являвся у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Отже, оскільки поважність причин неявки відповідача судом не встановлена, зокрема не підтверджена належними та допустимими доказами, як і не встановлена неможливість відповідача забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні, відповідачу надавалася можливість реалізувати своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві, подачу інших доказів, окрім наявних у матеріалах справи, протягом часу судового провадження, з врахуванням тривалості провадження у справі, з метою забезпечення розумних строків провадження у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та доводи сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Судом встановлено, що 23.11.2022 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , на автодорозі «підхід до м. Львова» в районі 3 км + 500 м, перед перестроюванням не переконався, що маневр буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, при перестроюванні не дав дорогу автомобілю марки «Seat Tarraco», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в смузі руху, на яку перестроювався водій ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Галицького районного суду міста Львова у справі № 461/6818/22 від 26.12.2022 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 .
Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом . Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно з частиною 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, вказано, що з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає повторному доведенню.
Із Звіту №93/23 про оцінку автомобіля «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , виконаного СПДФО ОСОБА_5 , який є належним суб'єктом оціночної діяльності, вбачається, що вартість матеріального збитку даного автомобіля, внаслідок його пошкодження під час ДТП приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 224546 грн. Ринкова вартість транспортного засобу «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 становить 224546 грн.
Таким чином, встановлено, що внаслідок ДТП автомобілю марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , який згідно з наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , було завдано механічних ушкоджень, які оцінено експертом у вищезазначеному розмірі.
Частинами 1 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до висновку наведеному у постанові Верховного Суду України від 27.04.2018 року у справі № 910/9029/17, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).
При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічний правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-954цс16.
Наведені висновки судом враховуються при оцінці судом належності обраного позивачем способу захисту своїх прав.
Як стверджує сторона позивача, власником автомобіля марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_4 , а фактичним володільцем даного транспортного засобу, як на момент ДТП, так і на момент пред'явлення даного позову, є ОСОБА_1 , згідно з довіреністю від 24.11.2022, посвідченою приватним нотаріусом Львівського МНО Сосновською О.Я. за р.№ 4843. Представник позивача зауважує, що усі витрати понесені унаслідок ДТП здійснені позивачем, а отже і відшкодування збитків слід здійснювати на користь останнього.
Разом з тим, відповідно до статті 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 328, частиною четвертою статті 334 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, автомобіль марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 , у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, а наявність вищенаведеної довіреності не свідчить про перехід права власності на даний автомобіль позивачу, а лише уповноважує ОСОБА_1 на здійснення певних дій від імені та в інтересах ОСОБА_4 . Більше того, у наведеній довіреності ОСОБА_1 є не єдиною особою яку власник уповноважує на вчинення відповідних дій, адже у ній фігурує також ОСОБА_6 .
За таких обставин, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої належному на праві власності ОСОБА_4 транспортному засобу, не має правових підстав діяти лише у своїх власних інтересах та фактично не у інтересах володільця.
Окрім того, з аналізу ч. 2 ст. 1187 ЦК України, вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Натомість, у процесі розгляду справи не було встановлено, зокрема не повідомлено позивачем та його представником, яким чином та на підставі чого відповідач керував (мав у розпорядженні) транспортним засобом марки «Dacia Sаndero», д.н.з. НОМЕР_4 . Разом з тим, чинне законодавство не передбачає можливості користування автомобілем на підставі лише усної домовленості, інші докази чи обставини, які б свідчили про дотримання встановленого порядку передання керування транспортним засобом ОСОБА_2 , або ж про незаконне заволодіння останнім наведеним автомобілем у матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ? ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
представник позивача ? ОСОБА_7
( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
відповідач ? ОСОБА_2
( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено 26 червня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький