Справа № 638/9600/20 Номер провадження 22-ц/814/983/23Головуючий у 1-й інстанції Подус Г.С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
15 червня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.
Суддів: Пилипчук Л.І., Абрамова П.С.
секретар: Чемерис А.К.
за участю: адвоката Бикової О.Ю., адвоката Ісаєвої К.О., представника Міністерства юстиції України - Колотілової Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Бикової Ольги Юріївни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Держави Україна, в особі Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори, Міністерства юстиції України, третя особа: Державна Казначейська служба України про відшкодування шкоди,-
У липні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до Держави Україна, в особі Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори як правонаступника Десятої Харківської державної нотаріальної контори, Міністерства юстиції України, третя особа: Державна Казначейська служба України в якому просили стягнути з держави на користь позивачів матеріальну шкоду у розмірі 653158 грн., а також моральну шкоду у розмірі 65000,00 грн, та судові витрати .
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що внаслідок неналежного здійснення державою своїх функцій в особі державних нотаріусів щодо перевірки права власності при посвідченні нотаріусом ХМНО Трощій І.В. договору купівлі-продажу від 18.11.2005 року, на підставі якого ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , належну їй на праві власності на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова у справі №2011/525/2012 від 19.10.2005 року, та у подальшому була відчужена на підставі договору дарування ОСОБА_1 , відбулось заподіяння матеріальної шкоди добросовісному набувачеві спірної квартири та моральної шкоди, яка полягає у порушенні законного майнового інтересу, відсутності ефективного способу захисту прав позивачів, позбавлених майна, яке було набуте добросовісно.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Бикова Ольга Юріївна просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної оцінки доказам, на які посилався позивач в обґрунтування позовної заяви. Зазначає, що підставою позову є порушення державою гарантії права на нерухоме майно за рахунок належного набувача. Зауважує, що саме через неналежні дії органів держави, було порушено право власника на майно. Суд першої інстанції необгрунтовано зазначив про відсутність доказів на підтвердження порушення прав позивачів діями нотаріуса. Саме позивачі є потерпілими, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу будь-яких обтяжень на квартирі не було.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Сьомої Харківської міської нотаріальної контори Ісаєва К.О. просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Також у відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства юстиції України Голуб В. просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав визначених ст. 375 ЦПК України, та виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що предметом доказування у вказаній справі виступає саме факт заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачам з боку Держави, що призвело до порушень прав позивачів, зокрема втрати ними права власності на житло, тому з урахуванням практики Верховного Суду стосовно ефективного способу захисту, що має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, не вбачає, що у разі задоволення позовних вимог відбудеться реальне поновлення порушеного права особи, та обраний позивачем спосіб захисту відповідатиме принципу процесуальної економії та забезпечувати відсутність необхідності повторного звернення до суду, зокрема з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до правонаступників ОСОБА_4 .
Крім того, судом вказано, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що дії державних органів у даному випадку є протиправними та перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з витребування майна у позивачів в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І.В., зареєстрованого 02.12.2005 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, та підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів № 972743 ОСОБА_4 відчужила на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати житловою площею 16.6 кв, що належить продавцю на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2005 року, справа 2-12674. зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 08.11.2005 року згідно з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.11.2005 року за №8874242, реєстраційний номер 12694283, номер запису П-1-7817 вартістю 133 900 грн.
Пунктом 5 вказаного договору передбачено, що серед іншого на момент укладення договору житло прихованих недоліків, а також прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так за межами України не має
На підставі договору дарування від 15.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І.В. №203 ОСОБА_3 передала безоплатно ОСОБА_1 вищевказану квартиру
Згідно рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2005 року, яке набрало законної сили, правочин договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 визнано дійсним, визнано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.06.2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено та скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2005 року , справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27.08.2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: «Харківське міське БТІ» про визнання права власності на нерухоме майно, витребування його з чужого незаконного володіння і вселення, стягнення збитків, визнання права власності на 1/2 частини квартири за ОСОБА_8 після смерті її сестри ОСОБА_9 і визнанні права власності на квартиру в порядку спадкування по заповіту після смерті її тітки ОСОБА_10 і смерті її матері ОСОБА_8 частково задоволено, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30.11.2011 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27.08.2010 та рішення апеляційного суду Харківської області від 23.12.2010 року у частині вирішення зустрічних позовів ОСОБА_6 і ОСОБА_3 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.02.2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
18.11.2005 року, визнано недійним договір дарування вищевказаної квартири, визнано право власності на квартиру за ОСОБА_11 в порядку спадкування за законом після смерті його племінниці ОСОБА_6 , витребувано квартиру із незаконного володіння ОСОБА_1 виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_12 із наведеної вище квартири, та вселено ОСОБА_11 у квартиру АДРЕСА_1
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.10.2015 року змінено рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 26.10.2015 року, визнано за ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.03.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що діють в інтересах ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.02.2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 26.10.2015 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.03.2019 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 18.11.2005 року, визнано право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15 , витребувано вказану квартиру із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_17 , виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_12 із вказаної квартири із вселенням ОСОБА_17 .
Вказане рішення ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.09.2019 року, а також додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29.03.2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі №2011/525/2012 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 березня 2019 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 березня 2019 року залишено без змін.
Постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 19.09.2017 року скаргу адвоката Бикової О.О. на постанову о/у СКР Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 30.05.2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом смерті гр. ОСОБА_6 від 30.05.2012 року залишено без задоволення.
Звертаючись до суду позивачі, як на підставу своїх вимог посилались на те, що саме неналежні дії органів держави, щодо перевірки права власності при посвідченні договору купівлі-продажу від 18.11.2005 року,призвели до порушення права нового власника на майно.
Разом з цим, загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю вини.
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст.1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправності дій заподіювана шкоди і його вина, наявність причинного зв'язку між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінку заподіювана шкоди, його вини та причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 18.11.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нотаріусом було перевірено квартиру АДРЕСА_1 та встановлено, що дана квартира належить продавцю на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2005 року, справа 2-12674.
Таким чином на час придбання квартири ОСОБА_3 була обізнана щодо підстав на яких володіє продавець цією квартирою.
Також, пунктом 5 договору купівлі-продажу передбачено, що серед іншого на момент укладення договору житло прихованих недоліків, а також прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так за межами України не має
З огляду на зазначене, нотаріус діяв у межах наданих їй повноважень, доказів на підтвердження того, що нотаріус як держатель реєстру прав на нерухоме майно та спадкового реєстру, а також Державна казначейська служба України вчинили протиправні дії, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з наступним витребуванням майна у судовому порядку не надано.
Отже, як вірно вказано місцевим судом, між вчиненням дій, що були пов'язані із спадкуванням (відкриття спадкової справи, перевірка необхідних фактів) та витребування в судовому порядку квартири внаслідок оспорювання спадкоємцями підстав первинного придбання такої квартири позивачами відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок, а відтак відсутня сукупність умов, що є підставою для відшкодування шкоди.
Також не надано доказів порушення прав позивачів Міністерством юстиції України.
Згідно статей 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки, як вірно встановлено місцевим судом, позивачами не надано належних та допустимих доказів наявності шкоди, протиправності поведінки відповідачів, як заподіювачів шкоди, їх вини та причинного зв'язку між протиправною дією та негативними наслідками, колегія суддів вважає висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову вірним.
Отже, з наведеного слідує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи.
У суді апеляційної інстанції позивачами вказаних обставин не спростовано, та належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції не надано.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Бикової Ольги Юрїївни - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю.В. Дряниця
Судді : П.С. Абрамов
Л.І. Пилипчук