Дата документу 19.04.2023
Справа № 334/6583/21
Провадження № 2/334/995/23
19 квітня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря - Прийменко А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води,
У вересні 2021 року представник Концерну «Міські теплові мережі» Трачук К.О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 39322,61 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідачів є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи.
Концерн «Міські теплові мережі» за період з 01 жовтня 2014 по 30 червня 2021 надав послугу з централізованого опалення, постачання гарячої води у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 40655,27 гривень. Споживачами за вказаний період здійснено оплату у розмірі 1332,66 гривень за надані послуги. Споживачами не виконано обов'язок по оплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 39322,62 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 7, статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов'язком виконавця згідно норм цього Закону з підготовка для укладення договору про надання відповідних послуг.
Відповідачі не здійснили власний обов'язок стосовно укладання договору з виконавцем послуг в особі Концерну «Міські теплові мережі».
Незаважаючи на відсутність письмового договору, фактично між сторонами ікнули правовідносини з приводу надання-отримання послуги з централізованого опалення, а отже існує й зобов'язання по оплаті отриманих послуг.
Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відсутність укладеного між сторонами договору не позбавляє споживача обов'язку щодо оплати наданих їм послуг централізованого опалення, постачання гарячої води.
Відповідачі не здійснювали у належному обсязі оплату за надані послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ОСОБА_3 , кількість осіб: 2, опалювальна площа 55,92 кв.м.
Просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги та витрати по сплаті судовому збору.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/6583/21 від 10.11.2021 року позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період 01 жовтня 2014 по 30 червня 2021 у розмірі 39322,61 гривень, задоволено.
06 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою № 334/6583/21 від 20 лютого 2023 визнано причину пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення поважними та поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення № 334/6583/21 від 10 листопада 2021 - задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/6583/21 від 10 листопада 2021 у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період 01 жовтня 2014 по 30 червня 2021 у розмірі 39322,61 гривень - скасовано. Справу призначено до розгляду в спрощеному порядку з повідомленням сторін на 20 березня 2023 року.
06 березня 2023 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по частини на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 19 вересня 2014 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Ленінському району, запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесений 27 січня 2015 року державним реєстратором Приходько Л.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу) індексний номер: 18871900 від 27 січня 2015, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 558618023101.
Відповідач стверджує, що квартира АДРЕСА_3 не являється власністю ОСОБА_1 та з неї не може бути стягнута вартість наданих послуг.
29.05.2019 року ОСОБА_1 зверталась до Концерну «Міські теплові мережі» із заявою щодо незгоди з нарахуванням та перерахунку за послуги з центрального постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку із фактичним проживанням за іншою адресою, а саме у АДРЕСА_4 з лютого 2015 року.
Згідно відповіді Концерну «МТМ» від 20.06.2019 року № M-1246/ц за адресою постачання послуг існує два особових рахунка:
особовий рахунок № НОМЕР_1 (ОКН ОСОБА_3 ) - та зареєстровано 2 особи;
особовий рахунок № НОМЕР_3 (ОКН ОСОБА_2 ) - зареєстрована 1 особа.
Таким чином, не можуть бути задоволені вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Крім того, ОСОБА_1 не проживала за адресою постачання послуг з 2015 року, оскільки проживала та працювала в ТОВ «Феракс», звідки звільнилась 30.09.2019 року, про що повідомила Концерн «Міські теплові мережі» та фактично повернула до м. Запоріжжя у березня 2022 року.
Також, позивачем заявляється період стягнення боргу за період з 01 жовтня 2014 року до 30 червня 2021 року в сумі 39322,61 гривень. З позовом позивач звернувся до суду лише 02.09.2021 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу за період в сумі 18526,12 гривень в період з 02.09.2014 року до 02.09.2018 року, пред'явлені поза межами строку позовної давності. Тому ОСОБА_1 , заявлено про застосування строку позовної давності.
З урахуванням строку позовної давності загальна сума боргу в межах позовної давності складає за період з 02.09.2018 до 02.09.2021, а в сумі дорівнює 20796, 49 гривень, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Вважає, що заявлені позовні вимоги є необгрутованими в повному обсягів.
Просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 02.09.2014 року до 02.09.2018 року, та відмовити у задоволенні позову.
15 березня 2023 від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про залучення в цій справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , як співвласника часини квартири АДРЕСА_5 .
Також, 15 березня 2023 представником позивача ОСОБА_4 подані до суду письмові пояснення в порядку статті 43 ЦПК України, відповідно до яких стосовно строків позовної давності заявлених відповідачем ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (Соvid-19)» від 30.03.2020 року № 540-IX - Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнені пунктами 12-14 такого змісту: 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби «Соvid-19», строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінет Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби «Соvid-19», спричиненої каронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року. На даний час в Україні діє, постанова КМУ № 211 є чинною. При розгляду заяви про застосування строку позовної давності просить врахувати, що карантин діяв на час звернення позивача до суду з первісним позовом.
Стосовно того, що відповідач ОСОБА_1 на проживає за адресою: АДРЕСА_2 вказує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 є власником частки квартири АДРЕСА_5 , а тому є належним відповідачем.
Ухвалою № 334/6583/21 від 20 березня 2023 залучено до участі у цій справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 просила суд задовольнити позовні вимоги до відповідачів та стягнути на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість, яка виникла за період з 01 жовтня 2014 по 30 червня 2021 у розмірі 39322,61 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Огійченко Є.В. заперечували проти задоволення позову, вважають позовні вимоги неогрунтованим та такими, що не підтверджені належними доказами, з підстав викладених у відзиві на позов.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Радостєва М.В. в судовому засіданні надала витяг з особистого кабінету споживача, який міститься на сайті https:teploseti.zp.ua по особовому рахунку № НОМЕР_3 , який відкритий на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстровано: 1 особу, опалювальна площа споживача становить 16,88 кв.м.
Також, представник позивача подала до суду заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, позивач пред'явив вимогу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 жовтня 2014 по 30 червня 2021, а до суду звернувся лише 02 вересня 2021, тобто після спливу строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 32718170 від 27.01.2015 квартира АДРЕСА_5 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по частки, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , видане 19.09.2014 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Ленінському району. Загальна площа квартири становить 73,34 в.м., житлова площа 57,2 кв.м.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 03.09.2021 в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 200 від 28.04.2011 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», у м. Запоріжжі з 01.04.2011 року виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерн «Міські теплові мережі» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «Міські теплові мережі»
Статутом Концерну «Міські теплові мережі» зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У статті 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Аналогічні норми містить стаття 1 Закону № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
Згідно зі статтею 13 Закону № 1875-IV, статтею 5 Закону № 2189-VIII, позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
А згідно з частини 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Споживачі зобов'язані оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення.
Як вказував Верховний Суд України в постанові по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013 року, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Свої зобов'язання щодо надання комунальних послуг з централізованого опалення виконує в повному обсязі, що не було спростовано відповідачем.
У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до змісту частини 3 статті 6, частини 1 статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору.
Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Цивільного кодексу України, обов'язки з утримання майна несуть власники майна або споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідачі у свою чергу порушили свої зобов'язання та своєчасно не вносили оплату за спожиті комунальні послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Судом також встановлено, що 29.05.2019 році ОСОБА_1 зверталась до Концерну «Міські теплові мережі» із заявою щодо незгоди з нарахуванням та перерахунку за послуги з центрального постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку із фактичним проживанням за іншою адресою, а саме у АДРЕСА_4 з лютого 2015 року.
Відповідно до довідки № 3 від 15.12.2021 ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Феракс» (Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вулиця Жердовська буд. 52) з 09.02.2015 по 30.09.2019, наказом від 30.09.2019 № 152 звільнена з посади начальника відділу кадрів.
Крім того, ОСОБА_1 не проживала за адресою постачання послуг з 2015 року, оскільки проживала та працювала в ТОВ «Феракс», звідки звільнилась 30.09.2019 року, про що повідомила концерн «Міські теплові мережі» та фактично повернулась до м.Запоріжжя у березня 2022 року.
Непроживання відповідачів у квартирі, яка належить їм на праві власності, та/або факт відсутності їх реєстрації у цій квартирі не звільняє осіб, як власників квартири, від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані позивачем.
Відповідно до пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність.
Оскільки позивачем заявлено період стягнення боргу за період з 01.10.2014 по 30.06.2021 в сумі 39322,61 гривень, а з позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 02.09.2021, відповідачами заявлено про застосування строку позовної давності.
Вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності, про що заявлено відповідачами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність до вимог про стягнення неустойки один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданої представником позивача, заборгованість відповідачів за період з 01.10.2014 по 30.06.2021 року перед Концерном «Міські теплові мережі» складає у розмірі 39322,62 гривень.
Позивач звернувся до суду із позовом 02.09.2021. З урахуванням строку позовної давності, період за який може бути стягнута заборгованість починається з 01.09.2018 по 30.06.2021 та становить 20796,49 гривень.
Щодо посилання Концерну «МТМ» на положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в частині продовження строків давності, суд зазначає наступне.
За змістом статей .43-44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Так, з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період карантину. Втім, посилаючись на зазначену правову норму, представник позивача не врахував, що позовні вимоги охоплюють період не по квітень 2020 року, а по червень 2021 року, що у свою чергу є кінцевим періодом нарахування заборгованості за комунальні послуги.
Суд зауважує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст.58 Конституції України). Утім, всупереч зазначених положень Конституції, представник позивача посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положення пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що у свою чергу призводить до посилення відповідальності відповідача в частині збільшення розміру заборгованості за оплату комунальних послуг.
Суд вважає, що при вирішенні даних спірних правовідносин не підлягає застосуванню наведена норма права, оскільки вона порушує конституційний припис щодо недопущення зворотної дії нормативно-правового акту, яким посилюється відповідальність особи у даному випадку споживача комунальних послуг.
Відтак, суд відхиляє доводи Концерну «МТМ» щодо застосування зазначеного положення законодавства, наголошуючи увагу на недопущенні посилення відповідальності споживача, що має значення для ухвалення правильного рішення по справі.
Встановивши зазначені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Крім того, при зверненні до суду Концерн «МТМ» не зазначив, як саме встановлення карантинних обмежень у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 перешкодило йому звернутись до суду із позовом в цій справі, оскільки заборгованість у відповідачів виникла у 2014 році.
За змістом вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Концерн «Міські теплові мережі» на свій розсуд з 2014 року по 2021 рік не звертався до суду із позовом до відповідачів про стягнення будь-якої заборгованості, хоча він не міг не бачити відсутності сплати з боку відповідачів за надані ним послуги на свою користь.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування позивача Концерну «Міські теплові мережі», передбачені статтею 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Розподіляючи заборгованість за надані послуги суд виходить з наступного.
Згідно відповіді Концерну «Міські теплові мережі» від 20.06.2019 № M-1246/ц за адресою постачання послуг до квартири АДРЕСА_7 станом на 01.06.2019 існує два особових рахунка:
особовий рахунок № НОМЕР_1 (ОКН ОСОБА_3 ) - зареєстровано 2 особи;
особовий рахунок № НОМЕР_3 (ОКН ОСОБА_2 ) - зареєстрована 1 особа.
Відповідно до розрахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії за лютий 2023, який міститься в особистому кабінеті споживача на сайті: https://teploseti.zp.ua особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_6 відкритий на ОСОБА_2 , опалювальна площа становить 16,88 кв.м., зареєстровано 1 особу, заборгованість за надані концерном «Міські теплові мережі» становить 18100,54 гривень.
Таким чином, не можуть бути задоволені вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за надані послуги починаючи з 01.06.2019 року, оскільки з цього часу на ОСОБА_2 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_3 .
Вищезазначені обставини відповідачами не спростовані.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість, яка виникла за період з 01.09.2018 по 31.05.2019 у розмірі 7742,85 гривень.
Заборгованість за період з 01.06.2019 по 30.06.2021 підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у розмірі 13053,64 гривень.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями: 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 7742,85 гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 13053,63 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 525,75 гривень, з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 148,99 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ісаков Д.О.