Справа № 185/7842/23
Провадження № 2/185/2778/23
26 червня 2023 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартро Ойл» про захист прав споживачів -
13 червня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартро Ойл» про захист прав споживачів.
Вказана позовна заява була передана судді Головіну В.О. 20 червня 2023 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступні підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно частин 5, 6 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.
Судом встановлено, що до позову не додано всіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме, позивачем додано копію договору інвестування №о156 від 16.11.2022 року, який не містить підписи сторін.
Відповідно до частини 1 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно вимог частини 2 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
У п. 2 позовних вимог, позивач просить суд забезпечити позов в порядку п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Форма та зміст заяви про забезпечення позову встановлені ст. 151 ЦПК України.
Таким чином, позивачу слід уточнити зміст позовних вимог та за наявності підстав звернутись до суду із заявою про забезпечення позову, у відповідності до ст. 149-152 ЦПК України та клопотанням про витребування доказів, яке відповідає вимогам ч. 2 ст. 84 ЦПК України.
Крім того, позивач просить суд звільнити від сплати судового збору за подання заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», хоча звертається до суду із позовом про захист прав споживача.
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору через те, що позов пов'язаний з порушенням його прав.
Суддя не погоджується з твердженнями позивача про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору з огляду на наступне.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закон України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.
Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення Закону України «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини, які передували укладенню договору, крім того позивач просить зобов'язати вчинити певні дії та стягнути сплачені за договорами кошти.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовні заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору.
Вважаю необхідним також звернути увагу позивачу, що згідно із вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
- за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.
При зверненні із позовом до суду позивачем заявлено три вимоги про розірвання договорів від 16.11.2022р, від 11.01.2023р. та від 09.02.2023р. та дві вимоги майнового характеру (про стягнення коштів та моральної шкоди), проте судовий збір не сплачено, не надано оригінал квитанцій про його сплату.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області:
отримувач: ГУК у Дн-кій обл/м.Пав-д/22030101
код отримувача: 37988155
банк: Казначейство України (ел.адм.подат.)
рахунок: UA138999980313151206000004583
код платежу: 22030101 судовий збір (Державна судова адміністрація України,050).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України підлягає залишенню буз руху з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (її копії), із вказанням обставин на які суд вказує у цій ухвалі.
Керуючись ст. 185 ЦПК України -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартро Ойл» про захист прав споживачів - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали суду в установлений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена йому зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали направити позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://pvm.dp.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Cуддя: В. О. Головін