Справа № 495/8072/21
Номер провадження 1-кп/495/604/2022
27 червня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський в режимі видеоконфренції клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12021162240000696 за обвинуваченням :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 12021162240000696 від 30.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні від прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримане ним в судовому засіданні, яке обґрунтоване тим, що в наявний час ризики, що були підставою для обрання під час досудового слідства та підготовчого судового засідання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою не зникли та не перестали існувати, а судове провадження триває.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав доводи клопотання та пояснив суду ,що на час розгляду клопотання необхідність такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила застосувати цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків,на які він посилається.Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Суд, розглянувши клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , заслухавши обґрунтування прокурора, заперечення захисника дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку:
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Разом з тим, зважаючи на обставини інкриминованого ОСОБА_4 злочину який є насильницьким, його характер зухвалості, тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.
У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку,беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характеристика обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не прийнято і на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілий та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженню. На підставі викладеного та враховуючинаявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, потерпілий, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, за станом здоров'я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв'язку з відсутністю об'єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_4 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час підготовчого судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали, тобто з 27.06.2023 року.
Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.
З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України, суд прийшов до висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів з 27.06.2023 року по 25.08.2023 року, у зв'язку з чим клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, підлягає задоволенню.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважажє за можливе не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 заставу,оскільки він обвинувачується у вчинення тяжкого насильницького злочину.
Керуючись ст. ст. 177,178, 331 КПК України,-
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 діб, який діє по 25.08.2023 року включно.
Строк дії ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 26.08.2023 року.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 27.06.2023 року о 16 год. 30 хвилин
Суддя ОСОБА_1