Справа № 495/8730/19
Номер провадження 1-кп/495/255/2023
27 червня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуюча : суддя ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський Одеської області в режимі видеоконференції клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12021162240001505 від 03.10.2020 року обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 187, ч.1 ст.162, ч.1 ст. 345 КК України,-
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністроської окружної прокуратури ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3
представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини- ОСОБА_6
встановив:
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 12021162240001505 від 03.10.2020 року у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 187, ч.1 ст.162, ч.1 ст. 345 КК України за обвинуваченням ОСОБА_3 .
До суду від прокурора ОСОБА_4 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , підтримане ним в судовому засіданні, яке обґрунтоване тим, що в наявний час ризики, що були підставою для обрання під час досудового слідства та підготовчого судового засідання такого запобіжного заходу як тримання під вартою не зникли та не перестали існувати, а судове провадження по розгляду обвинувального акта не розпочато.
Захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити в задоволенні клопотання та просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, розглянувши клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , заслухавши обґрунтування прокурора, заперечення обвинуваченого та його захисника дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку:
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2, ч.2 ст. 187, ч.1 ст.162, ч.1 ст. 345 КК України.
Разом з тим, зважаючи на обставини інкриминованих ОСОБА_3 злочинів які є насильницькими, його характер зухвалості, тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.
У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характеристика обвинуваченого ОСОБА_3 який офіційно не працевлаштований та не одружений, тобто, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Також,зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не прийнято і на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпіла та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженню.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, потерпілий, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, за станом здоров'я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв'язку з відсутністю об'єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_3 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час підготовчого судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали, тобто з 27.06.2023 року.
Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_3 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.
З урахуванням наведеного, а також довідки про стан здоров*я обвинуваченого ОСОБА_3 згідно до якої стан здоров*я обинуваченого є задовільним , суд прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів з 27.06.2023 року по 25.08.2023 року, у зв'язку з чим клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 186 КК України, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315,336, 369-372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Білгород-Дністровського окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 187, 162 ч.1, 345 ч.1 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів з 27.06.2023 року по 25.08.2023 року. включно з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 26.08.2023 року.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено в 16 годин 00 хвилин 27.06.2023 року.
Суддя: ОСОБА_1