Справа № 495/6088/23
Номер провадження 4-с/495/16/2023
27 червня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючої судді - Шевчук Ю.В.,
за участю секретаря - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському уточнену скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-
Скаржниця ОСОБА_1 звернулася 12 червня 2023 року зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В обґрунтування скарги скаржниця ОСОБА_1 зазначає, що звернувшись до приватного нотаріуса їй стало відомо про наявний арешт в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 3230958, відомості про який внесено на підставі постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №393994 від 05.05.2006 року Відділу Державної виконавчої служби у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі. Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників від 09.06.2023 року за параметрами пошуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2023 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по справі №495/4122/23, згідно якої скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2006 року по справі №2а-368/06 за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міської ради та ОСОБА_1 про визнання рішення частково недійсним та державного акту недійсним.
Згідно листа Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 07.06.2023 року у Відділі відсутні на виконанні виконавчі провадження щодо виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2006 року по справі №2-а-368/06.
Отже, скаржниця ОСОБА_1 зазначає, що державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправно не було знято арешт з усього належного їй майна.
В судове засідання скаржниця ОСОБА_1 не з'явилась, проте надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, уточнені вимоги скарги підтримує у повному обсязі.
В судове засідання представник Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з'явився, проте надав на адресу клопотання, згідно якого просив розглядати справу за його відсутності та зазначив, що обставини та факти, наведені у даній скарзі повністю відповідають дійсності.
Відповідно до частин 1,2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №330114848 від 25.04.2023 року, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 3230958, наявні відомості про обтяження, які внесено на підставі постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №393994 від 05.05.2006 року Відділу Державної виконавчої служби у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі. Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників від 09.06.2023 року за параметрами пошуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2023 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по справі №495/4122/23, згідно якої скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2006 року по справі №2а-368/06 за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міської ради та ОСОБА_1 про визнання рішення частково недійсним та державного акту недійсним.
Згідно листа Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 07.06.2023 року у Відділі відсутні на виконанні виконавчі провадження щодо виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2006 року по справі №2-а-368/06. Окрім того, відомості щодо скаржниці ОСОБА_1 , 02.06.1952 року відсутні в Єдиному реєстрі боржників.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України.
Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а також рішеннями, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
За нормами ч.1 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, законодавство не передбачає підстав для зняття арешту та заборони відчуження державним виконавцем у зв'язку з виконанням боржником боргових зобов'язань після повернення виконавчого листа стягувачу з правом повторного його пред'явлення до виконання, а може бути знятий лише за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого,і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Оскільки ОСОБА_1 є власником майна, на яке державним виконавцем накладено арешт та заборону відчудження, то питання про відновлення її прав як власника майна має бути вирішено у порядку, визначеного розділом VII ЦПК України.
Враховуючи те, що у ОСОБА_1 станом на теперішній час відсутні боргові зобов'язання згідно Єдиного реєстру боржників та автоматизованої системи виконавчого провадження, підстав для обтяження майна не має, тому арешт і заборона відчуження майна підлягають скасуванню судом.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 447, 451 ЦПК України,-
Уточнену скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АН №393994 від 05.05.2006 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3230958, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0965 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Повний текст даної ухвали складено 26.06.2023 року.
Суддя: