Справа № 202/4173/22
Провадження № 2/202/274/2023
27 червня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Калантаєнка Д.В.
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: відділ опіки та піклування Новокодацького району Дніпровської міської ради, Управління-служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Солоницівської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач звернулася до суду з заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_4 , 2011 року народження, та ОСОБА_5 , 2013 року народження.
Заявлена вимога обґрунтована тим, що ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_4 , 2011 року народження, та ОСОБА_5 , 2013 року народження, не виконує своїх батьківських обов'язків (не виховує, не спілкується, не забезпечує матеріально). Діти проживають у сім'ї позивач та її нового чоловіка. Відповідач за час спільного проживання з позивачем допускав неадекватну поведінку відносно позивача та спільних дітей.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив, відзив, заяв, заперечень до суду не надано, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьками дитини записано ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками дитини записано ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 травня 2019 року.
У відповідності до виписки із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_5 , 2013 року народження, має діагноз перенатальне гіпоксичне - ішемічне ураження ЦНС, синдром рухових порушень.
15 липня 2022 року ОСОБА_6 змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » у зв'язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
У відповідності до характеристики ОСОБА_5 , 2013 року народження, наданої класним керівником Дробишевської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лиманської міської ради Донецької області від 22 липня 2022 року, дитину позитивно охарактеризовано, додатково зазначено, що батько, ОСОБА_10 шкільним життям дитини не цікавиться, вихованням дитини займається мати.
Згідно із характеристики ОСОБА_4 , 2011 року народження, наданої класним керівником від 13 лютого 2023 року, дитину позитивно охарактеризовано, додатково зазначено, що батько, ОСОБА_10 шкільним життям дитини не цікавиться, вихованням дитини займається, мати.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що є чоловіком позивачки, виховує її дітей як своїх.
6 червня 2023 року за №02-22/2192 виконавчим комітетом Харківського району Харківскьої області Солоницівської селищної ради було надано висновок, згідно якого у зв'язку із відсутністю інформації про батька, Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , відносно дітей ОСОБА_4 , 2011 року народження, та ОСОБА_5 , 2013 року народження, покласти на розсуд суду з урахуванням найкращих інтересів дитини.
ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитино ю повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 - ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом принципів 2, 4, 6, 7 Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частиною 1 ст. 164 СК України обумовлює підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо мати, батько: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Так, згідно позовної заяви, позивач посилалась як на підставу для позбавлення батьківських права саме на пункт 2 частини першої статті 164 СК України яким визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З огляду на викладене, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини, суд враховуючи особу відповідача, а також те, що останній життям та здоров'ям дітей не цікавиться, проявляє повну байдужість до своїх дітей, свої батьківські обов'язки не виконує, суд приходить до висновку, що на разі, існують достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 157, 164, СК України, ст. 11, 12 Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 (адреса: РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (адреса: РНОКПП: НОМЕР_5 АДРЕСА_2 ), треті особи: відділ опіки та піклування Новокодацького району Дніпровської міської ради, Управління-служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Солоницівської селищної ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,4 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 27 червня 2023 року о 17 год.00 хв.
Суддя Г.О. Кухтін