Справа № 202/9876/22
Провадження № 2/202/646/23
27 червня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Калантаєнка Д.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину, -
І. Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою за результатом розгляду якої, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , 2004 року народження, в сумі 132 800, 83 грн., за період з січня 2019 року по 20 листопада 2022 року включно та стягнути з ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів ,за період з січня 2019 року по 20 листопада 2022 року, в сумі 132 800, 83 грн., тобто у розмірі 100 % заборгованості по аліментам.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1419/2006, виданого 18 вересня 2006 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , 2004 року народження. Відповідач не сплачує аліменти, у зв'язку із чим виникла заборгованість. Позивач зазначила, що сума заборгованості по аліментах підлягає стягненню у судовому порядку, оскільки державним виконавцем у порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження» стягнути її неможливо, крім того вважала, що з відповідача необхідно стягнути неустойку у зв'язку із простроченням сплати щомісячних платежів (аліментів).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
З оглянутої цивільної справи №2-1419/06 судом встановлено, що 5 червня 2006 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено рішення яким вирішено щомісячно стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 15 травня 2006 року до досягнення повноліття.
У відповідності до інформаційної довідки про виконавче провадження №53684945 від 20 червня 2023 року по виконавчому провадженню №53684945 встановлено, що на примусовому виконанні у Другому Правобережному ВДВС у Чечелівському та Новокадацьокому районах Дніпра ПМУ МЮ (м.Одеса) перебував виконавчий лист від 18 вересня 2006 року №1419-/2006, виданий Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4. Постановою від 24 жовтня 2018 року було відкрито вказане виконавче провадження, крім того, прийнято також постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобами, звернення стягнення на майно боржника. 27 січня 2020 року виконавче провадження було передано до складу міжрегіональних управлінь юстиції. 25 серпня 2022 року виконавче провадження було прийнято до виконання до новоутвореного відділу. Постановою від 17 жовтня 2022 року винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. Інформація про закриття виконавчого провадження відсутня.
Згідно довідки - розрахунку, підписаної державним виконавцем Світланою Штефан Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , 2004 року народження, згідно в/л №1419-2006 від 18 вересня 2006 року в розмірі 1/4 ч.д. щомісячно, заборгованість станом на 1 січня 2018 року відсутня, згідно заяви стягувача від 17 грудня 2018 року вх.№13806/13.6-29, далі нарахування проведено у відповідності до ст.195 СК України, за показниками середньомісячної заробітної плати по регіону м.Дніпра. Заборгованість на момент повноліття становить 132 800, 83 грн.
Згідно розрахунку заборгованості позивача сума неустойки, за період з січня 2019 року по 20 листопада 2022 року, складає 904 326, 40 грн.
ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Отже, у даному конкретному випадку, позивач звернулась до суду у зв'язку із тим, що відповідач, будучи батьком спільної дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує судове рішення, яким з останнього було стягнуто періодичні платежі (аліменти), внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 132 800, 83 грн., за період з січня 2019 року по 20 листопада 2022 року включно, яку позивач просила стягнути на свою користь, крім того - неустойку за прострочення сплати аліментів, за період з січня 2019 року по 20 листопада 2022 року, в сумі 132 800, 83 грн., тобто у розмірі 100 % заборгованості по аліментам.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною третьою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Згідно з частинами першою, п.п. 1-5 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 7 частини 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.
Тобто державним/приватним виконавцем приймається мотивована постанова про закінчення виконавчого провадження, яка має містити інформацію про обставини, що доводять фактичне виконання судового рішення та засоби їх встановлення. Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний/приватний виконавець зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано суто відповідно до резолютивної частини рішення суду. Джерелом відомостей про фактичне і повне виконання рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
У відповідності до чт.4 ст.194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Відтак, наявність заборгованості за аліментами виключає можливість закінчення виконавчого провадження у зв'язку із досягненням дитиною повноліття та стягнення щомісячних платежів на її утримання.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , 2004 року народження, в сумі 132 800, 83 грн., за період з січня 2019 року по 20 листопада 2022 року включно, не може бути задоволена, оскільки така заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем судового рішення, яким з останнього було стягнуто аліменти.
Суд зауважує, що повторне стягнення заявленої заборгованості, яка вже нарахована у межах виконавчого провадження про стягнення аліментів, буде фактично паралельним виконанням того ж виконавчого листа, та призведе до подвійного стягнення, що є прямим порушенням норм закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
В той же час, згідно вимог ч.1 ст. 196 СК України разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18) дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Так, судом було встановлено, що позивачем було проведено розрахунок пені у відповідності до вказаної вище правової позиції Верховного Суду, у тому суд вважає, що позовна вимоги про стягнення з ОСОБА_2 неустойки за прострочення сплати аліментів за період з січня 2019 року по 20 листопада 2022 року в сумі 132 800, 83 грн., тобто у розмірі 100 % заборгованості по аліментам, є такою що підлягає задоволенню.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати у виді судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 89 141, 263, 264, 265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів, на утримання сина ОСОБА_3 , 2004 року народження, за період з січня 2019 року по 20 листопад 2022 року в сумі 132 800, 83 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Поний текст судового рішення складено 27.06.2023 року.
Суддя Г.О. Кухтін