202/11385/23
1-кп/202/989/2023
26 червня 2023 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052420000108 від 04 березня 2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, маючого вищу освіту, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який проходить військову службу на посаді командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально - технічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , сержанта, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України-
Відповідно до обвинувального акта, 24 лютого 2022 військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року №2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15 серпня 2022 року №2500-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 65/2022, який затверджено Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року, про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 22 травня 2022 року №2264-IX, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 15 серпня 2022 року №2501-IX, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2022 № 47 сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду командиру відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально - технічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи ВЧ НОМЕР_1 .
Стаття 127 вказаного Статуту передбачає, що військовослужбовець у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна, зброї.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст.9,11,13,16,17,129,130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст.1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України (зокрема - положень ст.3 про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю) та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки.
Відповідно до ст.ст.1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках.
Відповідно до ст.ст.21,22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.195 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України військовослужбовці мають право застосовувати зброю - для захисту свого здоров'я і життя, здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу. Застосуванню зброї повинно передувати попередження про намір застосувати зброю і постріл у гору. У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.
Згідно з п.2.5 Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин, затвердженого начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України від 1 квітня 2009 року № 44 військовослужбовець зобов'язаний дотримуватись вимог безпеки при поводженні зі зброєю щодо заборони її направлення у будь-якому випадку на людей.
Разом з цим, сержант ОСОБА_4 неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив порушення вищевказаних вимог законодавства та вчинив злочин за наступних обставин.
Будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст.9,11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
04 березня 2023 року, перебуваючи на території бази відпочинку «Берегова-2» в смт. Щурове Краматорського району Донецької області в місті тимчасової дислокації взводу матеріально - технічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи в/ч НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_4 ,який на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 47 від 02 березня 2022 року зарахований до списків особового складу, поставлений всі види забезпечення та призначений на посаду командиру відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально - технічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи в/ч НОМЕР_1 , під час виконання службових обов'язків з патрулювання та охорони периметру місця тимчасової дислокації підрозділу, тримаючи ввірену йому для службового користування автоматичну зброю автомат Калашникова (далі - АКС 74) № НОМЕР_3 та набої до нього калібру 5,45 мм, що були при ньому, із увімкненим запобіжником, проходячи повз один із будинків відпочинку на вказаній базі відпочинку, в повній темряві, почув голос невідомої йому раніше особи, та розвернувши корпус тіла в бік даного звуку, прийнявши дану особу за ворога, візуально не бачивши її, без будь-яких вагань, знявши запобіжник на автоматі в режимі вогонь, тобто в режим вогню чергою та дославши патрон до патронника, здійснив з дистанції близько 4 метри десять пострілів в бік голосу який він почув позаду себе, тим самим, ненавмисно, не маючи прямого умислу, спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості охоронцю даної бази відпочинку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самимзавдав людині тілесних ушкоджень середньої тяжкості, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.
Таким чином, сержант ОСОБА_4 обвинувачується у необережному завданні людині тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
09 червня 2023 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та обвинуваченим ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно із даною угодою, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.128 КК України. Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні.
Сторони погоджуються на призначення наступного покарання ОСОБА_4 за ст.128 КК України з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем служби, а також наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, продовжує проходити військову службу, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ст. 128КК України із застосуванням ст.ст.58, 69 КК України перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення та призначити на строк 2 (два) роки службове обмеження та із суми грошового забезпечення засудженого ОСОБА_4 відраховувати в доход держави 20% (двадцять) відсотків.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.
Захисник обвинуваченого просив угоду про визнання винуватості затвердити, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України, а її наслідки роз'яснені обвинуваченому.
Обвинуваченому ОСОБА_4 судом було роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз'яснення наслідків укладення угоди.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470 КПК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.
Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України необережному завданні людині тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання. При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.66-67 КК України, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.
Отже, враховуючи низку обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беручи до уваги інтереси суспільства, і відсутність обставин, передбачених ст.67 КК України, що обтяжують покарання ОСОБА_4 та інші обставини, що його характеризують, суд вважає за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинений злочин, передбачений ст.128 КК України, застосувати норми ст.ст.58,69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст.128 КК України, зокрема покарання у виді 2 (два) роки службового обмеження та із суми грошового забезпечення засудженого ОСОБА_4 відраховувати в доход держави 20 % (двадцять) відсотків.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та ухвалення обвинувального вироку.
Долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314,368,369,370,371,374,376,395,472,474,475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 09 червня 2023 року, укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст.58, ч.1 ст.69 КК України у виді службового обмеження на строк 2 (два) роки з відраховуванням в доход держави 20 % (двадцять) відсотків із суми грошового забезпечення.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Суддя ОСОБА_1