Справа №200/22523/15
Провадження № 4-с/932/18/23
23 червня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Фетіскіної К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), стягувач - Українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Завод «Квазар», про зобов'язання вчинити дії,
18 травня 2023 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеною скаргою, в якій зазначив, що в рамках виконавчого провадження ВП № 53448949, що відкрите на виконання виконавчого листа № 200/22523/15, виданого 10.02.2017 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Завод «Квазар» на відшкодування матеріальної шкоди 38827,47 грн., на відшкодування витрат на експертну оцінку шкоди 1100 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу 1500 грн., судовий збір 414,27 грн., а всього 41841,74 грн. 21.02.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП № 53448949. 07.09.2017 року винесено постанову про арешт коштів боржника. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності тощо наявне обтяження № 22209222, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна ВП № 53448949. 24.10.2019 року на підставі ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. В зв'язку з письмовою відмовою ВДВС від 26.04.2023 року зняти арешт з майна скаржника просить суд скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника ВП № 54348949 від 07.09.2017 року, яка винесена державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі.
В судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату та місце судового розгляду, надали письмову заяву про судовий розгляд за їхньої відсутності, на задоволенні скарги наполягали.
Представник Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке:
Фактичні обставини, встановлені судом.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року позовні вимоги Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Завод «Квазар» до ОСОБА_1 задоволено, стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 38827,47 грн., на відшкодування витрат на експертну оцінку шкоди 1100 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу 1500 грн., судовий збір 414,27 грн., а всього 41841,74 грн. Рішення набуло чинності, 07.02.2017 року представником позивача отримано копію рішення та виконавчі листи.
З відповіді ВДВС № 41001/4 від 26.04.2023 року на звернення боржника ОСОБА_1 про скасування арешту майна судом встановлено, що на виконанні Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), як правонаступника Бабушкінського відділу державної виконавчої служби перебував виконавчий лист №200/22523/15-ц від 10.02.2017 року, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Завод «Квазар» на відшкодування матеріальної шкоди 38827,47 грн., на відшкодування витрат на експертну оцінку шкоди 1100 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу 1500 грн., судовий збір 414,27 грн., а всього 41841,74 грн.
21.02.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП № 53448949.
07.09.2017 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності тощо наявне обтяження № 22209222, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна ВП № 53448949.
24.10.2019 року на підставі ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі відсутності майна у боржника.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV на момент державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Положення ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV передбачає підстави закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).
Згідно із статтею 60 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Положення ч. 3,4 ст. ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 137/1649/17 зазначено, що «згідно зі статтею 49 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
За змістом положень ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
Ураховуючи положення п. 1 ч.ч. 1, 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22.12.2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
У зв'язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, і боржником за яким є саме заявник у цій справі.
При цьому суд звертає увагу на те, що ніщо не перешкоджає боржнику добровільно виконати рішення суду, що є його обов'язком згідно з вимогами ст. 129 Конституції України, після чого арешт з майна може бути знято відповідно до закону.
З огляду на вище зазначене, приймаючи до уваги наведені в ухвалі правові позиції Верховного Суду та враховуючи те, що повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, а відтак, скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на дії державного виконавця та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.
Суддя О.С. Овчиннікова