Справа № 587/481/23
27 червня 2023 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л. М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що на підставі судового наказу від 01 жовтня 2018 року у справі №587/2395/18 з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів його заробітку. Оскільки, вони з відповідачем домовились про його добровільну участь в утриманні дитини, зазначений судовий наказ не пред'являвся до виконання. Зазначає, що на той час він не мав офіційного та стабільного доходу, а тому суми сплачуваних ним добровільно аліментів становили 500 грн., 1500 грн., 3500 грн., 4000 грн., 5000 грн. та 6000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Після зарахування його до складу ЗСУ, він почав отримувати офіційний дохід, а тому 30.07.2022 року надіслав на користь відповідача 17025,54 грн у якості аліментів на утримання сина. Відповідач, дізнавшись, що він почав отримувати офіційний дохід, заявою від 25.01.2023 року пред'явила до виконання судовий наказ, про що він дізнався з застосунку «Дія». Вважає, що з моменту, стягнення аліментів суттєві змінилися обставини, які є підставою для перегляду розмірів аліментів у сторону їх зменшення. Так, від шлюбу з ОСОБА_5 він має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого рішенням суду від 12.09.2019 року з нього стягуються аліменти в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу). Крім того, 16.07.2021 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , від попереднього шлюбу має доньку 2018 р.н., а також є вагітною від нього, а тому вони також знаходяться його утриманні. Зазначає, що враховуючи власні доходи та витрати на утримання трьох дітей, він має змогу безперешкодно сплачувати аліменти на утримання спільної з відповідачем дитини в розмірі 1500 грн.
А тому просить суд ухвалити рішення, яким змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів щомісячно до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
29 березня 2023 року відповідачем ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивач з 01.11.2018 року сплачував аліменти не щомісячно, а також не в повній мірі. Дитина часто хворіє, а також ходить до секції з футболу, займається англійською мовою тричі на тиждень. Відповідач на даний час офіційно працевлаштований, має змогу сплачувати аліменти, а його посилання на утримання вагітної дружини та її дитини від попереднього шлюбу, не стосується утримання їх спільного сина. Зазначає, що з 18.07.2022 року вона не працевлаштована і станом на 29.03.2023 року є вагітною. Вважає, що позивач не надав жодних доказів, а саме довідки про отримання заробітної плати, що в нього немає можливості утримувати сина ОСОБА_4 (а.с. 42-43).
У судове засідання позивач не з'явився, у матеріалах справи мається його заява про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що від спільного проживання без реєстрації шлюбу 17.07.2012 року у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
На підставі судового наказу Сумського районного суду Сумської області від 01.10.2018 року у справі №587/2395/18 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини (а.с. 12).
Відповідно до копій квитанцій, долучених позивачем до позову, ОСОБА_1 добровільно перераховував на рахунок ОСОБА_3 в якості аліментів на утримання сина ОСОБА_4 грошові кошти (11.04.2020 - 1507,54 грн., 04.07.2020 - 6030,15 грн., 01.09.2020 - 2000 грн., 03.10.2020 - 2000 грн., 03.10.2020 - 1500 грн., 29.11.2020 - 2000 грн., 29.11.2020 - 1500 грн., 06.01.2021 - 2000 грн., 04.03.2021 - 1507,54 грн, 27.04.2021 - 4000 грн., 03.05.2021 - 502,51 грн., 20.06.2021 - 3500 грн, 20.09.2021 - 1507,54 грн, 20.09.2021 - 2010,05 грн., 08.11.2021 - 1507,54 грн, 30.12.2021 - 2010,05 грн., 16.02.2022 - 2000 грн., 30.07.2022 - 17025,54 грн, 30.10.2022 - 5025,13 грн, 12.12.2022 - 5527,64 грн. (а.с. 13-15).
На підставі заяви ОСОБА_3 від 25.01.2023 року про відкриття виконавчого провадження 22.02.2023 року старшим державним виконавцем Камінь-Каширського ВДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Маковецьким Р.М., винесено постанову ВП №71103046 про примусове виконання судового наказу №587/2395/18, виданого Сумським районним судом Сумської області від 01.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини (а.с. 16, 17).
Від шлюбу з ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до рішення Камінь-Каширського суду Волинської області від 12.09.2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , у розмірі частки від усіх видів заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18, 19-21).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 16.07.2021 року, після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_9 » (а.с. 22). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 матір'ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 (а.с. 23).
Згідно довідки, виданої виконкомом Коростишівської міської ради №03-32/771 від 12.12.2022 року відповідно до акту депутата Коростишівської міської ради ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На утриманні ОСОБА_1 знаходиться його дружина ОСОБА_7 та неповнолітня дитина ОСОБА_10 (а.с. 24, 25).
Згідно довідки №226 від 30.01.2023, ОСОБА_7 , перебуває на обліку в жіночій консультації з терміном вагітності 18 тижнів (а.с. 26).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 10.02.2023 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_13 (а.с. 46).
Згідно приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Також судом звертається увага, що під час розгляду позову про зменшення розміру аліментів суд не переглядає рішення, яким стягнуто аліменти, а лише з'ясовує наявність обставин, які дають підстави для зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з даним позовом про зміну розміру аліментів, позивач обґрунтував його тим, що з моменту стягнення аліментів суттєво змінились обставини, які є підставою для зменшення розміру аліментів, а саме рішенням суду з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_14 від шлюбу з ОСОБА_5 в розмірі частки його доходів, а також 16.07.2021 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_15 , яка має дитину від попереднього шлюбу і вагітна від нього, а тому вони також перебувають на його утриманні.
Слід зазначити, що зміна сімейного стану позивача без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, з частки від його доходу на тверду грошову суму. Проте, така вимога суперечить вимогам ч. 3 ст. 181 СК України, яка є імперативною щодо того, що ініціатором зміни способу стягнення аліментів виступають батьки дитини або інші законні представники, з ким проживає дитина.
Враховуючи наведе, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки, у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст.141, 180, 181, 183, 184, 192 СК України, ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.М. Гончаренко