14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5635/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання Денисевича А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 (Мандриченко О.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 (Мальченко А.О., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) у справі №910/5635/22
за позовом Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" до Міністерства юстиції України, третя особа Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" про визнання протиправним та скасування наказу
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач), третя особа Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" (далі - Третя особа) про визнання протиправним та скасування наказу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №30433046 від 13.07.2016 про реєстрацію права власності за Позивачем на об'єкт нерухомого майна, порушує права Позивача, як законного володільця об'єкта нерухомості.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що Позивачем не доведено допущення Відповідачем під час розгляду скарги Третьої особи від 02.02.2022 порушень статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також "Порядку розгляду скарг на рішення, дії, бездіяльність, державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
5. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Судами попередніх інстанцій прийнято рішення та постанову без урахування висновку щодо застосування частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у справах №143/324/20, №340/1019/19. Зокрема, судами не з'ясовано, коли Третя особа могла довідатися про порушення реєстратором його прав, тоді, як матеріали справи містять докази, що Третя особа знала та об'єктивно могла знати про прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на користь Позивача ще у 2016 році.
7. Судом апеляційної інстанції під час дослідження доказів не встановлено всіх обставин справи, наслідком чого є помилковий висновок щодо правової оцінки доказів.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін з тих підстав, що:
8.1. доводи Позивача про те, що Відповідачем порушено порядок розгляду скарги Відповідача є необґрунтованими, оскільки Третя особа звернулася зі скаргою 02.02.2022 після отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто, в день, коли дізналася про порушення її прав проведенням державної реєстрації;
8.2. подані для державної реєстрації документи не підтверджують набуття Позивачем права власності на об'єкт нерухомості, а тому приватним нотаріусом прийнято рішення про реєстрацію за відсутності документів, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, а тому доводи Позивача про незаконність оспореного наказу ґрунтуються на припущеннях.
9. Третя особа подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін. Також, у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке мотивовано тим, що представник Третьої особи ознайомився із касаційною скаргою в приміщенні Суду 30.05.2023. З огляду на те, що в матеріалах справи станом на 14.06.2023 відсутні докази вручення Третій особі ухвали Суду від 15.05.2023, якою встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу до 02.06.2023, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, тому, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази ознайомлення 30.05.2023 представника Третьої особи із матеріалами справи, дату подання відзиву - 06.06.2023, колегія суддів залучає відзив до матеріалів справи.
9.1. В обґрунтування відзиву Третя особа зазначає, що судом апеляційної інстанції досліджено та надано оцінку доказам, на підставі яких встановлено, що Третя особа звернулася зі скаргою до Відповідача в межах строку, визначеного частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження".
Інші документи
10. Від Позивача 08.06.2023 та 13.06.2023 надійшли додаткові пояснення, в яких наведено доводи щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги.
10.1. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 ГПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п'ята статті 161 ГПК України).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК України).
10.2. Позивач не просив дозволу подати додаткові пояснення, в яких ним наведено доводи щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги, а суд за межами строку, визначеного статтею 298 ГПК України для подання доповнень до касаційної скарги (у вигляді додаткових пояснень), не визнавав їх подання необхідним, а тому ці пояснення Верховний Суд залишає без розгляду. Дані додаткові пояснення приєднуються до матеріалів справи, але до уваги Судом не беруться.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановили суди попередніх інстанцій, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишом Ю.В. 13.07.2016 прийнято рішення №30433046 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу №970189480000) та здійснено державну реєстрацію об'єкта нерухомості, а саме нежитлового приміщення, закладу громадського харчування - кафе, загальною площею 359,7 м2, за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 6, корп.9, прим.1; та зареєстровано право власності за Позивачем з внесенням запису про право власності за №15367684 на підставі таких документів:
- додаткова угода від 11.03.2009 до договору інвестування будівництва житлового будинку №ВПП-100 від 22.10.2005; акт приймання-передачі вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 18.01.2010; рішення постійно діючого третейського суду від 17.03.2009 у справі №38-18ц/2009; реєстраційне посвідчення КП "Київське бюро міське технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 18.01.2010; довідка про виконання умов договору від 24.02.2011; акт приймання-передачі нерухомого майна, акт прийому-передачі вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 01.03.2011; додаткова угода від 17.03.2010 до договору інвестування будівництва житлового будинку №ВПП-100 від 22.10.2005; розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 17.03.2011; сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та його готовність до експлуатації від 17.02.2011; акт готовності об'єкта до експлуатації від 10.09.2010; пакет документів від забудовника від 07.07.2016; технічний паспорт КП "Київське бюро міське технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 20.01.2010; договір інвестування будівництва житлового будинку від 22.10.2005; перелік інвесторів (дольщиків) нежитлових приміщень від 07.07.2016, побудованих Третьою особою по проспекту Героїв Сталінграда, 6, корпус 9.
Рішення приватного нотаріуса скасовано наказом Відповідача №1623/5 від 25.04.2022 з підстав подання для державної реєстрації документів, які не підтверджують набуття Позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна, а тому рішення, прийняте приватним нотаріусом, є таким, що прийняте за відсутності документів, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
11.1. Судами попередніх інстанцій також зазначено, що зі скаргою до Відповідача Третя особа звернулася в день отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 02.02.2022 і суди встановили, що 02.02.2022 є днем, коли Третя особа дізналася про порушення її прав проведенням державної реєстрації.
12. Приймаючи рішення у справі, попередні судові інстанції виходили з того, що Відповідачем досліджено відомості Державного реєстру речових прав та встановлено, що договір інвестування та акт прийому-передачі укладено на вбудоване нежитлове приміщення площею 288 м2, розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, буд. 6, корп. 9, а сертифікат відповідності виданий на нежитлове приміщення - кафе площею 359,7 м2, крім того технічний паспорт виготовлений на двоповерхове приміщення 1 з літерою "А".
12.1. Суди відхилили посилання Позивача на те, що Відповідачем розглянуто скаргу Третьої особи після строку, встановленого для оскарження рішення про державну реєстрацію, з огляду на те, що скарга Третьою особою була подана в день, коли їй стало відомо про порушення своїх прав внаслідок отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за Позивачем, що відповідає строкам, встановленим частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
12.2. Судами було встановлено, що Відповідачем дотримано процедуру здійснення розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, врегульовану "Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, зокрема, розміщено оголошення на сайті про розгляд скарги, повідомлено зацікавлених осіб у додатковий спосіб (направлено листи на електронні пошти Позивача та Третьої особи, телефонограми, складено акт про неможливість виклик приватного нотаріуса та Третьої особи). З огляду на встановлене, судами відхилено посилання Позивача про неналежне його повідомлення про розгляд Відповідачем скарги Третьої особи.
12.3. При цьому, апеляційний господарський суд додатково встановив порушення приватним нотаріусом під час здійснення державної реєстрації частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) було прийнято пізніше (13.07.2016), ніж здійснена державна реєстрація права власності (07.07.2016), що є порушенням, оскільки державна реєстрація речових прав проводиться саме на підставі рішення, тобто рішення має передувати державній реєстрації.
13. Колегія суддів Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд з огляду на таке.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14.1. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, на час оскарження рішення реєстратора) визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
14.2. Таким чином, підставою для звернення до Відповідача є наявність порушеного права скаржника, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття реєстратором рішення її прав, виключає можливість розгляду скарги та є підставою для відмови у задоволенні поданої нею скарги.
14.3. Посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів наявності у Позивача права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, судами не дано належної оцінки умовам договору №ВПП-100 інвестування будівництва житлового будинку від 22.10.2005, за яким Третя особа зобов'язалася своїми силами і засобами, за рахунок залучених Позивачем коштів, збудувати і передати Позивачу обумовлені житлові приміщення (об'єкти інвестування) площею 288,0 м2, додаткову угоду №2 від 17.03.2010 до вказаного договору, акт прийому-передачі вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 18.02.2010, за яким Третьою особою передано у власність Позивача нежитлові приміщення площею 288,0 м2 та акт прийому-передачі вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 01.03.2011, за яким Третьою особою передано у власність Позивача відповідно до умов договору від 22.10.2005 та додаткової угоди №2 від 17.03.2010 нежитлові приміщення площею 71,70 м2 з урахуванням та в контексті того, що, відповідно до статті 876 ЦК України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Отже, вказаною статтею закріплено презумпцію права власності замовника на об'єкт будівельних робіт, яка може бути змінена договором сторін. Водночас, судами не досліджено і не встановлено, що за умовами договору та додаткової угоди №2 до нього власником об'єкта будівництва є забудовник - Третя особа.
14.4. Отже, першочергово, слід з'ясувати питання наявності/відсутності порушення прав Третьої особи внаслідок прийняття державним реєстратором спірного рішення, тобто, з'ясуванню підлягає питання, яке право Третьої особи при зверненні до Відповідача було порушене рішенням реєстратора і чим підтверджуються факт порушення прав Третьої особи в розумінні стандарту доказування і, як наслідок, чи подано Відповідачу документи, які б підтверджували у встановленому законом порядку факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення реєстратором.
15. В разі, якщо судами буде встановлено порушення рішенням реєстратора прав Третьої особи та з'ясовано які саме права Третьої особи порушено, слід врахувати, що частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
15.1. Як вже зазначалося вище, суди попередніх інстанцій встановили, що зі скаргою до Відповідача Третя особа звернулася в день отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 02.02.2022 (тобто, майже через шість років з часу здійснення державної реєстрації) і суди встановили, що 02.02.2022 є днем, коли Третя особа дізналася про порушення її прав проведенням державної реєстрації.
15.2. Водночас, під час розгляду справи, суди не в повній мірі врахували вимоги частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою встановлено, що дії державного реєстратора можуть бути оскаржені протягом 60 календарних днів не лише з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася про порушення її прав, але й з дня, коли особа могла дізнатися про порушення її прав.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19, на яку також посилається скаржник в касаційній скарзі (пункт 6 постанови)).
15.3. Проте, судами попередніх інстанцій не з'ясовувалися обставини того, чи міг скаржник (Третя особа) дізнатися раніше, ніж 02.02.2022 про прийняття оскаржуваного ним рішення реєстратора та/або, що заважало (стало на заваді) Третій особі дізнатися раніше, ніж 02.02.2022 про порушення її прав. При цьому, слід враховувати, що інформація про речові права на нерухоме майно є загальнодоступною, а тому Третя особа наділена можливістю вчинити дії, спрямовані на перевірку наявності та/або відсутності порушення своїх прав вважаючи, що вона є власником майна.
Суди під час розгляду справи зазначеного не врахували та не досліджували обставин, з якими закон пов'язує можливість бути обізнаним про порушення своїх прав. При цьому, в разі, якщо буде встановлено, що прийнятим реєстратором рішенням порушено права Третьої особи як власника майна, тобто, що Третя особа мала право оскарження рішення реєстратора, то при встановлені обставин, з якими пов'язано питання з'ясування часу, з якого Третя особа могла довідатися про порушення свої прав, слід враховувати, що добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його прав на нього. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об'єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.
15.4. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 8 та 10 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги та державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту визначає "Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015.
Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.
Отже, пропуск строку на оскарження є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги та законом не передбачено процедуру поновлення чи продовження такого строку (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №143/324/20, на яку також посилається скаржник в касаційній скарзі (пункт 6 постанови)).
16. Таким чином, з урахуванням наведеного вище, в залежності від встановленого, судам слід дійти висновку щодо наявності/відсутності підстав для розгляду Відповідачем скарги Третьої особи, наслідки чого, в свою чергу, є підставою для застосування судами статті 21 ЦК України.
17. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною дев'ятою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, на час здійснення реєстрації) визначено, що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону (частина друга статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Тобто, дата формування та реєстрації заяви є датою державної реєстрації прав, що передує прийняттю рішення про державну реєстрацію прав.
17.1. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на порушення приватним нотаріусом під час здійснення державної реєстрації права власності за Позивачем частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки першочерговим є реєстрація заяви (07.07.2016) і вже за результатами розгляду заяви реєстратором приймається рішення про державну реєстрацію прав (13.07.2016).
18. Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
19. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги, наведені в пунктах 6, 7 постанови у зв'язку із ненаданням судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам учасників справи, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, знайшли підтвердження, а тому судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. Доводи відзивів Відповідача (пункти 8.1, 8.2 постанови) та Третьої особи (пункт 9.1 постанови) на касаційну скаргу Позивача, колегія суддів відхиляє з підстав, наведених у пунктах 14-16 цієї постанови.
21. Відповідачем та Третьою особою до Верховного Суду подано клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача на підставі пункта 5 частини першої статті 296 ГПК України. З огляду на зазначене в пунктах 14-16 цієї постанови, колегія суддів вважає клопотання Відповідача та Третьої особи необґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
22. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно із частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
23. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв'язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
24. З урахуванням наведеного касаційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
25. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Щодо судових витрат
26. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі №910/5635/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді І. Берднік
В. Зуєв