22 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 912/3032/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" - Гриценко Ю.В., адвокат (ордер від 11.04.2023 №1120672),
відповідача - фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" - Ускова О.В., адвокат (ордер від 30.03.2023 №1119305),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 -не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 - Захарченко І.В., адвокат (ордер від 29.05.2023 №1054397),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (колегія суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г., Дармін М.О.) і
касаційну скаргу ОСОБА_2 на
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023, а також
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" на
додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023
у справі №912/3032/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер", позивач)
до фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни (далі - ФОП Майданюк О.П.)
про заборону використання знаків для товарів та послуг,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (далі - АТ "Цефей"),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ;
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
Короткий зміст позовних вимог
До господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Майданюк О.П. про заборону використання знаку для товарів і послуг шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО", за адресою розташування ювелірного магазину (місто Кропивницький, вул. Дворцова, буд.25/39).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Майданюк О.П. торгового знаку "УКРЗОЛОТО" за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 позовні вимоги задоволено частково. Заборонено ФОП Майданюк О.П. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ФОП Майданюк О.П. на користь ТОВ "Маркхолдер" 1 921, 00 грн. судового збору та 19 612, 80 грн. витрат на судову експертизу.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Майданюк О.П. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", а отже права позивача щодо виключного права використання Торгового знаку порушені відповідачем.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у задоволенні заяви АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" про вступ у справу в якості правонаступника та заміну сторони у справі та клопотання ТОВ "Маркхолдер" про процесуальне правонаступництво Позивача ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" відмовлено. Судове рішення обґрунтоване тим, що оскільки ТОВ "Маркхолдер" та акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" не вчинили процесуальних дій щодо процесуального правонаступництва на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, то в задоволенні клопотань слід відмовити.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 задоволено, рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 скасовано частково. Прийнято нове рішення. У задоволені позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволені позову виходив з того, що право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" на час винесення рішення господарським судом позивачу не належали, колегія суддів доходить висновку що заявлені останнім позовні вимоги жодним чином не зможуть відновити його права або захистити інтереси і використання в майбутньому будь-ким торгової марки "УКРЗОЛОТО" не буде порушувати права позивача.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 апеляційні скарги ФОП Майданюк О. П. та ОСОБА_2 задоволено; додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 у справі №912/3032/19 скасовано; прийнято нове додаткове рішення; в задоволенні заяви ТОВ "Маркхолдер" про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу відмовлено.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі №912/3032/19 скасовано, а в позові відмовлено, то відповідно додаткове рішення від 11.11.2022 у справі №912/3032/19 про розподіл судових витрат, також підлягає скасуванню, а витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.
Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 в задоволенні заяви ТОВ "Маркхолдер" про стягнення з ФОП Майданюк О. П. судових витрат на професійну (правничу) допомогу у справі №912/3032/19 відмовлено.
Суд дійшов висновку, що саме з винних дій позивача щодо не повідомлення про передачу прав на торгівельну марку "УКРЗОЛОТО" іншій особі господарським судом було ухвалене неправильне рішення, внаслідок чого відповідач та третя особа в подальшому звернулися з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ТОВ "Маркхолдер", не погоджуючись з постановами суду апеляційної інстанції від 21.03.2023, постановою від 10.04.2023 та ухвалою від 14.03.2023, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою та доповненнями до касаційної скарги (поданими у межах строку касаційного оскарження), в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та здійснити процесуальне правонаступництво ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей", постанову апеляційної інстанції від 21.03.2023 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022. Також просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023, а додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 залишити в силі. Окрім того, ТОВ "Маркхолдер" подано касаційну скаргу на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023, яку позивач просить скасувати, а заяву ТОВ "Маркхолдер" про стягнення з ФОП Майданюк О. П. судових витрат на професійну правничу допомогу надану під час апеляційного провадження у справі №912/3032/19 в розмірі 10 000,00 грн задовольнити
ОСОБА_2, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 21.03.2023, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Маркхолдер" подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статей 4, 52, 129, 236 ГПК України, статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", статей 15, 16, 424, 426, 495, 1113, 1114 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм викладених у постановах, які скаржник наводить у касаційній скарзі. Зокрема судом не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №912/3034/19, від 24.10.2019 у справі №910/16586/18 та у постанові Вищого господарського суду від 07.04.2009 у справі №20/260;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 52 ГПК України;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права (зокрема, 73, 74, 76, 77, 80, 86, 236 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, а також суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
Окрім того, ТОВ "Маркхолдер" зазначив, що у судовому засіданні 21.03.2023, яке проводилось з учасниками справи у режимі відеоконференції, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення: апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі №912/3032/19 скасувати; прийняти нове рішення; у задоволені позову відмовити. Повний текст цього рішення складено 30.03.2023. Проте, в повному тексті рішення резолютивна частина рішення не відповідає оголошеній в судовому засіданні та викладена таким чином: апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 задовольнити, рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 скасувати частково. Прийняти нове рішення. У задоволені позову відмовити.
Касаційна скарга ОСОБА_2 подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 13, 74, 269, 282 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм викладених у постановах від 22.03.2023 у справі №916/553/22, від 18.01.2023 у справі №522/13211/14, від 22.02.2023 у справі №480/1270/21, від 24.01.2023 у справі №320/5796/21, від 06.04.2023 у справі № 640/13626/20, від 16.02.2023 у справі №380/9586/20, від 15.02.2023 у справі № 560/1271/21;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню відповідно до пункту 2 частини першої, а також на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки у справі брав участь cуддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Також ОСОБА_2 зазначає про включення до касаційної скарги на постанову від 21.03.2023 заперечень на ухвалу суду про призначення експертизи від 21.01.2020 та обґрунтування щодо порушень допущених при призначенні, проведенні експертизи та складення висновку експерта від 31.07.2020.
Доводи інших учасників справи
Від ТОВ "Маркхолдер" (засобами поштового зв'язку) надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 в якому останнє просить касаційне провадження з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити. Якщо суд знайде за можливе розглядати касаційну скаргу в цій частині по суті, то просить залишити скаргу без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_2 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення. Однак надісланий ТОВ "Маркхолдер" відзив не містить підпису його представника- адвоката Гриценко Ю.В. що підтверджується актом від 26.05.2023 № 29.1-25/278, складеним на підставі Інструкції з діловодства Верховного Суду. У зв'язку з наведеним Суд залишив вказаний відзив без розгляду.
Від представника ОСОБА_2 подано (через систему "Електронний суд") відзив на касаційну скаргу ТОВ "Маркхолдер", в якому просив: касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Маркхолдер" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №912/3032/19 закрити; касаційне провадження на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України закрити; касаційну скаргу ТОВ "Маркхолдер" з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення; касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Маркхолдер" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (щодо стягнення витрат на професійну/ правничу допомогу) закрити, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Маркхолдер" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 закрити. У відзиві також зазначено, що ОСОБА_2 планує понести витрати на правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн, з яких розгляд справи в суді першої інстанції 25 000,00 грн, розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн та в суді касаційної інстанції 10 000,00 грн.
Також від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання/заява в якій зазначено, що ОСОБА_2 планує понести витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Докази на обґрунтування судових витрат по справі №912/3032/19 будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Від представника акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останній просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Касаційну с каргу ТОВ "Маркхолдер" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №912/3032/19 та постанову від 21.03.2023 задовольнити. Скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 в повному обсязі. Здійснити процесуальне правонаступництво ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей", виключивши акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі № 912/3032/19 скасувати в повному обсязі. Залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022. Касаційні скарги ТОВ "Маркхолдер" на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 задовольнити повністю. Всі судові витрати покласти на відповідача.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маркхолдер" належить право власності на торговий знак "УКРЗОЛОТО" (далі - Торговий знак), що зареєстрований зокрема для категорії товарів "Ювелірні вироби" (клас 14 міжнародний класифікатор товарів та послуг). Право власності на знак засвідчується свідоцтвом №124382, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2010.
Відповідно до інформації опублікованої у виданні у сфері інтелектуальної власності "Промислова власність" Бюлетень №19, 2019, позивач є власником Торгового знаку згідно рішення №25921.
Як зазначає позивач, йому стало відомо про незаконне використання Торгового знаку шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: м. Кропивницький, вул. Дворцова. 25/39.
З урахуванням заяви позивача від 15.07.2022 під час розгляду справи судом враховано, що правильною адресою місця розташування вказаного магазину є саме адреса: м. Кропивницький, вул. Дворцова, 35/29, що відповідає поданим доказам.
Позивач вказує на те, що за місцем розташування зазначеного ювелірного магазину, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснювала ФОП Майданюк О.П.
На підтвердження зазначеного позивачем надано копію товарного чеку від 26.10.2019 та копію розрахункової квитанцію серії АВБ №002669 від 26.10.2019.
Також надано фото розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки.
Відповідно до акта фіксації від 06.11.2019 №7 на підставі наказу директора позивача від 30.10.2019 №2177 юрисконсультом позивача Маєвським О.М. встановлено використання торгового знаку "УКРЗОЛОТО" за адресою: м. Кропивницький, вул. Дворцова, 35/29, розташовується ювелірний магазин над вхідними дверима якого розміщується вивіска з позначенням "УКРЗОЛОТО". На підставі виписки з ЄДР у куточку споживача встановлено, що у ювелірному магазині господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснює ФОП Майданюк О.П. Такий акт складений у присутності гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач в позові стверджує, що в порушення вимог законодавства, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер", відповідач незаконно використовув його за місцем здійснення господарської діяльності, тому права позивача щодо виключного права використання Товарного знаку (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) - відповідачем порушені.
Таким чином, позивач вважає за необхідне захищати свої права у судовому порядку, оскільки порушення його прав відповідачем, перешкоджає нормальному функціонуванню позивача, негативно впливає на його роботу та може призвести до порушення економічної стабільності, що є невід'ємною умовою для нормального існування та розвитку, як суб'єкта господарювання.
Позивач посилається, зокрема, на оглядовий лист Вищого господарського суду України від 22.01.2007 №01-8/24 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торгівельні марки)", а саме на пункт 4 даного листа: встановивши наявність порушення прав власника свідоцтва на знак для товарів та послуг, суд має заборонити відповідачеві використання цього знаку у господарській діяльності.
При цьому відповідач стверджував, що позначення на будинку по АДРЕСА_1 є твором образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218, виданого на ім'я авторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказане позначення не замовлялось та не монтувалось ФОП Майданюк О.П.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі №912/3032/19 від 31.07.2020 №3619/20-53/19414/20-53:
- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України №124382 щодо тих самих та споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку;
- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 ;
- позначення (написи) "УКРЗОЛОТО", які розташовані на вивісках ювелірного магазину на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , є відтворенням знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010. Встановити чи є позначення "УКРЗОЛОТО", які розташовані на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218 за наявними матеріалами, не видається за можливе.
Згідно з поясненнями №б/н від 06.10.2021 третьої особи ОСОБА_1 , останній орендував приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 19.06.2017 укладеного з ФОП Марціфей Е.А.
На спірному приміщенні ОСОБА_1 змонтоване позначенням "УКРЗОЛОТО".
Вперше Білим Д.Б., як фізичною особою - підприємцем, позначення "УКРЗОЛОТО" використано 18.02.2000 при відкритті відділу "Укрзолото" в магазині по проспекту Правди (Євгена Тельнова), 1А у м. Кіровограді. Згодом 31.07.2004 при відкритті відділів "Укрзолото" в оптово-роздрібному магазині "Фуршет" по вул. Г. Сталінграда, 6/13 у м. Кіровограді та з 01.06.2007 по АДРЕСА_2 . Пізніше 08.07.2010 при відкритті відділу "Укрзолото" в магазині АТБ по вул. Карла Маркса, 48 (Велика Перспективна). Вперше ОСОБА_2, як фізичною особою - підприємцем, позначення "УКРЗОЛОТО" було використано 03.09.2002 при відкритті відділу "Укрзолото" по вул. 50 років Жовтня (Соборна), 23/34 у м. Кіровограді. Далі 01.05.2013 при відкритті відділу "Укрзолото" в магазині АТБ по вул. Карла Маркса, 48 (Велика Перспективна).
Спеціалізацією даних відділів "Укрзолото" була роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками.
Згодом, у період з 2006 року по 2010 рік на замовлення третіх осіб ПП "ДЦ Арт-Салон" вул. Мечникова, 16, м. Київ велися розробки та виготовлення рекламно-інформаційної продукції, а саме розроблення логотипу "УКРЗОЛОТО", інформаційні вивіски з використанням логотипу "Укрзолото" тощо.
Таким чином, починаючи з 2000 року та 2002 року третіми особами здійснено використання позначення "Укрзолото" при торгівлі ювелірними виробами, починаючи з 2006 року по 2010 роки розроблено логотип "Укрзолото" та іншу інформативну продукцію для позначення при торгівлі ювелірними виробами.
Наразі всі позначення на будинках по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 замовлені та виготовлені задовго до реєстрації знаку для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" від 25.06.2010 №124382, а тим більше задовго до переходу прав на вказаний знак для товарів і послуг ТОВ "Маркхолдер".
Вказані обставити, зокрема, підтверджують фото позначення "УКРЗОЛОТО" з датою 24.05.2006.
На даний момент на спірному приміщенні змонтоване позначенням "Столична ювелірна фабрика", що підтверджується фото вказаного позначення.
Щодо використання твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО".
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №68218 від 11.10.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО".
З прихильниками творчості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, ФОП Руссо Т.В., ФОП Колісник К.С, ФОП Лимаренко В.В., ФОП Ком'яті О.Ю., ФОП Майданюк О.П., ФОП Погрібна Л.В були укладені ліцензійні договори щодо використання вказаного твору.
Згідно з відомостями з ЄДРПОУ 30.03.2021 /2004440060001029393/ здійснена Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ФОП Майданюк О.П. за її рішенням.
Позивач зазначає, що за місцем розташування приміщення, в якому відповідачем здійснювалась торгівельна діяльність з продажу ювелірних виробів, розміщено вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО".
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного перегляду є постанова суду Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023, якою апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 задоволено, рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 скасовано частково. Прийнято нове рішення. У задоволені позову відмовлено. До оскарження постанови включено ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023. Також скаржником оскаржується постанова Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (про скасування додаткового рішення) та додаткова постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.
У відповідності до статті 283 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статті 240 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно зі статтею 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
Зі змісту протоколу судового засідання від 21.03.2023 у справі №912/3032/19 вбачається, що в судовому засіданні судом апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023.
Під час вивчення матеріалів справи, відтворивши фіксування судового засідання технічними засобами в кабінеті судді в системі "Електронний суд" Судом з'ясовано, що у судовому засіданні 21.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відповідно до якої суд проголосив: "Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі №912/3032/19 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволені позову відмовити. Стягнути з фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн та витрати на судову експертизу в сумі 19 612,80 грн.
Повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 виготовлено 30.03.2023.
Водночас, як вбачається зі змісту вступної та резолютивної частини постанови та повного тексту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023, у резолютивній частині зазначено: "Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни та ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі №912/3032/19 скасувати частково. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. та витрати на судову експертизу в сумі 19 612,80 грн."
Отже судом апеляційної інстанції фактично змінено резолютивну частину постанови від 21.03.2023, яка набрала законної сили і стала обов'язковою до виконання в редакції, проголошеній у судовому засіданні 21.03.2023, що є недопустимим та не відповідає положенням статті 243 ГПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного питання суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, приписи статей 240, 243, 284 ГПК України, оскільки фактично змінив постанову після її проголошення.
За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Враховуючи, що вказана підстава для скасування постанови суду апеляційної інстанції є самостійною та достатньою, то Суд не надає оцінки іншим доводам касаційних скарг та, відповідно, й обставинам встановленим судами під час розгляду справи по суті.
Водночас з огляду на скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 якою переглядалось рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 по суті не можуть бути залишені в силі і підлягають скасуванню постанова Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 яким було скасоване додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 та додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 10.04.2023, якими було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи, оскільки вони мають похідний характер від постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 по суті спору, що в даному випадку є абсолютною, самостійною та достатньою підставою для їх скасування.
Щодо оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 яка була включена до касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023.
Відповідно до частини другої статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Так, у касаційній скарзі ТОВ "Маркхолдер" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права (статей 2, 52, 74, 76, 86, 269 ГПК України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статей 15, 16, 424, 426, 494, 495, 1113, 1114 ЦК України та статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Зокрема, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції встановивши обставини, що на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі позивачем було відчужено на користь АТ "Цефей" право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382 у вирішенні питання щодо заміни позивача правонаступником неправильно застосував положення статті 52 ГПК України. Внаслідок чого судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу суду від 14.03.2023 про відмову у задоволенні заяв ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі №912/3032/19.
Позивач вважає, що допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статей 15, 16, 424, 426, 494, 495, 1113, 1114 ЦК України та статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг") у вирішенні питання щодо судового захисту прав власника торговельної марки та встановлення обставин щодо наявності/відсутності підстав для правового захисту.
З огляду на наведене, позивач у касаційні скарзі просить суд скасувати ухвалу апеляційного суду від 14.03.2023 у справі №912/3032/19 і постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяви ТОВ "Маркхолдер", АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва позивача.
Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи 24.02.2023 від АТ "Цефей" надійшла заява про здійснення, у порядку статті 52 ГПК України, процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника АТ "Цефей", з виключенням АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Також 06.03.2023 ТОВ "Маркхолдер" подало клопотання про заміну сторони, в якому просило суд: здійснити процесуальне правонаступництво позивача на його правонаступника АТ "Цефей", виключивши АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог; змінити процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги.
Вказані заява та клопотання мотивовано тим, що станом на час розгляду справи саме АТ "Цефей" є власником прав на знаки для товарів і послуг, для захисту яких позивач звернувся до суду у жовтні 2019 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження переходу прав власності на знак для товарів і послуг, зокрема: копія договору про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021, згідно з яким позивач за винагороду передав право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382 на користь АТ "Цефей"; роздруківка з інформаційного порталу державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг №124382 (публікація в Бюлетені від 27.10.2021 №43).
Як зазначив суд апеляційної інстанції з наведених вище доказів вбачається, що власником Свідоцтва України від 25.06.2010 №124382 є АТ "Цефей". При цьому, вказані відомості з інформаційного порталу не містять посилання на договір про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021.
Відмовляючи у задоволенні заяв позивача та АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом, а саме 30.06.2021 між ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" укладено договір про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг), згідно з умовами якого позивач за винагороду передав право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг №124382 на користь АТ "Цефей". При цьому позивач не повідомив суд про передачу прав на торговельну марку іншій особі. Про факт укладання договору та передачі прав від 30.06.2021 стало відомо відповідачу та ОСОБА_2
За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки ТОВ "Маркхолдер" після закриття підготовчого засідання, але до ухвалення рішення по суті заявлених вимог не повідомив господарський суд про даний факт, а АТ "Цефей", будучи обізнаним про наявність судових спорів також не скористався своїм правом на вступ у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та не заявив клопотання про процесуальне правонаступництво в порядку статті 52 ГПК України на час розгляду спору в суді першої інстанції.
З огляду на те, що позивач та АТ "Цефей" не вчинили процесуальних дій щодо процесуального правонаступництва на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення частини четвертої статті 13 ГПК України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення їх клопотань про здійснення процесуального правонаступництва на стадії апеляційного розгляду справи.
У контексті доводів касаційної скарги ТОВ "Маркхолдер" щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 52 ГПК України та висновків суду апеляційної інстанції за результатами вирішення спору, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд виходить з того, що згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Положеннями частин першої - четвертої статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає про те, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Положення щодо процесуального правонаступництва регламентовано статтею 52 ГПК України.
Так, відповідно до положень цієї статті у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Колегія суддів також враховує, що перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні, разом з тим, стаття 52 ГПК України не виключає можливості, суду, за наявності клопотання, зокрема, позивача, залучити до участі у справі правонаступника позивача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою. Таким чином з урахуванням принципу диспозитивності вступ до справи (процесу) правонаступника позивача залежить від його бажання. Що ж до правонаступника відповідача, то він залучається судом до участі в справі, якщо проти цього не заперечує позивач.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку перехід права власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.
У контексті доводів касаційної скарги колегія суддів також звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.10.2019 у справі №910/16586/18. У вказаній постанові, зокрема зазначено, що: "у розумінні положень наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі у випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір (відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", статті 1113, частини другої статті 1114 ЦК України)".
Таким чином, передання позивачем права власності на торговий знак "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382 іншій особі за договором про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021 є правонаступництвом (відчуження майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг на користь АТ "Цефей"), і у такому випадку, як позивач так і правонаступник (АТ "Цефей") мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони та надання такій особі (правонаступнику) статусу сторони у справі.
Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дослідив наявні у матеріалах справи докази та дійшов висновку, що станом на час вирішення спору власником Свідоцтва України від 25.06.2010 №124382 дійсно є АТ "Цефей", однак за висновком суду, як позивач так і третя особа повинні були звернутись із заявою про заміну сторони та надання АТ "Цефей" (правонаступнику) статусу сторони у справі саме до суду першої інстанції (до вирішення спору по суті).
Колегія суддів відзначає, що заміна позивача правонаступником в порядку статті 52 ГПК України хоча і не є суто процесуальним рішенням суду, оскільки при прийнятті такого рішення суд здійснює аналіз норм матеріального права на предмет наявності підстав для правонаступництва (спадкового, корпоративного, цивільного), водночас цим судовим актом суд не вирішує питань щодо належного/неналежного позивача у справі та чи має позивач право вимоги у пред'явленому спорі.
Верховний Суд звертає увагу, що за встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи у спірних правовідносинах АТ "Цефей" є власником Свідоцтва України від 25.06.2010 №124382. Отже, виходячи з того, що стаття 52 ГПК України не виключає можливості суду, за наявності клопотання, зокрема, позивача, залучити до участі у справі правонаступника та не містить будь-яких обмежень щодо можливості суду здійснити процесуальне правонаступництво лише на певній стадії судового процесу у суді першої інстанції, висновки суду апеляційної інстанції з посиланням на положення частини четвертої статті 13 ГПК України є необґрунтованими та не можуть бути підставою для обмеження права особи на судовий захист у розумінні положень статей 15, 16, 418 ЦК України.
Колегія суддів також враховує те, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Суди мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.
Отже, ухвалюючи рішення за результатами розгляду заяв ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей", а також по суті спору, суду апеляційної інстанції у даному випадку з метою уникнення надмірного формалізму, що змушує сторону до повторного звернення до суду та не сприяє ефективному виконанню законного судового рішення належало встановити чи наявні підстави для заміни учасника справи на момент розгляду апеляційною інстанцією.
Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, висновки суду щодо обізнаності AT "Цефей" про наявність судового спору, а також можливості, як позивача так і третьої особи звернутись до суду з відповідною заявою про заміну сторони спору правонаступником є передчасними та такими, що зроблені без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів (умов договору про передачу прав власності на торговельні марки від 30.06.2021, рішення державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" від 19.10.2021 №29314, роздруківки з інформаційного порталу публікації в Бюлетені від 27.10.2021 №43 щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг №124382).
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про заміну позивача не врахував наведеного у цій постанові, що спричинило ухвалення передчасного висновку по суті спору без встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення ЄСПЛ у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").
З огляду на зазначене та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів ТОВ "Маркхолдер" та наявність підстав для часткового задоволення вимог касаційної скарги.
Також частковому задоволенню підлягає і касаційна скарга ОСОБА_2 в частині скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та направлення справи на новий розгляд з мотивів викладених у цій постанові.
З урахуванням доводів, які містяться цій постанові Судом аргументи, викладені у відзивах, приймаються у тій мірі в якій вони узгоджуються з судовим рішенням.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи ТОВ "Маркхолдер" про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б мали наслідком скасування судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.
Беручи до уваги те, що судом апеляційної інстанції порушено норму статті 243 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскаржувана постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 підлягає скасуванню з передаю справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 яким було скасоване додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 та додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 10.04.2023, якими було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи скасовуються, як похідні від постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 по суті спору.
Судові витрати
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарг, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
3. Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 912/3032/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №912/3032/19 скасувати, справу в цій частині, передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова