26 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/8870/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Бенедисюка І. М. та Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Криворізька теплоелектроцентраль" (далі - Товариство)
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023
за позовом Товариства
до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр",
про стягнення заборгованості у розмірі 110 060,56 грн,
Товариство 08.06.2023 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 (про відмову у відкритті апеляційного провадження) зі справи №904/8870/21.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, касаційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/8870/21 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 14 245,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 687,32 грн, 3% річних у розмірі 2 081,69 грн, пеню у розмірі 946,36 грн та судовий збір у розмірі 452,94 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Товариство 24.03.2023 звернулося з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022, повний текст якого складено 08.08.2022, а останнім днем строку на апеляційне оскарження відповідно було 28.08.2022. Водночас в апеляційній скарзі апелянт просив про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його пропуск тим, що копію оскаржуваного рішення ним було отримано 20.09.2022, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на першій сторінці даного рішення, проте у зв'язку з встановленням карантину Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2" та введенням воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 виникли фінансові труднощі, зокрема, зменшилося надходження грошових коштів від споживачів, а тому були відсутні кошти для сплати судового збору.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.04.2023 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі № 904/8870/21 залишено без руху, зокрема, у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано поза межами строку на апеляційне оскарження (з пропуском строку майже 7 місяців), а підстави наведені у клопотанні про поновлення строку визнані судом неповажними; надано скаржнику строк для усунення недоліків, шляхом надання клопотання із зазначення інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх підтвердження.
Вказана ухвала про залишення без руху мотивована, зокрема, тим, що посилання Товариства на скрутне матеріальне становище та відсутність фінансової можливості оплатити судовий збір не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, як і посилання на введення воєнного стану, через що скаржник був обмежений в часі для підготовки апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки, оскільки, як було зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, а питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.
Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску строку встановленого законом на подання апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону щодо звернення з апеляційною скаргою в межах встановлених процесуальних строків у разі незгоди з прийнятим рішенням.
Оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 у цій справі було відмовлено Товариству у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс), апеляційний господарський суд виходив з того, що апелянт не виконав вимоги ухвали від про залишення його апеляційної скарги без руху щодо зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, подане ним клопотання не містило інших доводів щодо поважності причин пропуску строку та доказів на підтвердження викладених обставин, окрім тих, які були наведені скаржником в його попередній заяві (зокрема, посилання на введення воєнного стану, значну кількість повітряних тривого та наявність і у нього значної кількості справ, за якими є необхідність подання великої кількості процесуальних документів та участі в судових засіданнях, у зв'язку з чим апелянт був обмежений в часі для підготовки апеляційної скарги у даній справі), оцінку яким суд апеляційної інстанції вже надав та визнав їх неповажними.
Отже, суд апеляційної інстанції, розглянувши подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначив, що наведені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимим доказами, а тому є недостатніми для визнання їх поважними.
Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство посилається на те, що оскаржувана ухвала апеляційної інстанції від 18.05.2023 постановлена з порушенням норм процесуального права, а також основних засад судочинства, таких як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, права на оскарження судових рішень.
Проте твердження Товариства, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.
За приписами статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно до приписів статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
При цьому, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням доводи, наведені у ньому, дійшов висновку, що Товариством не доведено належними доказами поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 02.08.2022 у цій справі, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про наявність таких причинами, пов'язаних з непереборними обставини, які не залежали від скаржника, оскільки наведені останнім обставини (зокрема, зміна режиму роботи у зв'язку із запровадження воєнного стану, віялові та екстрені вимкнення світла, значна кількість повітряних тривог, ракетних загроз тощо) відносяться до організаційних питань діяльності підприємства, мають суб'єктивний характер і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин, через які останній був позбавлений можливості вчасно вчинити процесуальні дії щодо подання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений процесуальним законом строк.
Відповідне право апеляційного оскарження не є абсолютним, і у будь-якому разі на суд покладено обов'язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу на те, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення та, відповідно, чи є в його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, і мотивувати підстави поновлення цього строку.
Водночас, як правильно заначив апеляційний господарський суд, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, згідно з якими введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду, а питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку, зокрема, у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв'язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу, що підтверджено відповідними доказами.
Викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки у даній справі правильне застосовування апеляційною інстанцією норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 255, 260, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Криворізька теплоелектроцентраль" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 зі справи № 904/8870/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова