26 червня 2023 року Справа № 926/2124/23
За позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 211883,94 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Чиборак У.Г.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 211883,94 грн, з яких: 170412,10 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 28831,84 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 12640,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 червня 2021 року між АТ "Акецент-Банк" та ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20.73.0000000168 щодо надання кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 10 червня 2024 року) зі сплатою процентів у розмірі 20,90 % щорічно.
Станом на 13 квітня 2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором складала суму в розмірі 211883,94 грн з яких: 170412,10 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 28831,84 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 12640,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Не виконання відповідачем взятих на себе згідно укладеного кредитного договору №20.73.0000000168 від 11 червня 2021 року зобов'язань стало підставою звернення до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2023 року, позовну заяву по справ №926/2124/23 передано судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 24 травня 2023 року постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 926/2124/23; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 12 червня 2023 року.
Ухвалою суду від 12 червня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 26 червня 2023 року. Постановлено попередити сторін по справі, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.
Сторони явку представників у судове засідання 26 червня 2023 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду не відомі, відзив на позов відповідачем до суду не подано.
При цьому, 22 травня 2023 року представник Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" разом із позовною заявою подав до суду клопотання (вх. №2126) про розгляд справи за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи документами, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11 червня 2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №20.93.0000000168 (далі-Договір).
Розділом А Договору визначено істотні умови кредитування, зокрема: вид кредиту строковий кредит (А1). Ліміт цього договору у розмірі 200000,00 (двісті тисяч гривень нуль копійок): на фінансування поточної діяльності (п.А2). Термін повернення кредиту 10 червня 2024 р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (додаток 1 до цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою, визначеною в договорі. Згідно зі ст.212, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 10 червня 2024 р.
Пунктом А6 Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% (двадцять цілих дев'яносто сотих) % річних.
Відповідно до пункту А7 Договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку передбаченого п. А.3 цього Договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, кількістю днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтентний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з графіком платежів (пункт А8 Договору).
Згідно з пунктами А10-А11 Договору, позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев'ять сотих) від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% (нуль цілих нуль сотих) процентів від суми встановленого п.А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі «кредит») надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням. Термін повернення кредиту, зазначений у п.А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п.А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору «Істотні умови кредитування».
Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми обумовленої п.1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.12 цього договору.
Позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору (п.2.2.1 Договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору (п.2.2.2 Договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.1.1, 2.2.14, 2.3.2 цього договору (п.2.2.3 Договору); сплатити банку винагороду відповідно до п.п.2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6 цього договору (п.2.2.4 Договору); щомісячно направляти, на поточний рахунок у банку, обсяг надходжень від господарської діяльності, що становить не менше суми щомісячного внеску по кредиту, наведеного в графіку погашення (додаток №1 до договору (п.2.2.13 Договору).
Згідно з пункту 2.3.2 Договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема: порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право зокрема змінити умови цього договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором в повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст.212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
Пунктами 4.1-4.3,4.5 Договору встановлено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору. Відповідно до ст.212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п.А.3 цього договору). Сплата процентів за користування кредитом передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно п.А.10 цього договору.
Відповідно до пункту 4.11 Договору, нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. (п.6.1 Договору). Цей договір у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин з моменту надання позичальником розрахунковий документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункту 6.2 Договору).
Додатком №1, який є невід'ємною частиною договору №20.93.00000000168 від 11 червня 2021 року, сторони визначили графік погашення, зокрема: термін проведення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період, розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, гривня, суму процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату, суму комісійних винагород, кредит та проценти та комісія разом, гривня.
Кредитний договір №20.93.00000000168 від 11 червня 2021 року та додаток 1 до нього підписані сторонами.
Доказів розірвання кредитного договору №20.93.00000000168 від 11 червня 2021 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Внаслідок укладення кредитного договору №20.93.00000000168 від 11 червня 2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов кредитного договору №20.93.00000000168 від 11 червня 2021 року, Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" свої зобов'язання виконало належним чином, надавши на підставі укладеного договору, відповідачеві кредитні кошти на суму 200000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.18095130.17427.70198 від 11 червня 2021 року.
Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідач суму наданих йому кредитних коштів не повернув, нарахованих відсотків, винагороди за користування кредитними коштами не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла перед банком заборгованість за отриманим кредитом.
Позивачем до матеріалів справи також долучено виписку/особовий рахунок з 11 червня 2021 року по 13 квітня 2023 року, з якого вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість за тілом кредиту, що також підтверджує факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань в частині надання кредитних коштів.
З урахуванням вимог статті 41 Закону України «Про Національний банк України», «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого Постановою правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
З огляду на зазначене, виписки по рахунках та меморіальний ордер, є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивач покладені на нього обов'язки виконав в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив відповідачу вимогу від 28 березня 2023 року про сплату заборгованості за кредитним договором №20.93.00000000168 від 11 червня 2021 року в розмірі 210545,31грн, з яких: 170412,10 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 8550,79 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 18942,42 грн - залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом, 12640,00 грн - заборгованість за простроченою комісією.
Проте, сторони до матеріалів справи докази надання відповіді на отриману вимогу не долучили, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що відповідач вказану вимогу та свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати винагороди (комісії) за користування кредитом не виконав.
Судом також встановлено, що кінцевим терміном повернення кредиту є 10 червня 2024 року згідно укладеного кредитного договору №20.93.00000000168 від 11 червня 2021 року.
Однак, умовами укладеного кредитного договору сторони встановили можливість зміни банком терміну повернення кредиту.
Так, згідно пункту 2.3.2 Договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема: порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право зокрема змінити умови цього договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором в повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст.212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
У направленій відповідачу вимозі від 28 березня 2023 року позивач просить погасити банку всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 210545,31 до 04 квітня 2023 року.
Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як підтверджено матеріалами справи, позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за кредитним договором.
Як встановлено вище судом кінцевою датою повернення кредиту - 04 квітня 2023 року, таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами кредитного договору, наявну в матеріалах справи вимогу, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Згідно з частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вище викладені обставини, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу кредиту, а останнім не надано доказів повернення кредитних коштів своєчасно та в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 170412,10 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 28831,84 грн загального залишку заборгованості за процентами та 12640,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі “Руїз Торіха проти Іспанії” Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов'язок по поверненню кредитних коштів, винагороди та процентів у повному обсязі настав, заборгованість по поверненню кредиту, винагороди та процентів відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 170412,10 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 28831,84 грн загального залишку заборгованості за процентами та 12640,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 3178,26 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6005315377071 від 13 квітня 2023 року.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 211883,94 грн, з яких: 170412,10 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 28831,84 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 12640,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код 14360080) заборгованість за кредитним договором у розмірі у розмірі 211883,94 грн, з яких: 170412,10 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 28831,84 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 12640,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3178,26 грн.
Відповідно до частин 4, 5 статті 240 ГПК України, повне рішення складено та підписано 27 червня 2023 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.С. Тинок