29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" червня 2023 р. Справа № 924/382/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 305 справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі", м. Київ
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 61948,80 грн заборгованості
за зустрічним позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі", м. Київ
про стягнення 9123,84 грн пені, 15966,72 грн штрафу,
Представники сторін:
позивача за первісним позовом: Литвиненко М.В. - представник згідно договору
відповідача за первісним позовом: не з'явився
У судовому засіданні 27.06.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/382/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 02.05.2023р. прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 924/382/23.
Ухвалою суду від 06.06.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" звернулося з позовом до господарського суду з вимогою стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" 61948,80 грн заборгованості на підставі укладених між сторонами договору поставки № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. та специфікації № 1. В обґрунтування позову товариство зазначає, що ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 412194,48 грн, що підтверджується видатковими та податковими накладними, однак відповідач частково сплатив позивачу кошти в загальній сумі 350245,68 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, несплаченою залишається заборгованість у розмірі 61948,80 грн. Крім того, позивач вказує, що звертався до державного підприємства із претензією на суму 412194,48 грн, на яку відповідачем надано листом відповідь про часткову сплату заборгованості у сумі 42241,32 грн 29.08.2022р. та проханням не звертатися до суду.
Представником відповідача надано суду відзив на позов від 25.04.2023р., у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, зокрема, про важке фінансове становище, що склалося внаслідок військової агресії, про наявність значної заборгованості контрагентів перед відповідачем, про втрату внаслідок окупації виробничих потужностей, що забезпечували дохід від реалізації електроенергії. Крім того, відповідач просить суд у разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог, надати для відповідача відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 2 місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" 9123,84 грн пені та 15966,72 грн штрафу за договором поставки № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. В обґрунтування зустрічних позовних вимог державне підприємство вказує, що відповідно до умов договору постачальник зобов'язаний був поставити та передати у власність товар у строк до 03.06.2023р. включно. На виконання умов договору позивач своєчасно поставив для відповідача товар: 1) 10.05.2022р. поставлено товар на суму 109114,80 грн згідно видаткової накладної № 1 від 10.05.2022р.; 2) 23.05.2022р. поставлено товар на суму 74983,68 грн згідно видаткової накладної № 2 від 23.05.2022р. Однак, 14.07.2022р. на виконання умов договору позивач несвоєчасно, тобто у строк після 03.06.2022р., поставив для відповідача решту товару на суму 228096,00 грн згідно видаткової накладної № 3 від 12.07.2022р. Зважаючи на вказані обставини, товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" допустило прострочення поставки частини товару загальною вартістю 228096,00 грн з 04.06.2022р. по 13.07.2022р. На вказану суму поставки позивачем за зустрічним позовом нараховано у відповідності до п. 8.2. договору пеню та штраф.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву про стягнення штрафних санкцій від 12.05.2023р., у якому просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що позивач за зустрічним позовом не розрахувався за видатковими накладними № 1 від 10.05.2022р. та № 2 від 23.05.2022р., а саме: за видатковою накладною № 1 останній провів розрахунок лише 27.09.2022р., коли повинен був провести розрахунки протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика, що припадає на 12.07.2022р. Така ж сама ситуація і з видатковою накладною № 2, за якою проведено розрахунок лише 24.11.2022р. Що стосується спірної видаткової накладної № 3 від 12.07.2022р., то позивач за зустрічним позовом взагалі не розрахувався, що суперечить приписам ч. 1 ст. 202 ЦК України.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи викладені в заявах по суті справи. Представник позивача за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, причин суду не повідомив.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
04.05.2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" (постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (покупець) укладено договір поставки № 53-124-01-22-17689, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки по даному договору є товар (33710000-0 згідно ДК 021-2015 парфуми, засоби гігієни).
Згідно п. 1.3. договору місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області.
У відповідності до п. 3.1. договору строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладання сторонами договору.
Як передбачено п. 3.2. договору, поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" / склад № 3, вул. Промислова, 14/3, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100).
Пунктом 3.3. договору погоджено, що постачальник за 2 дні до відвантаження, направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту.
У п. 3.5. договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної / товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем.
Приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7. договору).
Відповідно до п. 3.12. договору з товаром постачальник надає видаткову накладну, оформлену українською мовою (оригінал, в 3-х примірниках).
Згідно п. 4.1. договору ціна товару по договору становить 343495,40 грн, крім того ПДВ 20% 68699,08 грн, всього ціна договору: 412194,48 грн.
У відповідності до п. 4.2. договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (додаток 1 до договору).
Як передбачено п. 5.1. договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролюю продукції для ВП Компанії".
Пунктом 5.2. договору погоджено, що постачальник зобов'язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України.
У п.п. 6.1.1., 6.1.2. договору покупець зобов'язаний приймати поставлений товар у відповідності до умов договору. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п. 6.3.1. договору).
Відповідно до п. 6.4.1. договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Згідно п. 8.2. договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної суми.
У відповідності до п. 11.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами зобов'язань, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Згідно п.п. 13.1., 13.2. договору додатками до договору є специфікація № 1 (додаток № 1 до договору) та технічна специфікація (додаток № 2 до договору).
Сторонами укладено специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р.), відповідно до якої загальна сума товару (мило) склала 412194,48 грн.
Сторонами також укладено технічну специфікацію № 1 (додаток № 2 до договору № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р.), у якій погоджено технічні характеристики товару.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" виставлено державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" рахунки на оплату: № 1 від 04.05.2022р. на суму 109099,00 грн, № 2 від 19.05.2022р. на суму 74983,68 грн, № 3 від 05.07.2022р. на суму 228096,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" поставлено державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" товар згідно видаткових накладних: № 1 від 10.05.2022р. на суму 109114,80 грн, № 2 від 23.05.2022р. на суму 74983,68 грн, № 3 від 12.07.2022р. на суму 228096,00 грн. Всього на суму 412194,48 грн,
та податкових накладних: № 1 від 10.05.2022р. на суму 109114,80 грн, № 2 від 23.05.2022р. на суму 74983,68 грн, № 1 від 12.07.2022р. на суму 228096,00 грн.
Відповідачем частково сплачено позивачу вартість поставленого товару на суму 350245,68 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 8858 від 29.08.2022р. на суму 14502,60 грн, № 8857 від 29.08.2022р. на суму 1657,44 грн, № 8856 від 29.08.2022р. на суму 26081,28 грн, № 9782 від 19.09.2022р. на суму 2071,80 грн, № 9781 від 19.09.2022р. на суму 2071,80 грн, № 9780 від 19.09.2022р. на суму 34433,32 грн, № 10021 від 27.09.2022р. на суму 54377,84 грн, № 11767 від 24.11.2022р. на суму 4147,20 грн, № 11766 від 24.11.2022р. на суму 48902,40 грн, № 10 від 03.01.2023р. на суму 162000,00 грн.
Начальником дільниці ЦДПРВ ВП ХАЕС С. Тарасюком щодо поставленої продукції за договором № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. підписано ярлики на придатну продукцію, а саме: № Я-3-017-24 від 12.05.2022р., № Я-022-3-24 від 03.06.2022р., № 50/3 від 15.07.2022р.
Згідно двостороннього акта звірки станом на 31.12.2022р. заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" за договором № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. становила 412194,48 грн.
Відповідно до акта звірки від 28.03.2023р., підписаного позивачем, заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" за договором № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. становила 61948,80 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" звернулось до відповідача із претензією № 190822/12 від 19.08.2022р., у якій просило сплатити заборгованість у розмірі 412194,48 грн. Надіслання претензії відповідачу та її отримання підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.08.2022р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На вказану претензію відповідачем надано відповідь від 08.09.2022р., у якій зазначено про неможливість здійснення оплати за договором № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. внаслідок об'єктивних та незалежних від ВП ХАЕС обставин.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.11.2020р. та від 04.04.2023р.; наказу № 1-20/К від 28.10.2020р. товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про прийом на роботу Кручину А.Б. на посаду директора товариства; рішення № 1 від 28.10.2020р. засновника товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі", яким вирішено, зокрема, створити вказане товариство, призначити директором товариства Кручину А.Б.; інформаційного звіту про роботу ДП "НАЕК "Енергоатом" за березень та І квартал 2023 року; звіту про фінансові результати ВП "Хмельницька АЕС" за 2022 рік, відповідно до якого чистий дохід від реалізації продукції склав 89068, збиток - 6690256.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Щодо вимог за первісним позовом.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов'язання сторін - постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень договору поставки № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. сторони домовились, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної / товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем (п. 3.5. договору).
У відповідності до п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролюю продукції для ВП Компанії".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору поставки № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. та специфікації № 1 поставив відповідачу товар на суму 412194,48 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 1 від 10.05.2022р. на суму 109114,80 грн, № 2 від 23.05.2022р. на суму 74983,68 грн, № 3 від 12.07.2022р. на суму 228096,00 грн.
Крім того, вищевказана вартість поставленого товару підтверджується підписаним сторонами актом звірки (а.с. 46).
Проте, державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" частково здійснено оплату за поставлений товар по договору поставки № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. на суму на суму 350245,68 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 21-30).
Таким чином, сума боргу за поставлений товар складає 61948,80 грн (412194,48 грн - 350245,68 грн).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати відповідачем за договором поставки № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. та специфікації № 1 61948,80 грн заборгованості, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу заявлена обґрунтовано.
Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та керуючись проведеними розрахунками, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та стягнення з відповідача 61948,80 грн заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки № 53-124-01-22-17689 від 04.05.2022р. та специфікації № 1.
Щодо вимог за зустрічним позовом.
Заявляючи зустрічні позовів вимоги, державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" на підставі п. 8.2. договору 9123,84 грн пені за період з 04.06.2022р. по 13.07.2022р. та 15966,72 грн штрафу, оскільки позивачем прострочено поставку частини товару за договором.
Судом встановлено, що у п. 3.1. договору сторони погодили, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладання сторонами договору.
Договір поставки № 53-124-01-22-17689 був укладений між сторонами 04.05.2022р.
Враховуючи наведене, позивач мав здійснити поставку у товару відповідачу у строк до 03.06.2022р. включно.
Згідно п. 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної / товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем.
Як слідує із матеріалів справи, відповідачем було отримано товар:
1) згідно видаткової накладної № 1 на суму 109114,80 грн - 10.05.2022р.;
2) згідно видаткової накладної № 2 на суму 74983,68 грн - 23.05.2022р.;
3) згідно видаткової накладної № 3 на суму 228096,00 грн - 12.07.2022р.
Таким чином, із зазначеного слідує, що по видаткових накладних №№ 1, 2 позивачем було поставлено товар в межах строку, передбаченого п. 3.1. договору, однак по видатковій накладній № 3 поставка товару була здійснена несвоєчасно, тобто з порушення строку в 38 календарних днів (з 04.06.2022р. по 11.07.2022р.)
При цьому, судом взято до уваги, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичного виконання договору (наприклад, поставка товару) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018р. у справі № 927/1091/17.
За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п. 8.2. договору погодили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної суми.
Розрахунок суми пені:
1) 228096,00 грн * 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення * 38 днів = 8667,65 грн;
2) згідно обрахунку, проведеного в системі "Законодавство" із врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, сума пені складає 11873,49 грн: за період з 04.06.2022р. по 11.07.2022р. на суму 228096,00 грн.
В даному випадку застосування 0,1% нарахування пені є меншим в грошовому еквіваленті, тому суд приймає 1 варіант до розрахунку та відповідно у задоволенні 456,19 грн пені відмовляє з підстав необґрунтованості.
Позивач також просить стягнути з відповідача 15966,72 грн штрафу із розрахунку 7% за прострочення понад тридцять днів від вартості непоставленого товару.
Судом враховується, що статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Тобто сторони у договорі передбачили можливість нарахування позивачем за зустрічним позовом штрафу за порушення постачальником строків поставки товару у розмірі 7% від вартості непоставленого товару понад 30 днів, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.
За таких обставин з огляду на п. 8.2. договору позивачем за зустрічним позовом правомірно нараховано 15966,72 грн штрафу (228096,00 грн * 7%), який підлягає стягненню.
Щодо нарахування одночасно штрафу та пені судом відзначається наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК та статті 549 ЦК унормовано, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17. Суд по даній справі не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.
Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що порушення строків виконання договірних зобов'язань сталося не з вини відповідача, а саме з вини позивача внаслідок несвоєчасного розрахунку в відповідачем, суд не бере до уваги, оскільки порушення позивачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань з повної оплати товару не ставить у залежність обов'язку відповідача за зустрічним позовом виконати в обумовлені договором строки своєчасну поставку усього товару, ціна якого була погоджена у специфікації № 1.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та керуючись проведеними розрахунками, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 8667,65 грн пені та 15966,72 грн штрафу. У задоволенні 456,19 грн пені суд відмовляє.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом у зв'язку із задоволенням первісного позову. Витрати по оплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (98,18%).
Сума витрат на правову допомогу сторонами не заявлялась.
Щодо відстрочки виконання рішення суду.
Відповідач за первісним позовом у відзиві на позов просить суд у разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" відстрочити виконання рішення суду у цій справі тривалістю 2 місяці з моменту набрання рішенням законної сили з підстав вкрай важкого фінансового стану, початку військової агресії і введення в Україні воєнного стану.
Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, судом враховується, що частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
В обґрунтування неможливості виконання зобов'язань перед позивачем, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану та невиконанням грошових зобов'язань перед відповідачем контрагентами.
З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.
Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.
Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.
Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на 2 місяці та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через 2 місяці з моменту набрання рішенням законної сили) виконати рішення у цій справі.
Щодо наданих відповідачем доказів, то суд не бере їх до уваги, оскільки вони об'єктивно не відображають реальний фінансовий стан відповідача станом на час ухвалення судом рішення, так як звіти про фінансові результати містять інформацію станом на 1 квартал 2023 року. Разом з цим, у звіті про фінансові результати за 2022 рік значиться чистий дохід від реалізації продукції, що підтверджує можливість вчасного розрахунку з позивачем.
Також відповідачем доказово не доведено здійснення заходів забезпечення ядерної енергії та радіаційної безпеки, зокрема: здійснення середнього планово-попереджувального ремонту енергоблока № 1, здійснення робіт з технічного обслуговування та ремонту електротехнічного обладнання, здійснення ремонту якорів збудників, роторів турбогенератора, здійснення заходів стосовно укріплення та захисту електротехнічного обладнання на відкритих розподільчих пристроях.
Разом з цим, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Суд відмічає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів. Окрім того, звертається увага на часткове задоволення зустрічних позовних вимог відповідача у даному рішенні.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).
Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
З огляду на вищевикладене, вину відповідача у простроченні зобов'язань з оплати заборгованості за поставлений товар за укладеним із позивачем договором, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги, що відповідачем всупереч ч. 3 ст. 13 ГПК України не надано доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 924/382/23.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі", м. Київ до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 61948,80 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 ідентифікаційний код 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 ідентифікаційний код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" (м. Київ, вул. Леонтовича, 7, ідентифікаційний код 43890998) 61948,80 грн (шістдесят одну тисячу дев'ятсот сорок вісім гривень 80 коп.) заборгованості, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Зустрічний позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі", м. Київ про стягнення 9123,84 грн пені, 15966,72 грн штрафу задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" (м. Київ, вул. Леонтовича, 7, ідентифікаційний код 43890998) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 ідентифікаційний код 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 ідентифікаційний код 21313677) 8667,65 грн (вісім тисяч шістсот шістдесят сім гривень 65 коп.) пені, 15966,72 грн (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 72 коп.) штрафу, 2635,15 грн (дві тисячі шістсот тридцять п'ять гривень 15 коп.) судового збору.
Видати наказ.
У задоволенні 456,19 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.06.2023 року
Суддя С.В. Заверуха
Відрук.: 4 примірн.
1 - до справи;
2 - позивачу (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 7);
3, 4 - відповідачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3).
Всім. рек. з повід.
Електронні адреси:
за первісним позовом позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2
за первісним позовом відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3; office@khnpp.atom.gov.ua