Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1660/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон Юа", м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон ЮА", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача 36 000,00 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг, укладеного між сторонами у спрощений спосіб. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 28.04.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
05.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує на те, що між ТОВ “Атон ЮА” та ТОВ “Споживчий центр” укладено договір №27/10/2021М “Про надання рекламних послуг” від 27.10.2021, відповідно до якого відповідач розміщував рекламу у вагонах метрополітену. З 24.02.2022 реклама у вагонах метро була призупинена КП “Харківський метрополітен” до закінчення воєнного стану. Діяльність компанії ТОВ “Атон ЮА” з початку війни і по теперішній час де-факто також призупинена. Відповідно до п. 6.5. договору: “У разі порушення п. 4.1.2. або умов розміщення рекламного матеріалу, що зазначені в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, з вини Виконавця, останній надає Замовнику додаткові дні прокату пропорційно дням затримки чи невиконання зобов'язань.”. Також відповідно до п. 8.1. договору: “сторони звільняються від часткового чи повного невиконання своїх зобов'язань у випадку виникнення обставин непереборної сили, передбачити які сторони не могли в момент підписання даного договору”. ТОВ “Атон ЮА” повідомило ТОВ “Споживчий центр” про зазначені вище обставини та підтримує діалог. До відзиву відповідач надав копію договору №21/10/2021М від 27.10.2021 з підписом та печатної лише з боку ТОВ "Атон ЮА", оскільки, як вказує відповідач, офіс ТОВ “Атон ЮА” було розбомблено та приміщення знаходяться в аварійному стані. Відповідач вказує, що зобов'язується надати оригінал договору після проведення необхідних будівельних робіт у приміщених офісу компанії.
16.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позиції відповідача вказує на те, що наданий відповідачем договір не підписаний зі сторони ТОВ "Споживчий центр". Доказів факту пошкодження приміщення та находження в ньому договору відповідачем до суду надано не було. Доказів неможливості надання послуг відповідачем не надано, зокрема, вказані доводи спростовуються інформацією, розміщеною на офіційному сайті Харківської міської ради про те, що Харківський метрополітен відновив свою роботу 24 травня 2022 року після 3-місячної перерви в його роботі. Крім того, навіть по п. 6.5. того документа, який був наданий відповідачем у своєму відзиві, ТОВ "Атон ЮА" не надав ТОВ "Споживчий центр" додаткових днів на розміщення. Доказів настання форс-мажорних обставин та неможливості у зв'язку з цим виконувати належним чином зобов'язання відповідачем також надано не було.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Звертаючись за даним позовом до суду, позивач вказує на те, що у лютому 2022 року ТОВ "Споживчий центр" (позивач) звернулось до ТОВ “Атон ЮА” (відповідач) для отримання послуг по розміщенню рекламної продукції у салонах вагонів Харківського метрополітену у березні 2022 року, оскільки згідно офіційної інформації, публічно розміщеної ТОВ “Атон ЮА” на його сайті за посиланням https://www.atonua.com/services/reklama-vvagonax-metro/ воно надає такі послуги, а також тому, що ці послуги вже раніше надавались ТОВ “Атон ЮА” позивачу. 15.02.2022 ТОВ “Атон ЮА” склало та надало для оплати позивачу рахунок №69 від 15.02.2022, відповідно до якого вартість розміщення рекламної продукції у салонах вагонів Харківського метрополітену у березні 2022 року складає 36 000,00 грн. Погодившись на вказану ціну за зазначені послуги, 23.02.2022 ТОВ “Споживчий центр” оплатило вказаний рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00003703 від 23.02.2022. Отже, як зазначає позивач, між сторонами був укладений договір про надання послуг у спрощеній формі, відповідно до ст. 181 ГК України, відповідно до якого ТОВ "Споживчий центр" попередньо оплатило послуги, які ТОВ “Атон ЮА” повинно було надати протягом березня 2022 року, тобто термін надання послуг - до 31.03.2022 включно. Втім, ТОВ “Атон ЮА” не надало вказаних послуг, які були попередньо оплачені позивачем, що підтверджується, зокрема, інформацією, розміщеною на офіційному сайті Харківської міської ради про те, що Харківський метрополітен відновив свою роботу 24 травня 2022 року після 3-місячної перерви в його роботі (https://www.city.kharkiv.ua/ru/news/u-kharkovi-zapustili-metro-50864.html). Таким чином, ТОВ “Атон ЮА” отримало попередню оплату за надання послуг у розмірі 36 000,00 грн., однак, не надало вказані послуги та попередню оплату не повернуло. Працівники ТОВ “Споживчий центр” телефонували за відомими номерами телефонів відповідача для вирішення питання повернення попередньої оплати, однак, номери телефонів не відповідають. 20.03.2023 позивачем на адресу відповідача за вих.номером 165 від 17.03.2023 була направлена вимога в якій позивач вимагав повернути сплачені грошові кошти у розмірі 36 000,00 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальним правилом, відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За статтею 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Як встановлено судом, ТОВ "Атон ЮА" був виставлений рахунок на оплату №69 від 15.02.2022 на суму 36 000,00 грн. за розміщення рекламної продукції у салонах вагонів метрополітену (березень 2022 року), у якому постачальником зазначено - ТОВ "Атон ЮА", покупцем - ТОВ "Споживчий центр", підстава - договір №27/10/2021М від 27.10.2021.
23.02.2022 позивачем було перераховано відповідачу 36 000,00 грн. згідно платіжної інструкції №СЦ00003703 з призначенням платежу "розміщення реклами в салонах вагонів метрополітену зг РФ №69 від 15.02.2022).
Верховний Суд у постановах від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20 дійшов висновку, що зі змісту норми ч. 1 ст. 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Отже, як встановлено судом, між сторонами виникли договірні зобов'язальні відносини щодо надання послуг саме на підставі договору №27/10/2021М від 27.10.2021.
Згідно п. 3.1 договору, відповідно до цього договору та додатків до нього, виконавець, на замовлення замовника, протягом визначеного періоду надає за плату послуги з проведення рекламної(их) компанії(ій) на території України, а замовник зобов'язується прийняти та вчасно й у повному обсязі оплатити виконані роботи та надані послуги відповідно до умов та в порядку, визначеному цим договором.
Згідно п.п. 5.2 - 5.4 договору, всі розрахунки замовника з виконавцем здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця шляхом передоплати у розмірі 100% від вартості послуг до початку періоду розміщення, на підставі рахунку, що виставляється виконавцем. У разі якщо на момент оплати рахунок замовнику не надано, то замовник проводить оплату на підставі договору, або додатку до нього не порушуючи при цьому термінів оплати. Даний договір є підставою для оплати зазначених робіт (надання послуг). Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок виконавця.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).
Під повним виконанням сторонами своїх зобов'язань по даному договору вважається: з боку виконавця - здача замовнику послуг за актом надання послуг; з боку замовника - повна оплата наданих йому виконавцем послуг (п. 7.1.1 договору).
Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору 27/10/2021М від 27.10.2021) замовник за розміщення реклами у вагонах Харківського метрополітену щомісячно сплачує виконавцю 36 000,00 грн.
Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і у Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 названого Кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував відповідачу 36 000,00 грн. за послуги з розміщення рекламної продукції у вагонах Харківського метрополітену.
Вказане відповідачем не заперечується.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 73, 74 ГПК України, за висновками суду, представлені докази здійснення оплати на умовах передплати на суму 36 000,00 грн. є належним доказом виконання позивачем свого обов'язку за договором належним чином.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Втім, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем послуг за спірним договором.
Отже, оскільки відповідач не надав послуги за договором на заявлену до стягнення суму передоплати, у позивача, як замовника послуг, існує альтернативне право або вимагати надання послуг, або повернення передоплати.
Так, частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
За приписами ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Оскільки спірний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правове регулювання відносин за вказаним договором здійснюється у відповідності до глави 63 Цивільного кодексу України. Проте, нормами наведеної глави Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення.
Отже, враховуючи наведене вище, з метою дійсного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.
Правову позицію з приводу можливості застосування норми ст. 693 ЦК України до відносин, що виникли з правочинів іншої правової природи, зокрема, з надання послуг, наведено у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №910/1030/17.
При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.
Отже, спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.
У розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод "ефективний засіб правового захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
З огляду на приписи частини другої статті 693 ЦК України, до предмету доказування у справі про повернення попередньої оплати входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з надання послуг, зокрема, у відповідача обов'язку надати певні послуги у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання.
З огляду на викладене, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення передоплати за ненадану з боку відповідача послугу, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплаченої послуги, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, як обґрунтованих, підтверджених наданими доказами та не спростованих відповідачем.
При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача проти позову з огляду на наступне.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати України” шляхом видачі сертифіката. Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором №27/10/2021М від 27.10.2021.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 617 ЦК України, форс-мажор (він же обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон ЮА" (61070, м. Харків, пров. Електроінструментальний, 6, гуртожиток, код ЄДРПОУ 37189217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) - 36000,00 грн. передоплати та 2684,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атон ЮА" (61070, м. Харків, пров. Електроінструментальний, 6, гуртожиток, код ЄДРПОУ 37189217).
Рішення підписано 27 червня 2023 року.
Суддя О.В. Погорелова