вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
26.06.2023 Справа № 917/632/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Манжули Володимира Володимировича, АДРЕСА_1
до відповідача Департаменту освіти Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000
про 133 242,86 грн заборгованості,
Секретар судового засідання Теницька С.В.,
Без виклику учасників справи,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Фізична особа - підприємець Манжула Володимир Володимирович просив суд стягнути з Департамента освіти Полтавської міської ради 133 242,86 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 08.11.2022 між сторонами Договору про закупівлю товарів № 50-с, з яких : 127 450,00 грн. основний борг, 5 352,90 грн. пеня за період з 28.02.2022 по 10.04.2023, 439,96 грн. 3% річних від суми боргу за період з 28.02.2022 по 10.04.2023.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору про закупівлю товарів № 50-с від 08.11.2022, копію видаткової накладної від 08.11.2022 № 123/10-022, копію претензії № 6/2023 від 09.02.2023, копію опису вкладення в цінний лист та квитанція про відправку від 09.02.2023, копію претензії № 7/2023 від 07.04.2023, копію опису вкладення в цінний лист та квитанції про відправку від 10.04.2023.
Відповідач у відзиві вх. № 6075 від 15.05.2023 зазначив, що основна заборгованість у розмірі 127 450,00 грн перерахована на користь позивача платіжною інструкцією № 1152 від 24.04.2023. При цьому, відповідач заперечує проти стягнення з нього пені та 3% річних.
На підтвердження своєї позиції відповідач надав наступні докази : копія платіжної інструкції № 1152 від 24.04.2023.
18.05.2023 на адресу Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6287), в якій позивач спростовує доводи відповідача. Крім того, позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 5 352,90 грн. пені за період з 28.02.2022 по 10.04.2023, 439,96 грн. 3% річних від суми боргу за період з 28.02.2022 по 10.04.2023.
В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що після пред'явлення позову, відповідачем було здійснено оплату заборгованості у розмірі 127 450,00 грн. На підтвердження даної обставини позивач залучає копію банківської виписки по рахунку позивача.
Відповідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у даній справі було відкрито 25.04.2023.
Враховуючи вище викладене суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.
25.05.2023 на адресу Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 6598), в якій відповідач заперечує проти доводів позивача.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
20.04.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Манжули Володимира Володимировича до відповідача Департаменту освіти Полтавської міської ради про 133 242,86 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 08.11.2022 між сторонами Договору про закупівлю товарів № 50-с, з яких : 127 450,00 грн. основний борг, 5 352,90 грн. пеня за період з 28.02.2022 по 10.04.2023, 439,96 грн. 3% річних від суми боргу за період з 28.02.2022 по 10.04.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 справу № 917/632/23 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 20.04.2023 залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк на усунення недоліків та встановив спосіб їх усунення.
20.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх № 5054).
Суд ухвалою від 25.04.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
08.11.2022 між Департаментом освіти Полтавської міської ради (далі - Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Манжулою Володимиром Володимировичем (далі - Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № 50-с (далі - Договір, а.с. 8-13).
У договорі сторони, зокрема, узгодили наступне :
- Постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця товар за ДК 021:2015 - 32320000-2 Телевізійне й аудіовізуальне обладнання (мультимедійний проектор, інтерактивна підлога), зазначений в Специфікації (Додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 Договору);
- сума визначена у договорі складає 127 450,00 грн. (п. 3.1 договору);
- ціна на одиницю товару наведена у Специфікації (п. 3.4. Договору);
- оплата Товару здійснюється протягом банківських днів з моменту поставки Товару за Актом приймання Товару (або видатки накладною) (п. 4.1. Договору);
- право власності на товари переходить Постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою наклад після фактичного отримання товару (п.5.6. Договору);
- Замовник бере на себе обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари відповідно до умов договору (п. 6.1.1. Договору);
- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2022 року (п.10.1. Договору).
Сторони підписали додаток № 1 до Договору - Специфікацію, в якій визначили товар, що підлягає поставці на загальну суму 127 450,00 грн (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 14).
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 127 450,00 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін Видатковою накладною №123/10-022 від 08.12.2022 (а.с. 15).
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 6/2023 від 09.02.2023, в якій Позивач просив Відповідача перерахувати суму основного боргу у розмірі 127 450,00 грн (копія наявна у матеріалах справи).
Реакції на дану претензію зі сторони Відповідача не відбулось.
ФОП Манжула В.В. повторно направив ще одну претензію 07.04.2023 № 7/2023, в якій просив Відповідача негайно сплатити борг.
На момент звернення до суду із даним позовом за даними позивача заборгованість Договором Відповідачем погашена не була.
01.05.2023 (після звернення з даним позовом до суду) відповідачем було здійснено оплату заборгованості у розмірі 127 450,00 грн. Дана обставина копією банківської виписки по рахунку позивача та платіжною інструкцією 1152 від 24.04.2023 (а.с. 42).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 5 352,90 грн. пені за період з 28.02.2022 по 10.04.2023 та 439,96 грн. 3% річних від суми боргу за період з 28.02.2022 по 10.04.2023 за неналежне виконання останнім умов укладеного 08.11.2022 між сторонами Договору про закупівлю товарів № 50-с.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
У ст. 524 Цивільного Кодексу України унормовано, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 Цивільного Кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення поставки товару відповідачу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий від позивача товар оплатив з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростована.
Згідно із ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 та враховуються судом як релевантні до спірних правовідносин.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 439,96 грн. 3% річних за період з 28.02.2022 по 10.04.2023, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними та математично правильними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У п. 7.4 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5 352,90 грн за період з 28.02.2022 по 10.04.2023, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, математично правильними та підлягають задоволенню.
Судом не оцінюються як правомірні доводи відповідача про відсутність підстави для нарахування пені та 3% річних через припинення укладеного між сторонами Договору за закінченням строку його дії.
Так, відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього пені та 3% річних спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Як встановлено судом вище, наданими до справи доказами підтверджуються : факт існування між сторонами заснованих на Договорі правовідносин, факт поставки та вартість поставленого за договором товару, факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати отриманого товару.
Таким чином, умови Договору та приписи чинного законодавства не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 352,90 грн пені та 439,96 грн 3% річних, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Департаменту освіти Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 02145725) на користь Фізичної особи - підприємця Манжули Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 352,90 грн пені, 439,96 грн 3% річних та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Дата підписання повного тексту рішення 26.06.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик