вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
23.05.2023 Справа № 917/97/23
м.Полтава
позовна заява Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, вул. Троїцька, 89А, м. Кременчук, Полтавська області, 39600
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест+», вул. Шевченка,4, м. Кременчук, Полтавської області, 39600
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінвест плюс», вул. Лсова,51, село Піщане, Кременчуцький район Полтавська область, 39701
Третя особа Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області (вул.Площа Перемоги, будинок 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300)
про визнання недійсними договорів
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар судового засідання Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
Обставини справи: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест+» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінвест плюс», у якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2019, укладений між ТОВ «Агроінвест+» та ТОВ «Кремінвест плюс», який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н.А. за р.№1830 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кремінвест плюс» (номер запису про право власності 34422204 від 02.12.2019);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель по переробці сільськогосподарської продукції від 02.12.2019, укладений між ТОВ «Агроінвест+» та ТОВ «Кремінвест плюс», який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н.А. за р.№1828 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кремінвест плюс» (номер запису про право власності 34421935 від 02.12.2019). (з урахуванням заяви від 24.01.2023 вхід. №890).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.02.2023.
20.02.2023 за вхід. №2183 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінвест плюс» надійшов відзив на позов. Крім того, відповідачем в порядку ст.90 ГПК України поставлено позивачу 8 запитань.
27.02.2023 за вхід. №2479 від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли письмові пояснення щодо позову. Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області підтримує позовні вимоги.
14.03.2023 за вхід. №3209 від позивача надійшла відповідь на відзив разом із відповідями на поставлені позивачем запитання.
Ухвалою від 16.03.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.04.2023.
У судовому засіданні 20.04.2023 оголошено перерву у розгляді справи до 18.05.2023
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 18.05.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/314/19, яке набрало законної сили 06.08.2019 задоволено позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області до ТОВ «Агроінвест+», стягнуто з ТОВ «Агроінвест+» на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1 031 356,55 грн. боргу та 19 568,24 грн. витрат по сплаті судового збору.
Господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення у справі №917/314/19, який в подальшому стягувачем пред'явлено Приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович на примусове виконання.
02.12.2019 боржник ТОВ «Агроінвест+» на підставі договорів:
- купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2019, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волощиною Н.А., за р. № 1830 (далі - договір № 1830);
- купівлі-продажу комплексу будівель по переробці сільськогосподарської продукції від 02.12.2019, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волощиною Н.А. за р. № 1828 (далі - договір № 1828) здійснив відчуження належного йому на праві приватної власності нерухомого майна. А саме згідно вказаних договорів № 1830 та № 1828, укладених між ТОВ «Агроінвесгі-», код ЄДРПОУ 32913724, (продавець), в особі директора Мєльнікова Андрія Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ), та ТОВ «Кремінвест плюс», код ЄДРПОУ 40917299, (покупець), в особі Іващенка Павла Вікторовича, ТОВ «Агроінвест+» передав у власність ТОВ «Кремінвест плюс»:
- земельну ділянку з кадастровим номером - 5322483801:01:008:0007, площею 1,0115 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 ;
- комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції, що в цілому складається з: будівлі виробничого цеху, адміністративної будівлі літ. А,а,а1, площею 971,3 кв.м, будівлі складу, гаражу, КПП, цеху по виробництву преміксів літ.Б,Б1,Б2,б, площею 973,8 кв.м., будівлі складу літ. В, площею 464,2 кв.м, розташований в АДРЕСА_1 .
На підставі договору № 1830 та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49977235 від 02.12.2019 приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошина Наталія Анатоліївна зареєструвала за ТОВ «Кремінвест плюс» право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483801:01:008:0007 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19258453224).
На підставі договору № 1828 та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49976866 від 02.12.2019 приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошина Наталія Анатоліївна зареєструвала за ТОВ «Кремінвест плюс» право власності на комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції, що в цілому складається з: будівлі виробничого цеху, адміністративної будівлі літ. А,а,а1, площею 971,3 кв.м, будівлі складу, гаражу, КПП, цеху по виробництву преміксів літ.Б,Б1,Б2,б, площею 973,8 кв.м., будівлі складу літ. В, площею 464,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19152553224).
Відповідно пункту 3 договору № 1830, продаж земельної ділянки вчинено за 92 581,00 грн без ПДВ.
Відповідно до пункту 3 договору № 1828, продаж комплексу будівель по переробці сільськогосподарської продукції вчинено за 615 000,00 грн.
06.12.2019 постановою №60821804 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/314/19 від 03.09.2019, який видано на примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2019, про стягнення з ТОВ «Агроінвест+» (далі - боржник) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - стягувач) 1 031 356,55 грн. боргу та 19 568,24 грн. витрат по сплаті судового збору.
Позивач зазначає, що в результаті перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження № 60821804 встановлено відсутність у боржника іншого нерухомого майна, грошових коштів та будь-якого рухомого майна, в тому числі транспортних засобів, на яке можна б було звернути стягнення в межах виконавчого провадження з метою погашення заборгованості боржника, на підтвердження чого додаються копії відповідей з відповідних державних органів та установ. Відтак, у боржника відсутні кошти та майно, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/314/19 згідно з виконавчим документом. Боржник, у свою чергу, не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання своїх грошових зобов'язань згідно рішення суду, ігнорує виклики та вимоги приватного виконавця при тому, що боржник достеменно обізнаний про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження, оскільки ТОВ «Агроінвест+» отримувало від приватного виконавця поштову кореспонденцію з документами виконавчого провадження.
Позивач поданий позов обґрунтовує тим, що договори купівлі-продажу, укладений між відповідачами має ознаки, що притаманні фраудаторному договору.
По-перше, позивач зауважує, що договіри укладені 02.12.2019 після набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області рішення від 10.05.2019 про стягнення з ТОВ «Агроінвест+» на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1 031 356,55 грн. боргу та 19 568,24 грн. витрат по сплаті судового збору. По-друге, ціна, за яку було відчужено зазначене нерухоме майно, а саме: за комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції загальною площею 24093 кв.м. (будівлі виробничого цеху, адміністративної будівлі літ. А,а,а1, площею 971,3 кв.м, будівлі складу, гаражу, КПП, цеху по виробництву преміксів літ.Б,Б1,Б2,б, площею 973,8 кв.м., будівлі складу літ. В, площею 464,2 кв.м,) - 615 000,00 грн та за земельну ділянку площею 1,0115 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - 92 581,00 грн, що об'єктивно не є ринковою ціною за такі об'єкти. По-третє, кінцевим бенефеціарним власникам ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець), а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також належить така юридична особа, як ТОВ «Кремікс» (код 30748505), основним видом діяльності якої є -10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Відповідно до сертифікату на систему управління безпечності харчових продуктів від 17 червня 2022 року за № UA.2.0051-22 та сертифікату на систему управління якістю від 17 червня 2021 року за № UA. 1.0050-21, адреса потужностей виробництва ТОВ «Кремікс» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, за тією ж адресою, за якою знаходяться відчужені за оспорюваними договорами об'єкти нерухомості. Тобто, фактично оспорюваними договорами було відчужено діючий завод по виробництву кормів, який станом на 2020 рік виготовляв 2500 тон кормів на місяць (інформація з офіційного сайту ТОВ «Кремікс).
З метою визначення реальної ціни на вищезазначені об'єкти майна без врахування того, шо це діючий завод), за допомогою Єдиної бази даних звітів про оцінку, використовуючи зазначені в оспорюваних договорах технічні характеристики об'єктів, було сформовано відповідні довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості. Згідно даних, зазначених в цих довідках, оціночна вартість за комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції загальною площею 2409,3 кв.м. становить - 22 224 593.82 грн, а оціночна вартість земельної ділянки к/н 5322483801:01:008:0007 становить -10 294 909.61 грн, що є значно вищою ціною аніж та, за яку було відчужено зазначені об'єкти. По-четверте, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що контрагентами в оспорюваних договорах купівлі-продажу виступають суб'єкти (юридичні особи), в яких одні й ті ж юридичні та фізичні особи в різний період часу були керівниками, бенефіціарами та засновниками даних суб'єктів, а саме такими особами є:
- ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який був уповноваженою особою ТОВ «Агроінвест+» (боржник) та від імені останньої укладав оспорювані договори, а в подальшому став уповноваженою особою(керівником) ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець);
- ОСОБА_1 - в різні періоди часу був кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Агроінвест +» (боржник) та наразі є кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець);
- ОСОБА_2 - в різні періоди часу був кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Агроінвест +» (боржник) та наразі є кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець);
- ТОВ «ЮВАМ ТРЕЙД» (24126721, ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА) - в різні періоди часу кінцевий бенефіціарний власник в ТОВ «Агроінвест+» (боржник) та наразі засновник ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець).
Окрім того, на момент вчинення правочинів юридична адреса контрагентів збігається, продавець та покупець зареєстровані в АДРЕСА_1 .
Тобто, на думку позивача, є обґрунтовані підстави вважати, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювані договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, який відчужив єдине наявне майно на підставі оспорюваних договорів купівлі- продажу на користь пов'язаної особи після того, як Господарським судом Полтавської області прийнято рішення про стягнення з ТОВ «Агроінвест+» заборгованості на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Як наслідок, позивач звернувся з позовом в якому просить суд визнати недійсним договіри купівлі-продажу.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом частин 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункти 10.5, 10.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.08.2022 у справі № 914/2252/20 (914/2523/21), згідно з яким формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Правочином є дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди кредитору (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Як зазначалося вище, фраудаторними правочинами називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення його вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)).
З урахуванням положень статті 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини. Тобто, межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17)).
На необхідності застосування загальних положень ЦК України під час вирішення спору щодо недійсності правочину наголошував Верховний Суд України, зокрема у постановах від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, згідно з викладеними у них висновками під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
Відповідно до матеріалів справи позивач просить визнати спірні договори купівлі-продажу недійсним з наступних підстав: договір укладений після прийняття рішення Господарським судом Полтавської області у справі №917/314/19; договори укладені за ціною, що не відповідає ринковій вартості спірного майна; договір укладений пов'язаними особами.
Суд не погоджується с доводами позивача на підставі наступного:
В матеріалах справи відсутні жодні дані, які б вказували на неплатоспроможність та відсутність господарської діяльності ТОВ «Агроінвест+» на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу. В момент укладення спірних договорів купівлі-продажу сторонами спірного договору було дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, даний договір було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. Особи, що діяли від імені сторін спірного договору були наділені повноваженнями щодо визначення умов спірного договору, в тому числі строків оплати, так і визначення ціни продажу об'єкта нерухомого майна.
В матеріалах справи відсутні докази, що саме через укладення спірних договорів третій особі була завдана певна шкода, як кредитору.
Згідно зі статтями 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.
Отже, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Також слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження" Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов'язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов'язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження" укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.
Так, спірні договорами купівлі-продажу було укладено 02.12.2019 року, в той час як виконавче провадження щодо ТОВ «Агроінвест+» було відкрито 06.12.2019
Виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Задоволення судом позову можливе за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (зокрема, шляхом визнання недійсним правочину).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права, за захистом якого особа звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
За наведених обставин, оскільки, позивачем не доведено належними доказами наявності у нього порушеного права щодо предмета позову в даній справі та існування передбачених приписами ст. 203 Цивільного кодексу України обставин, які в силу ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання недійсним договору, вимоги позивача визнаються судом не обґрунтованими.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 129 ГПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судовий збір покладається на позивача.
Враовуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено: 31.05.2023
Суддя Кльопов І.Г.