61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
21.06.2023 Справа №905/391/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УСГ» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, будинок №32-А; код ЄДРПОУ 30859524; електронна пошта: office@usg.ua)
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок №37; код ЄДРПОУ 13494943; електронна пошта: office@askods.dn.ua )
про стягнення 4 291,79 гривень
без виклику сторін
До Господарського суду Донецької області від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УСГ» надійшла позовна заява про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» 12 367,48 гривень, з яких: 8 075,69 гривень страхове відшкодування, 2 024,45 гривень пеня, 259,53 гривень 3% річних, 2 007,81 інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1309-20-00366 від 05.10.2020, внаслідок настання страхової події (дорожньо-транспортна пригода), позивачем 01.10.2021 виплачено страхове відшкодування страхувальнику за пошкоджений транспортний засіб «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Винуватцем ДТП є ОСОБА_2 , що керувала транспортним засобом «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача згідно полісу серії №ЕР-202456138. Як зазначає позивач, оскільки відповідач є страховиком за вказаним полісом, позивач у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний». Крім того, у зв'язку з нездійсненням страхового відшкодування на підставі заяви № 45295 від 03.12.2021, заявником нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
За приписами частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Розглянувши матеріали позовної заяви, враховуючи клопотання позивача, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.04.2023 вказану позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/391/23; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія УСГ» засобами поштового зв'язку 27.04.2023 надіслало на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог на заявлену суму страхового відшкодування.
За змістом положень частин першої, другої статей 13 та частини другої статті 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 46 ГПК України).
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це в тому числі як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Частиною третьою статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Судом встановлено, що визначений статтею 46 ГПК України процесуальний строк для звернення із заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем не пропущений та подана ним заява не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вона приймається судом до розгляду.
Таким чином, підлягають розгляду остаточні позовні вимоги позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» 4 291,79 гривень, з яких: 2 024,45 гривень пеня, 259,53 гривень 3% річних, 2 007,81 інфляційні втрати.
До Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» 28.04.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у даному відзиві.
На адресу суду 09.05.2023 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УСГ» надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача надано пояснення по суті заявлених відповідачем у відзиві заперечень.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
05.10.2020 між Приватним акціонерним товариство «Страхова компанія «УСГ» (позивач, страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті за №28-1309-20-00366 щодо транспортного засобу «TOYOTA», 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору встановлено з 20.10.2020 по 19.10.2021.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1
08.09.2021 о 14 годині 10 хвилин по вулиці Варшавська, 2 у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 267007 від 08.09.2021.
Постановою Дніпровського районного суду міста Львова від 22.09.2021 у справі №466/8624/21 встановлено, що винуватцем спірної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.09.2021 є водій транспортного засобу «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_2 , внаслідок чого останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнено від відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення.
Вказана постанова суду набрала законної сили.
Страхувальник ОСОБА_3 звернувся до страховика (позивача) з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
09.09.2021 позивачем складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому описано характер пошкоджень.
Відповідно до ремонтної калькуляції № ЗСКА-13184 від 29.09.2021 та розрахунку суми страхового відшкодування від 01.10.2021, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 8 075,69 гривень.
Позивач склав страховий акт № ЗСКА-13184 від 01.10.2021, згідно з яким пошкодження транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 8 075,69 гривень.
На підставі заяви страхувальника, акту огляду пошкодженого транспортного засобу, ремонтної калькуляції, страхового акту № ЗСКА-13184 від 01.10.2021 на суму 8 075,69 гривень, розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті за №28-1309-20-00366 від 05.10.2020, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на рахунок страхувальника - ОСОБА_3 у розмірі 8 075,69 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №26261 від 01.10.2021.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (відповідачем) згідно з полісом серії ЕР №202456138, який був діючим на 08.09.2021 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт по майну встановлено у розмірі 130 000,00 гривень, франшиза - 0,00 гривень.
Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування від 03.12.2021 за вихідним. №45295, в якій просив відшкодувати 8 075,69 гривень.
Вказана заява отримана Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» 09.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303800804941.
Відповідач відповіді на заяву не надіслав, страхове відшкодування не сплатив.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 8 075,69 гривень.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Положення статті 1188 ЦК України визначають, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16).
Постановою Дніпровського районного суду міста Львова від 22.09.2021 у справі №466/8624/21, яка набрала законної сили, встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.09.2021
Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи статті 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У пункті 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у статті 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).
Судом встановлено, що позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті за № 28-1309-20-00366 від 05.10.2020 та на підставі страхового акту і заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальному розмірі 8 075,69 гривень, що підтверджується матеріалами справи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія УСГ», виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , із лімітом відповідальності - 130 000,00 гривень за шкоду заподіяну майну та франшизою - 0,00 гривень, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно пункту 36.2 статті 36 вказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у статті 9 Закону України «Про страхування».
Так, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №202456138, франшиза становить 0,00 гривень.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Позивач звертався до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування від 03.12.2021 за вихідним. №45295 на суму 8 075,69 гривень, до яких додано відповідні документи, перелік яких визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказана заява отримана Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» 09.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УСГ» не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, а саме до 09.03.2022 включно.
Виплату страхового відшкодування протягом 90 днів відповідач не здійснив, що й зумовило звернення до суду з даним позовом 07.04.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.04.2023 вказану позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.
Заявою від 26.04.2023, яка надіслана на адресу суду 27.04.2023, позивач зменшив розмір позовних вимог на заявлену суму страхового відшкодування.
У відзиві на позовну заяву від 28.04.2023, який надійшов до суду через підсистему «Електронний суд», відповідач зазначив, що він визнав вимоги позивача щодо страхового відшкодування, внаслідок чого 06.04.2023 склав страховий акт № 2139/21ГО та 07.04.2023 здійснив виплату у розмірі 8 075,69 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №30109.
Отже, попередньо заявлена вимога про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» 8 075,69 гривень страхового відшкодування була обґрунтованою, проте у цій частині судом не ухвалюється судове рішення через зменшення позивачем розміру позовних вимог.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 007,81 гривень за період з березня 2022 року по лютий 2023 року, 3% річних у розмірі 259,53 гривень за період з 11.03.2022 по 05.04.2023.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 ЦК України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Перевіривши зроблені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних в межах заявленого періоду, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично правильними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 2 007,81 гривень та 3% річних у розмірі 259,53 гривень.
Щодо стягнення з відповідача заявленої пені у розмірі 2 024,45 гривень за період з 05.10.2022 по 05.04.2023, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 230, частинами першою та шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.
Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - пені), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Яз зазначив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15, з огляду на вимоги статті 86, частини 5 статті 236, стаття 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Необхідно зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку пені приписи частини шостої статті 232 ГК України не враховані. Нарахування пені позивачем здійснено за період з 05.10.2022, а не з дня виникнення прострочення (з 10.03.2022).
З урахуванням порядку нарахування пені, передбаченого статтею 232 ГК України, суд дійшов висновку, що позивач має право на відповідне нарахування протягом шести місяців з дня виникнення прострочення - з 10.03.2022 по 10.09.2022.
Проте розрахунок здійснений за період з 05.10.2022 по 05.04.2023.
Зазначене є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.
Порядок обчислення пені, як і позовної давності, не може бути змінений, тому розрахунок, за яким сторона встановила, що давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом, зокрема, зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечить вимогам закону і не може застосовуватися судом.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 2 024,45 гривень за період з 05.10.2022 по 05.04.2023.
Стосовно доводів відповідача про те, що він втратив можливість працювати належним чином через воєнні дії, які проводяться на території міста Дружківка та посилання на лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 та Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», як на підставу настання форс-мажорних обставин, наслідком яких є неможливість своєчасного виконання зобов'язань.
В свою чергу, частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 3.1 цього Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Таким чином, обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально. Такими доказами можуть бути зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до Торгово-промислової палати України, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання.
Поряд з цим, лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-711, який адресований всім кого це стосується, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону та не є документом, який був виданий за зверненням відповідача.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Використання лише листа ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
До матеріалів справи не надано доказів того, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» безпосередньо зверталось до Торгово-промислової палати України для засвідчення форс-мажорних обставин та отримання відповідного сертифікату.
Суд наголошує, що багато громадян та підприємств, установ та організацій України, а не тільки відповідач, знаходяться в несприятливому економічному становищі, внаслідок чого позивач правомірно очікував на сплату йому страхового відшкодування та інших нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбачених законом.
Наведені вище посилання відповідача судом відхилюються, оскільки не звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
У позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.
Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 9 частини третьої статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно викладеного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, понесених позивачем, позивачем понесено судові витрати у вигляді сплати 2 684,00 гривень судового збору за подання до суду позовної заяви та 5000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Приписи частини п'ятої статті 129 ГПК України закріплюють, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022, укладеним позивачем (Клієнт) із Адвокатським бюро «Гедз» (Адвокатське бюро), предметом якого є надання Адвокатським бюро за дорученням Клієнта правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, зокрема, представництво Клієнта в судах будь-якої інстанції з усіма правами, наданими позивачу, у тому числі з правом подання позову.
Відповідно до укладеного договору для надання правової допомоги позивачу призначено адвоката Гедз Ю.В., якій позивачем видано довіреність на представництво від 23.12.2022 № 0122-139. Повноваження Гедз Ю.В., як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№10423/10 від 20.12.2021.
Згідно з пунктом 5.1 цього Договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де Клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 гривень за кожну справу незалежно від переліку послуг та часу, витраченого на них.
Відповідно до акту від 05.04.2023 виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 на загальну суму 15 000,00 гривень, проведено консультацію з Клієнтом, підготовлено позовну заяву для подачі до суду в даній справі. Клієнт за виконану роботу зобов'язався сплатити Адвокатському бюро гонорар у розмірі 5 000,00 гривень
Платіжним дорученням № 4827 від 05.04.2023 позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання «Гедз» суму по згаданому акту у розмірі 15 000,00 гривень.
Таким чином, витрати позивача на оплату правових послуг адвоката в розмірі 5 000,00 гривень підтверджені належним чином.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суми 0,00 гривень.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив, що такі витрати в сумі 5000,00 гривень є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим, адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Справа про відшкодування інфляційних нарахувань, пені, 3% річних за порушення строку виплати страхового відшкодування є максимально простою й не потребує спеціальних знань. Наприклад, у мережі Інтернет наявна велика кількість безкоштовних зразків позовних заяв з цього питання. Крім того, для розрахунків інфляційних нарахувань, пені, 3% річних створений безкоштовний калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» за допомогою якого і були здійснено розрахунки. З огляду на зазначені обставини не вбачається, що підготовка цієї справи до розгляду в суді вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи. Вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 0,00 гривень.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідачем не обґрунтовано необхідність зменшення витрат до 0,00 гривень.
Разом з цим, суд враховує поведінку відповідача, який не задовольнив досудову претензію позивача та тривалий час зволікав із виплатою страхового відшкодування, що змусило останнього звернутися до адвоката за отриманням правової допомоги з метою подачі позову до суду.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» про стягнення 4 291,79 гривень, з яких: 2 024,45 гривень пеня, 259,53 гривень 3% річних, 2 007,81 інфляційні втрати - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок №37; код ЄДРПОУ 13494943) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УСГ» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, будинок №32-А; код ЄДРПОУ 30859524) 259,53 гривень 3% річних, 2 007,81 інфляційні втрати, 2 641,49 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 1 417,95 гривень судового збору.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 024,45 гривень пені - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 21.06.2023.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія УСГ» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, будинок №32-А; код ЄДРПОУ 30859524)
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок №37; код ЄДРПОУ 13494943)
Суддя С.М. Фурсова