61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
19.06.2023 м. Харків Справа № 905/1840/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Зайцевій А.А.,
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» за вх. № 2090/23 від 13.03.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №905/1840/21,
за участю представників:
від ОСОБА_1 : Погрібна С.О., адвокат
від ПрАТ «МК «Азовсталь»: Чайкіна К.О., адвокат,
07.03.2023 господарським судом постановлено ухвалу у справі № 905/1840/21, якою прийнято відмову ОСОБА_1 (позивач) від позовних вимог відносно ПрАТ «МК «Азовсталь» (відповідач - 1) та закрито провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
13.03.2023 за вх. № 2090/23 господарський суд одержав заяву ПрАТ «МК «Азовсталь», в якій останнє просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МК «Азовсталь» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 105 грн.
В обґрунтування заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» посилається на те, що ці судові витрати пов'язані із здійсненням представництва інтересів товариства до закриття провадження у справі відносно нього та підлягають покладенню на позивача з урахуванням приписів ч.ч. 3, 5 ст. 130 ГПК України.
16.03.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою призначено розгляд вказаної заяви у судовому засіданні на 30.03.2023 о 12:30. При цьому, у цій ухвалі господарським судом зроблено висновок про дотримання ПрАТ «МК «Азовсталь» вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України при поданні заяви за вх. № 2090/23 від 13.03.2023 (ч. 6 ст. 130 ГПК України).
28.03.2023 за вх. № 01-35/1468 господарський суд одержав заперечення ОСОБА_1 , згідно з якими останній просить суд відмовити у задоволенні заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на те, що спір у справі виник внаслідок неправомірних дій у т.ч. відповідача -1, а тому витрати слід покласти на нього в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України.
30.03.2023 судове засідання щодо розгляду заяви не відбулось у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги та ракетною небезпекою у м. Харків, про що учасників процесу повідомлено відповідними телефонограмами. Тією ж датою господарським судом постановлено ухвалу, якою повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 20.04.2023 о 14:30.
20.04.2023 судове засідання щодо розгляду заяви не відбулось у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги та ракетною небезпекою у м. Харків, про що учасників процесу повідомлено відповідними телефонограмами. Тією ж датою господарським судом постановлено ухвалу, якою повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 18.05.2023 о 12:30.
18.05.2023 господарським судом оголошено перерву у судовому засіданні щодо розгляду заяви до 08.06.2023 о 12:30.
08.06.2023 господарським судом оголошено перерву у судовому засіданні щодо розгляду заяви до 19.06.2023 о 15:30.
16.06.2023 за вх. № 01-35/2921 господарський суд одержав уточнені заперечення ОСОБА_1 , згідно з якими останній просить суд:
1) з метою повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, які впливають на результати розгляду заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» про розподіл судових витрат, здійснити такий розгляд разом із позовною заявою, як це було вирішено у справах №№ 905/993/21, 905/2240/21, та
2) відмовити у задоволенні заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь колишнього відповідача - 1 ПрАТ «МК «Азовсталь» судових витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 32 105 грн.
Зі змісту заперечень вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується із заявою ПрАТ «МК «Азовсталь», оскільки:
- спір у справі виник неправильних/неправомірних дій у т.ч. відповідача-1 щодо затвердження його наглядовою радою заниженої та несправедливої ціни примусово вилучених акцій;
- відповідачем - 1 допущено зловживання своїми процесуальними правами щодо подання клопотань про зупинення провадження у справі та передачу справи для розгляду у межах справи про банкрутство відносно нього, зустрічної позовної заяви, не направлення позивачу відзиву на позов, клопотання про зупинення провадження у справі, заяви про стягнення судових витрат;
- відмова позивача від позовних вимог відносно відповідача - 1 пов'язана з виключенням підстав для передачі цієї справи для розгляду в межах справи про банкрутство відносно відповідача - 1 зважаючи на тривалу процедуру розгляду справ у межах справи про банкрутство та ризик неотримання будь - яких виплат у такому випадку, при цьому відкриття справи про банкрутство відносно відповідача - 1 відбулось під час розгляду цієї справи, який здійснювався судом з порушенням встановленого процесуальним законом строку, тобто фактично відмова позивача від позовних вимог відносно відповідача - 1 спричинена тривалим розглядом справи, що здійснювався судом на користь відповідача -1.
19.06.2023 за вх. № 07-10/2239/23 господарський суд одержав додаткові пояснення ПрАТ «МК «Азовсталь», в яких останнє підтримує заяву та посилається на те, що:
- саме позивачем визначено коло відповідачів у справі, а в подальшому прийнято рішення про відмову від позовних вимог відносно відповідача - 1, тобто позивач мав усвідомлювати наслідки вчинення своїх процесуальних дій, у т.ч. щодо несення відповідних судових витрат в порядку ст. 130 ГПК України, при цьому мотиви, якими керувався позивач при прийнятті відповідного процесуального рішення, не можуть впливати на право відповідача -1 отримати відшкодування судових витрат;
- спір по суті відносно відповідача -1 не вирішувався судом внаслідок відмови позивача від позовних вимог в цій частині та неправомірні дії відповідача - 1 не встановлювалися, що виключає застосування у цьому випадку приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України;
- позивач безпідставно ототожнює зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами з гарантованим йому процесуальним законом правом заявляти клопотання у справі, у т.ч. щодо зупинення провадження у справі, матеріалами справи не підтверджується аргументи позивача щодо зловживання відповідачем-1 процесуальними правами;
- заявлені витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із критеріями, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, клопотання про зменшення їх розміру позивачем не подано, а тому такі витрати мають бути покладені на нього у повному обсязі.
Представник ПрАТ «МК «Азовсталь» у судовому засіданні 19.06.2023 підтримав заяву, просив суд її задовольнити, а також зазначив про відсутність правових підстав для відкладення вирішення питання про розподіл судових витрат до вирішення справи по суті.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 19.06.2023 просив суд відкласти вирішення заяви про розподіл судових витрат відповідача - 1 до вирішення справи по суті та відмовити у її задоволенні.
19.06.2023 господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткової ухвали.
Дослідивши матеріали заяви та заслухавши пояснення представників ПрАТ «МК «Азовсталь» та ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати згідно зі ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.
Правила розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду встановлені ст. 130 ГПК України, згідно з ч. ч. 3, 5 якої у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норми ч. 3 ст. 130 ГПК України, яка є достатньо чіткою та визначеною, дає підстави для висновку, що у випадку відмови позивача від позову, витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням єдиного випадку, коли позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову (подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц).
Одночасно, відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, та згідно з якою у разі, зокрема, закриття провадження у справі суд зобов'язаний виходити з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Зі змісту ч. 5 ст. 130 ГПК України вбачається, що у разі закриття провадження відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому із закриттям провадження у справі.
ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до послідовної та сталої правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20, очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.
Також існує і інша послідовна та стала правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).
У додатковій постанові від 26.05.2022 у справі № 905/460/21, зважаючи на такі протилежні позиції, Верховний Суд зробив висновок про те, що ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
На теперішній час існують різні правові позиції Верховного Суду і відносно застосування приписів ст. 43 ГПК України (в якій наведено ознаки зловживання процесуальними правами) в якості критеріїв оцінки необґрунтованості дій позивача при вирішенні судом питання про компенсацію судових витрат відповідача в порядку ч. 5 ст. 130 цього Кодексу.
Зокрема, у постанові від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, переглядаючи питання про розподіл судових витрат за наслідками залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, судом касаційної інстанції вказано на не встановлення судом першої інстанції недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 цього Кодексу, а у постанові від 15.09.2021 у справі №902/136/21, переглядаючи питання про розподіл судових витрат за наслідками залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вказано на те, що приписи ст. 43 цього Кодексу не підлягають застосуванню в якості критеріїв оцінки необґрунтованості дій позивача при вирішенні судом питання про компенсацію судових витрат відповідача в порядку ч. 5 ст. 130 цього Кодексу.
Поняття «недобросовісність дій», на думку суду, є відмінним від поняття «необґрунтованість дій». Недобросовісні дії - це такі дії учасників судового процесу, які мають ознаки зловживання процесуальними правами, вчинені ними з метою, яка суперечить завданню господарського судочинства, задля досягнення інших сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту). Процесуальний механізм виявлення та реагування суду на такі процесуальні дії учасників судового процесу окремо встановлений ч.ч. 3, 4 ст. 43 ГПК України (шляхом повернення/залишення заяви/клопотання без розгляду, вжиття заходів процесуального примусу). Під час вирішення питання про закриття провадження у справі, зокрема, у зв'язку з відмовою від позову, та розподілу судових витрат встановлення наявності чи відсутності таких ознак у діях позивача не вимагається.
Також, на думку суду, не можна ототожнювати поняття «необґрунтованість дій» з поняттям «незаконність/неправомірність дій». Відмова від позову є законним правом позивача, яке визначене ст. 46 ГПК України та реалізується ним виключно на власний розсуд, та законною підставою для закриття провадження згідно зі ст. 231 ГПК України. Незаконність/неправомірність дій позивача щодо відмови від позову виключає її прийняття судом та, відповідно, закриття провадження у справі на цій підставі. Тобто законність/правомірність дій позивача щодо відмови від позову у цьому випадку презюмується.
В контексті викладеного суд вважає за можливе врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20, які хоч і стосуються дещо іншого випадку (розподілу судових витрат за наслідками закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою апелянта від апеляційної скарги) і здійснені в межах іншого судочинства (цивільного), однак за своєю суттю є близькими до вирішення спірного питання і стосуються застосування аналогічних за своїм змістом норм процесуального права:
- подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи, учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями ст. 59 Конституції України;
- подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з ч. 5 ст. 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення. Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка подала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (ст. 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги;
- тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Оцінюючи дії позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, суд виходить з того, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним у цьому випадку в якості відповідача -1. Отримавши звернений до себе позов, відповідач - 1 цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відмова від позовних вимог відносно відповідача - 1 є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач -1 не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем - 1 правової допомоги адвоката, яка потребує оплати.
При цьому вчинення такої процесуальної дії (відмова позивача від позовних вимог відносно відповідача - 1) пов'язана з виключенням підстав для передачі цієї справи для розгляду в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь», та фактично свідчить про втрату зацікавленості позивача щодо продовження розгляду його вимог до відповідача - 1 та вирішення спору по суті в цій частині (що було б можливо у випадку передачі справи для розгляду в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь»).
Одночасно, приймаючи рішення про відмову від позовних вимог відносно відповідача - 1, позивач мав усвідомлювати ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням ним такої процесуальної дії (ч. 4 ст. 13 ГПК України), у т.ч. передбачених ст. 130 ГПК України щодо відшкодування судових витрат відповідача - 1 на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене суд вважає, що відмова від позовних вимог відносно відповідача - 1 є свідченням необґрунтованості дій позивача, і посилання останнього на тривалу процедуру розгляду справ в межах справи про банкрутство та ризик неотримання відповідних виплат у разі передачі справи для розгляду в межах справи про банкрутство відповідача - 1, які є лише його припущеннями, цей висновок суду не спростовують.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відмова позивача від позовних вимог відносно відповідача - 1 не пов'язана із їх задоволенням відповідачем - 1 після пред'явлення позову (що виключало б покладення витрат відповідача - 1 на позивача), визнана судом необґрунтованою дією, яка призвела до відповідного результату - закриття провадження у справі в цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача - 1 на професійну правничу допомогу в порядку ст. 130 ГПК України, що фактично є реалізацією такого принципу господарського судочинства як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат у відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суд може:
1) зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, але лише за клопотанням сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
2) за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, ч. 5 ст. 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Положення ст. ст. 126, 129 ГПК України є універсальними та можуть бути застосовані при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зокрема, у зв'язку із закриттям провадження у справі (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах «Двойних проти України» (п. 80) від 12.10.2006, «Гімайдуліна і інші проти України» (п.п. 34-36) від 10.12.2009, «East/West Alliance Limited» проти України» (п. 268) від 23.01.2014, «Баришевський проти України» (п. 95) від 26.02.2015.
Згідно рішення «Лавентс проти Латвії» (п. 154) від 28.11.2002 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У відзиві на позов відповідачем - 1 наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, який складає 17 377,50 грн з зазначенням про те, що докази їх понесення будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідач - 1 надав договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, додаткові угоди № 259 від 07.10.2021, № 276 від 23.12.2021 до нього, розрахунок розміру винагороди за додатковою угодою № 259 від 07.10.2021, акт приймання - передачі наданих послуг від 15.11.2023.
З договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, який укладений між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі адвокатське об'єднання/АО) та ПрАТ «МК «Азовсталь» (клієнт), вбачається, що клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.п.1.1.,1.2. договору).
Для виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань клієнт надає адвокатському об'єднанню повноваження, що є дійсними та реалізуються адвокатським об'єднанням виключно на підставі окремих довіреностей, виданих клієнтом для представництва його інтересів окремими адвокатами, що є учасниками адвокатського об'єднання. Адвокатам, що є учасниками адвокатського об'єднання, надаються наступні повноваження: діяти від імені та в інтересах клієнта, з усіма правами, наданими чинним законодавством, зокрема, відповідачу, у т.ч. засвідчувати копії документів своїм підписом, підписувати та направляти/надавати документи (інформацію): листи, заяви, звернення, скарги, вимоги, претензії та інші необхідні документи, а також відповіді на них, відзиви на позовні заяви; брати участь у судових засіданнях, подавати докази, давати усні та письмові пояснення суду; заявляти усні та письмові клопотання (п.2.1. договору).
Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу шляхом усного та письмового консультування по судовим справам за участі клієнта та питанням, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта, підготовки процесуальних документів по судовим справам за участі клієнта, представляти інтереси клієнта, зокрема, у господарських судах України, та виконувати інші дії за погодженням з клієнтом. За результатом надання послуг, але не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним, адвокатське об'єднання надає клієнту акт надання послуг (акт прийому - передачі наданих послуг) (п.п. 3.1., 3.2 договору).
Загальна вартість послуг по цьому договору не перевищує 200 000 грн. Вартість послуг за виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань складає 5 000 грн без ПДВ на місяць. Сторони мають право, шляхом укладення додаткових угод цього договору, узгодити виконання адвокатським об'єднанням додаткових завдань за додаткову плату, розмір якої узгоджується сторонами в даній додатковій угоді. Клієнт відшкодовує витрати адвокатського об'єднання, понесені у зв'язку з виконанням покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань, вартість яких попередньо погоджена з клієнтом. Оплата послуг адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядках та рахунків, наданих адвокатським об'єднанням (п.п.5.1 - 5.3 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п. 10.1 договору у редакції додаткової угоди №276 від 23.12.2021).
У додатковій угоді № 259 від 07.10.2021 до договору сторонами визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «МК «Азовсталь», Barlenco LTD, Metinvest B.V., ТОВ «Метінвест Холдинг», Metinvest International S.A. в межах справи №905/1840/21, та вартість таких послуг, зокрема, під час здійснення представництва клієнта у суді першої інстанції: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 135 грн за год.; збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) - 1 135 грн за год.; складання процесуальних документів (клопотання, заяви, скарги, відзив, пояснення, заперечення) - 1 135 грн за год.; участь у судових засіданнях суду першої інстанції - 2 000 грн за 1 судове засідання (п. п. 1,2 додаткової угоди).
Оплата послуг здійснюється протягом тридцяти календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому - передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання (п. 3 додаткової угоди).
Правова допомога вважається наданою після підписання акту надання послуг (акту прийому - передачі наданих послуг), який підписується сторонами (п. 6 додаткової угоди).
Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.11.2022 свідчить про те, що адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) згідно з розрахунку розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги загальною вартістю 32 105 грн, та сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно наданих адвокатським об'єднанням не мають.
З розрахунку розміру винагороди від 15.11.2022 вбачається, що адвокатами Чайкіною К.О. та Гінінгером А.А., які діяли від імені адвокатського об'єднання та які здійснювали представництво інтересів ПрАТ «МК «Азовсталь» у справі №905/1841/21, надано наступні послуги: підготовка, перевірка відзиву №09-10/30 від 12.10.2021 - 18 160 грн (16 год.); підготовка клопотання про зупинення провадження по справі від 12.10.2021 - 6 810 грн (6 год.); підготовка, перевірка письмових пояснень №10/43 від 03.12.2021 - 1 135 грн (1 год.); участь у судових засіданнях (16.11.2021, 29.11.2021, 08.12.2021) - 6 000 грн (3 судові засідання). Загальна вартість послуг складає 32 105 грн.
Адвокати Чайкіна К.О. та Гінінгер А.А. мають право зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв серії ДН № 4973 від 31.01.2018 та № ЧЦ000461 від 27.12.2019 відповідно та діяли у суді на підставі довіреностей № 01.02-18/8236 від 27.10.2020, № 01.01-98/41/1 від 15.11.2022, № 01.01-98/62 від 26.12.2022 та № 01.01-85/8578 від 31.12.2020, № 01.01-98/579 від 22.12.2021, № 01.01/98-45 від 09.12.2022 відповідно.
При визначенні обґрунтованості/необґрунтованості заявлених відповідачем - 1 витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, господарський суд виходить з того, що витрати на послугу щодо підготовки, перевірки відзиву №09-10/30 від 12.10.2021 (вх. № 21529/21 від 18.10.2021), є такими, що пов'язані з розглядом справи, необхідними у цій справі, та зважаючи на зміст та обсяг відповідного процесуального документа їх розмір - 18 160 грн є співмірним із складністю справи та виконаною/наданою роботою/послугою, а також часом, витраченим на виконання/надання такої роботи/послуги (16 год.).
Витрати на послугу щодо підготовки клопотання про зупинення провадження у справі від 12.10.2021 (вх. № 21384/21 від 13.10.2021) у розмірі 6 810 грн, є завищеними внаслідок завищення часу виконання/надання такої роботи/послуги зважаючи на зміст та обсяг відповідного процесуального документа, для складання якого, на думку суду, достатнім є час - 2 год. (а не 6 год.).
Витрати на послугу щодо підготовки, перевірки письмових пояснень №10/43 від 03.12.2021 (вх. № 25171/21 від 06.12.2021) у розмірі 1 135 грн суд вважає такими, що заявлені безпідставно, зважаючи на те, що виконання/надання цієї роботи/послуги пов'язано з підтвердженням належного виконання відповідачем - 1 свого процесуального обов'язку щодо направлення позивачу відзиву на позов в порядку приписів ч. 6 ст. 165 ГПК України (тобто фактично направлено на усунення недоліків доказів направлення відзиву на позов, які допущені самим відповідачем - 1).
Витрати на послугу щодо участі у судових засіданнях (16.11.2021, 29.11.2021, 08.12.2021) у розмірі 6 000 грн є підтвердженими, за виключенням участі представників відповідача - 1 у підготовчому засіданні 16.11.2021 (про що свідчить протокол судового засідання від 16.11.2021), а тому витрати на виконання/надання такої роботи/послуги у розмірі 2 000 грн також заявлені безпідставно.
Отже, обґрунтованим розміром витрат відповідача - 1 на правову допомогу є 24 430 грн, з яких 18 160 грн - підготовка, перевірка відзиву №09-10/30 від 12.10.2021 (16 год.); 2 270 грн - підготовка клопотання про зупинення провадження у справі від 12.10.2021 (2 год.), 4 000 грн - участь у судових засіданнях 29.11.2021, 08.12.2021, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у цій справі, а також розумності їхнього розміру.
Разом з тим, господарським судом враховується правовий висновок, який викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та згідно з яким за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» за вх. № 2090/23 від 13.03.2023 та про покладення на Кочкіна К.А. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 430 грн.
Клопотання позивача про розгляд заяви відповідача - 1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою, як у справах №№ 905/993/21, 905/2204/21, судом відхилено з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Тобто питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету вирішується разом з вирішенням питання про закриття провадження у справі. Окремо питання щодо судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закриття провадження у справі в порядку приписів ч. 6 ст. 130, п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України (близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18).
Оскільки ухвалою суду від 07.03.2023 закрито провадження у справі в частині позовних вимог відносно відповідача - 1, але не було здійснено розподіл судових витрат з урахуванням повідомлення останнього про намір подати докази їх понесення у подальшому (ч. 8 ст. 129 ГПК України), судом вирішено це питання на підставі поданої ним заяви окремо в порядку приписів ч. 6 ст. 130, п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України.
Розгляд питання про розподіл судових витрат відповідача - 1 відбувся у строк, який перевищує встановлений законом, зважаючи на дію на території України воєнного стану, неможливість проведення судових засідань через оголошення повітряної тривоги та ракетну небезпеку, необхідність додаткового часу позивачу для підготовки уточнених заперечень та суду - для з'ясування всіх обставин задля правильного вирішення цього питання.
Під час розгляду заяви господарським судом у повній мірі вжито заходи для забезпечення реалізації учасниками процесу своїх процесуальних прав у т.ч. позивачем - шляхом подання заперечень та уточнених заперечень проти заяви, висловлення своєї позиції у судових засіданнях та з огляду на достатність матеріалів визнано за можливе вирішити питання щодо розподілу судових витрат у судовому засіданні 19.06.2023.
Отже, з огляду на те, що наслідком відмови позивача від позову та закриття провадження у справі (у цьому випадку в частині позовних вимог відносно відповідача - 1) є розподіл судових витрат в порядку ст. 130 ГПК України (що повинен був усвідомлювати позивач), суд вважає необґрунтованими посилання позивача на необхідність відкладення розгляду заяви відповідача - 1 про стягнення судових витрат до вирішення справи по суті, з урахуванням того, що розподіл судових витрат за результатами вирішення справи по суті здійснюється в порядку ст. 129 ГПК України та виключно між сторонами такої справи, ким відповідач - 1 не є з моменту закриття провадження у справі в частині позовних вимог відносно нього.
Посилання позивача на процесуальні рішення суддів в інших справах №№ 905/993/21, 905/2204/21 щодо відкладення вирішення аналогічного питання про стягнення судових витрат до вирішення справ по суті не прийнято судом до уваги, оскільки суди здійснюють правосуддя самостійно із забезпеченням неупередженого та об'єктивного вирішення судових справ (у цьому випадку заяви про стягнення судових витрат) відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Посилання позивача на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача - 1, а тому його витрати у цій справі мають бути покладені на нього в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України, не прийнято судом до уваги, з огляду на те, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Тобто, у разі закриття провадження у справі спір по суті не вирішується, незаконність/неправомірність дій сторони у виникненні спору не встановлюється, що виключає застосування приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України у цьому випадку.
Посилання позивача на зловживання представниками відповідача-1 своїми процесуальними правами, не прийнято судом до уваги, з огляду на те, що під час розгляду справи (до закриття провадження у справі в частині позовних вимог відносно відповідача - 1) зловживання ним процесуальними правами не встановлено, заходи процесуального примусу щодо нього шляхом постановлення відповідних процесуальних документів не застосовано.
Подання до суду клопотань та заяв, у цьому випадку про зупинення провадження у справі та передачу справи для розгляду у межах справ про банкрутство, зустрічної позовної заяви, є правом відповідача-1, як учасника справи (п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України).
Щодо не направлення позивачу процесуальних документів, про що також останній посилається в уточнених запереченнях, слід зазначити, що відзив на позов з доданими до нього документами був направлений відповідачем - 1 на адресу позивача двічі: 12.10.2021, що підтверджується фіскальним чеком від 12.10.2021 та описом вкладення від 12.10.2021 (поштове відправлення № 8750510393579), та 03.12.2021 (на вимогу суду), що підтверджується фіскальним чеком від 03.12.2021 та описом вкладення від 03.12.2021 (поштове відправлення № 8750510434747).
Відзив на позов, який направлено позивачу вперше (поштове відправлення № 8750510393579), позивачем не одержано та його повернуто органом поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповідною відміткою на конверті, в якому такий відзив на позов було направлено, та роздруківкою з сайту Укрпошти щодо відстеження поштових пересилань. Помилка в описі вкладення у цінний лист від 12.10.2021 (поштове відправлення № 8750510393579) щодо номеру будинку позивача (зазначено 6, замість 9) у цьому випадку не свідчить про те, що відзив на позов направлено за неналежною адресою позивача, оскільки на конверті, в якому такий відзив на позов було направлено та який надано до суду разом з письмовими поясненнями за вх. № 25171/21 від 06.12.2021, зазначено правильний номер будинку.
Клопотання про зупинення провадження у справі з доданими до нього документами направлено відповідачем - 1 на поштову адресу представника позивача 12.10.2021, про що свідчить експрес накладна № 77239471 від 12.10.2021.
Заява про стягнення судових витрат направлена відповідачем - 1 до електронного кабінету представника позивача, адвоката Погребної С.О. та доставлена до нього 10.03.2023, про що свідчить квитанція № 97137 від 10.03.2023 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (додана до заяви).
Посилання позивача на затягування судом розгляду справи на користь відповідача - 1 безпосередньо не стосуються розгляду заяви про стягнення судових витрат. Детальна відповідь на ці посилання позивача надана судом при розгляді заяви про відвід судді, який визнано необґрунтованим та відмовлено у його задоволенні (ухвала від 19.06.2023).
Слід зазначити, що відкриття провадження справи про банкрутство відносно відповідача - 1, що стало підставою для відмови позивача від позовних вимог відносно нього, є обставиною, яка жодним чином не могла бути передбачена судом та не залежала від нього.
Окрім того, у цьому випадку судові витрати відповідача - 1 стосуються виключно робіт/послуг, виконаних/наданих адвокатами за період жовтень - грудень 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку розгляду справи, будь - які інші витрати за подальший період розгляду справи відповідачем - 1 не заявлено.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» за вх. № 2090/23 від 13.03.2023 задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 89, каб. 12, ідент. код 00191158) 24 430 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять) грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті заяви відмовити.
Додаткова ухвала набирає законної сили 19.06.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повна додаткова ухвала складена 26.06.2023.
Суддя Л.В. Ніколаєва