Справа № 570/2755/16-ц Провадження № 22-ц/802/742/23 Головуючий у 1 інстанції: Красовський О. О.
Доповідач: Данилюк В. А.
про залишення апеляційної скарги без руху
27 червня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Данилюк В. А., вивчивши апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 адвоката Ярмольчука Віталія Сергійовича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. Визнано за позивачкою право власності на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду, 02 червня 2022 року представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 адвокат Ярмольчук В. С. від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст.ст. 356, 357 ЦПК України, так як вона подана із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 липня 2022 року було поновлено строк на апеляційне оскарження особі, яка не брала участі у справі та відкрито апеляційне провадження.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 липня 2022 року про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення і відкриття апеляційного провадження та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Скасовуючи судові рішення Рівненського апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , не навів належних мотивів щодо вирішення питання про поновлення останньому строку на апеляційне оскарження судового рішення, а переглядаючи спір по суті, і вказуючи, що позивачка, яка померла ( у 2017 році) на момент подачі апеляційної скарги (2022 рік), пред'явила позов до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в позові, не врахував принципу правової визначеності та чи відповідатиме це положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було ухвалено судом 16 червня 2016 року, з матеріалами справи та рішенням суду представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 адвокат Ярмольчук В. С. ознайомився 04 травня 2022 року, до суду апеляційна скарга надійшла 02 червня 2022 року.
ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII (до 15 грудня 2017 року).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис містився у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним до судових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією Кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 та абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
Частина перша статті 294 ЦПК України у редакції, чинній станом на 16 червня 2016 року, передбачала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
За загальним правилом апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження, проте у разі не наведення заявником поважних причин пропущення цього строку, у суду відсутні на це процесуальні повноваження.
Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-512/2005, провадження № 61-7058св18).
Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 2-о-6/11, провадження № 61-19639св21).
З матеріалів справи убачається, що 16.06.2020 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами цивільної справи №570/3689/18 за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, у якій була наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №63720322 від 18.07.2016 року, відповідно до якої право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно виникло та зареєстровано на підставі рішення Рівненського районного суду від 16.06.2016 року. Отже, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 принаймні з 16.06.2020 року був обізнаним про наявність судового рішення, на яке подав апеляційну скаргу лише 02 червня 2022 року.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Ні в апеляційній скарзі, ні в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, поданій представником особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 адвокатом Ярмольчуком В. С., не наведено поважних причин, які можуть бути підставою поновлення строку на оскарження судового рішення, ухваленого 16 червня 2016 року.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 слід зазначити поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та подати докази на їх підтвердження.
Згідно з ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 185, ст. 357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 адвоката Ярмольчука Віталія Сергійовича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2016 року у цій справі залишити без руху.
Надати особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для виконання вказаних вимог суду - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вказаних вимог суду у зазначений строк, апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя