26 червня 2023 року справа № 580/2983/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові вимоги від 03.11.2022 №0001207-1307-2318 та №0000918-1305-2304.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Державна податкова служба України у порушення вимог п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України не прийняла вмотивованого рішення та не надіслала позивачу протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги позивача на податкові повідомлення-рішення відповідача 27.01.2022 №0002710707, №0002720707, тому позивач вважає, що скарга вважається задоволеною, а вищезазначені ППР відкликаними, як наслідок податкові вимоги від 03.11.2022 №0001207-1307-2318 та №0000918-1305-2304 підлягають до скасування.
Ухвалою суду від 26.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувані податкові вимоги від 03.11.2022 №0001207-1307-2318 та №0000918-1305-2304 складена на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.01.2022 №0002710707, №0002720707, які станом на час розгляду справи є узгодженими та не скасованими. Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Результати перевірки оформлені актом від 16.12.2021 №9790/23-00-07-0717/ НОМЕР_1 .
Вищезазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0002710707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5100 грн та податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0002720707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 27.01.2022 №0002710707, №0002720707 позивач 09.02.2022 подав скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 03.02.2023 №2710/6/99-00-06-03-01-06 податкові повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0002710707, №0002720707 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Оскільки згідно даних ITC «Податковий блок» станом на 02.11.2022 за ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковувався податковий борг згідно податкового повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0002710707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5100 грн, тому відповідачем у відповідності до положень ст. 59 Податкового кодексу України прийнято оскаржувану вимогу від 03.11.2022 №0000918-1305-2304 про наявність у позивача податкового боргу на суму 5100 грн.
Крім того, враховуючи згідно даних ITC «Податковий блок» станом на 02.11.2022 за ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковувався податковий борг згідно податкового повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0002720707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1700 грн, тому відповідачем у відповідності до положень ст. 59 Податкового кодексу України прийнято оскаржувану вимогу від 03.11.2022 №0001207-1307-2318 про наявність у позивача податкового боргу на суму 17000 грн.
Позивач не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими вимогами звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до п.56.1. ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 56.2. ст. 56 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Відповідно до п. 56.10. ст. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно п. 56.18. ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до приписів п. п. 56.1, 56.2 та 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим законодавством передбачено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.
Разом з тим, за правилами п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Підпунктом 56.17.2 пункту 56.17 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу, (пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0002710707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5100 грн та податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0002720707, однак не погоджуючись із прийнятими відповідачем ППР позивач 09.02.2022 подав скаргу до Державної податкової служби України.
Так, підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено пунктом 52-8 згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020 (в редакції Закону № 591-ІХ від 13.05.2020), відповідно до якого, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин на усій території України з 1 серпня до 19 грудня 2020 року, який неодноразово продовжувався.
Судом встановлено, що, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17000 грн., які рішенням Державної податкової служби України від 03.02.2023 №2710/6/99-00-06-03-01-06 залишені без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Враховуючи наведені приписи п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України, суд не вбачає порушення контролюючим органом строку розгляду скарги позивача на ППР 27.01.2022 №0002710707 та №0002720707, оскільки у спірних правовідносинах, правові наслідки, передбачені статтею 56 ПК України (скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку), не можуть бути застосовані.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 2 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Пунктом 3.1 розділу 3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.06.2017 №610 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770) (далі - Порядок №610) визначено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Пунктом 57.3. статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пунктах 54.3.1. - 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно ч. 4 розділу V Порядку №422 відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Відповідно до п. 60.1. ст. 60 Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: - сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; - контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; - контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Оскільки судом із матеріалів справи встановлено, що оскаржувані податкові вимоги від 03.11.2022 №0001207-1307-2318 про наявність у позивача податкового боргу на суму 17000 грн. та №0000918-1305-2304 про наявність у позивача податкового боргу на суму 5100 грн, складені саме на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.01.2022 №0002710707, №0002720707, які станом на час розгляду справи є узгодженими та не скасованими, відтак позовні вимоги є необґрунтованими.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат та витрат на правничу допомогу адвоката відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ