26 червня 2023 року справа № 580/3570/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення заробітної плати,
встановив:
12 травня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника починаючи з 11.01.2019 - дня звільнення по день фактичного розрахунку - 27.04.2023 на користь позивача в сумі 54186,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнено зі служби в поліції - 11.01.2019, однак доплата за службу в нічний час та індексація грошового забезпечення, належні позивачу, виплачені йому не у день звільнення зі служби, а на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі №580/1677/22 лише - 27.04.2023.
Позивач зазначає, що враховуючи зміст ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, вважає, що період часу з 11.01.2019 по 27.04.2023 - є часом прострочення розрахунку при звільненні. Ненарахування та невиплата відповідачем зазначених компенсацій у день звільнення не відповідає вимогам трудового законодавства, в зв'язку з чим у відповідності до вимог КзПП та Постанови КМУ №100 просить стягнути з відповідача грошові кошти за весь час затримки виплати належних працівникові сум.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 прийнято позовну заяву до свого провадження.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що із прийняттям судового рішення, яким присуджено на користь позивача індексацію грошового забезпечення, положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України не застосовуються. Також зазначено, що відповідач здійснив всі залежні від нього дії щодо виконання судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Чорнобаївського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області в період з 07.11.2015 по 11.01.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі №580/1677/22 позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667) заборгованість по грошовому забезпеченні у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 11.01.2019 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 3095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн 02 коп. та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 в сумі 3179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн 13 коп.
Остаточний розрахунок з позивачем проведено 27.04.2023 та виплачено 6274,15 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу належних йому коштів, у день звільнення зі служби, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі №1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 1-3 Порядку №159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби в Національній поліції України.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції висловленій у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №120/2005/19-а, від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19.
Отже, вищезазначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В свою чергу, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені статтею 117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею.
Відповідач вказує, що положення ст. 117 КЗпП України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже виплата позивачу доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення здійснено на виконання судового рішення.
Суд зазначає, що виплата вищевказаних доплати за службу в нічний час та індексації саме на підставі судового рішення не змінює правової природи таких виплат, як коштів, що належали до виплати позивачу на день його звільнення зі служби. Право на отримання вказаних виплат у позивача виникло у зв'язку з проходженням ним служби в поліції, а судовим рішенням відповідне право лише підтверджене.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17. За змістом вказаного судового рішення якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
На підставі вищевикладеного, судом вбачається, що період затримки розрахунку при звільненні позивача щодо виплати доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення 12.01.2019 - наступний за днем звільнення день до 27.04.2023 включно (виплата у повному обсязі здійснена - 27.04.2023).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №240/222/20 встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Враховуючи, що відповідач, всупереч норм чинного законодавства, не здійснив з працівником повного розрахунку при звільненні, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З приводу розміру середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд зазначає таке.
При визначенні розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні підлягають положення Порядку №100.
Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно наданого позивачем розрахунку заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за листопад 2018 року - виплачене грошове забезпечення - 7899 грн. 77 коп., за грудень 2018 року - виплачене грошове забезпечення - 13442 грн. 60 коп., разом - 21342 грн. 37 коп. В листопаді та грудні разом - 61 день (30+31). Середньоденний заробіток позивача складає: 21342 грн. 37 коп. / 61 = 349 грн. 87 коп.
Таким чином, на думку позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до остаточного розрахунку з 11.01.2019 по 27.04.2023, складає - 547896,42 грн.
Водночас враховуючи принцип справедливості та співмірності позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 54186,95 грн
Разом з тим, як встановлено вище судом, сума невиплачених коштів із доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення становить - 6274 грн 154 коп.
При визначенні розміру стягнення середнього заробітку за час затримки, суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц серед іншого зазначила, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд зазначає, що обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 середній заробіток за несвоєчасну виплату доплати за службу в нічний час, та індексації грошового забезпечення є істотно більшим, аніж присуджені судом виплати, що в свою чергу не співмірно розміру простроченої заборгованості та майнових втрат позивача, у зв'язку із чим суд, з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача, вважає за необхідне застосувати принципи пропорційності та співмірності та зменшити розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку у сумі 6274 грн 15 коп., що відповідає сумі своєчасно невиплачених коштів.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 11.01.2019 по 27.04.2023 у розмірі 6274 (шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн 15 коп. на користь ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО