Справа № 560/13125/22
26 червня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №560/13125/22, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року для перерахунку пенсії з 01.02.2022 року. Зобов'язано Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2022 року.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
З урахуванням зазначених положень суд дійшов висновку про розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку письмового провадження.
За наслідками розгляду поданої заяви, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Положеннями частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі змісту викладеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на підставі виконавчого листа в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такій заяві зазначаються, зокрема, інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (частина 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто звернення до суду з заявою відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання, є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Суд встановив, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.06.2023 відкрито виконавче провадження ВП №71959606 щодо примусового виконання виконавчого листа.
Тобто, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі триває по теперішній час.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частинами 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Позивач не надав суду доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а тому, звернення з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
З огляду на викладене, заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 248, 254, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуюча суддя Д.Д. Гнап