Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 червня 2023 р. № 520/9539/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів з 09.04.1982 року по 16.12.1989 року та з 01.02.1993 року по 01.06.1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи 09.04.1982 року по 16.12.1989 року та з 01.02.1993 року по 01.06.1996 року і провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи 09.04.1982 року по 16.12.1989 року та з 01.02.1993 року по 01.06.1996 року з дати призначення пенсії - з 23.11.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач безпідставно не зарахував до трудового стажу період роботи в колгоспі з 09.04.1982 року по 16.12.1989 року та з 01.02.1993 року по 01.06.1996 року. Дані дії відповідача погіршують становище позивача щодо виплати пенсії у належному розмірі, а відтак є протиправними.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності з 23.11.2021 у Головному управлінні пенсійного фонду України в Харківській області.
В позовній заяві позивачем зазначено, що при розрахунку пенсії позивача не були включені періоди його роботи з 09.04.1982 по 16.12.1989 та з 01.02.1993 по 01.06.1996, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 18.06.2022.
25.08.2022 через Веб портал Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою про зарахування до його стажу періоду роботи з 09.04.1982 по 16.12.1989.
Листом від 26.09.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило Позивача, що йому призначено пенсію з 23.11.2021, однак період роботи Позивача з 09.04.1982 по 16.12.1989 не зараховано до стажу, оскільки довідка, яка підтверджує даний стаж, № 111 від 17.09.2020 видана органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території.
Позивач вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування стажу роботи з 09.04.1982 по 16.12.1989 та з 01.02.1993 по 01.06.1996, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_2 , у період, не зарахований відповідачем, позивач працював у колгоспі "Родина": з 09.04.1982 по 16.12.1989.
Суд зазначає, що спірним при вирішенні даної справи є не право позивача на призначення пенсії, оскільки таке призначення вже відбулось, а обрахунок загального стажу позивачу станом на дату звернення з урахуванням вказаного періоду роботи.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту листа відповідача, судом встановлено доводи останнього стосовно того, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідок № 111 від 17.09.2020, виданої "Администрация Приветненского сельского поселения Кировского района Республики Крым", оскільки будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207, є недійсним і не створює правових наслідків.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина (захоплення незаконними озброєними формуваннями території, на якій розташоване підприємство) не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Зазначена позиція суду відповідає висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.07.2019 року по справі №423/1324/17, від 28 серпня 2018 року по справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року по справі №242/65/17.
Відтак, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення відповідачем прав позивача, суд вважає, що задля належного захисту прав останнього наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду з 09.04.1982 по 16.12.1989 та відповідно суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період робот 09.04.1982 по 16.12.1989.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, допущено протиправну бездіяльність, як пасивну форму поведінки у спірних правовідносинах. Отже позовні вимоги у частині визнання протиправними дії відповідача задоволенню не підлягають.
Стосовно зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 01.02.1993 по 01.06.1996, суд зазначає, що у своєму зверненні № ВЕБ-28000-Ф-С-22-074274 позивач не просив відповідача зарахувати вказаний період роботи, а матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача у зазначеній частині позовних вимог, у зв'язку із чим у їх задоволенні слід відмовити.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи 09.04.1982 по 16.12.1989 з дати призначення пенсії - з 23.11.2021 року, суд зазначає наступне.
ГУ ПФУ в Харківській області є територіальним органом Пенсійного фонду України та діє на підставі Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (далі по тексту - Положення №28-2) та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до конституції та законів України, постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення №28-2 призначення і виплату пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.
Зважаючи на те, що відповідачем не було прийнято до уваги записи у трудовій книжці позивача та не надано їй оцінку, суд вважає передчасними позовні вимоги позивача для зобов'язання ГУ ПФ України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи 09.04.1982 по 16.12.1989 з дати призначення пенсії - з 23.11.2021 року.
Відтак, у даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути звернення позивача № ВЕБ-28000-Ф-С-22-074274 від 25.08.2022, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл інших судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період з 09.04.1982 по 16.12.1989.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути звернення позивача № ВЕБ-28000-Ф-С-22-074274 від 25.08.2022, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя О.М. Тітов