Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
26 червня 2023 р. справа № 520/15263/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 11.03.2022 №190 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Харківській області о/с від 11.03.2022 №141 про звільнення старшого сержанта поліції, поліцейського відділення охорони ізолятору тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції України в Харківській області ОСОБА_1 ;
- поновити з 12.03.2022 ОСОБА_1 у посаді старшого сержанта поліції, поліцейського відділення охорони ізолятору тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції України в Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського відділення охорони ізолятору тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції України в Харківській області;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України в Харківській області суми заробітної плати в межах одного місяця.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст. 171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 с. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 цього Кодексу).
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №260/1893/19, у якій предметом спору є визнання протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону, які визначають місячний строк звернення до суду.
Отже, для звернення до адміністративного суду з вимогами щодо визнання протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовується місячний строк, визначений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскаржувані накази Головного управління Національної поліції України в Харківській області про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та про звільнення ОСОБА_1 винесені 11.03.2022, проте, з цим позовом позивач вперше звернулася лише 23.05.2023, тобто з пропуском строку більше року.
При цьому, позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду. Позивачем в обґрунтування своїх доводів зазначено, що будучи підозрюваним по кримінальному провадженню №42021220000000298, по якому був усунений від виконання службових обов'язків, а також у зв'язку з бойовими діями у Харківській області, позивач евакуювався з Харківської області, тому не міг знати про своє звільнення. За словами позивача, керівництво Національної поліції не повідомило його про прийняте рішення, не ознайомило із наказами, не видало трудову книжку. Про прийняте рішення та витяг з наказу №141 о/с від 11.03.2022 надані представнику позивача лише 12.04.2023, які отримано представником поштовим зв'язком 25.04.2023.
Водночас, позивачем не надано до суду доказів, які підтверджують факт необізнаності позивача про його звільнення до 25.04.2023, а отже, обставини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
Отже, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач пропустила встановлений КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду, надала суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду без доказів поважності причин пропуску строку звернення.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином, в силу закону позивач звільнений від сплати судового збору щодо вимоги немайнового характеру, а саме про поновлення на роботі.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв'язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв'язку із звільненням працівника та непроведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов'язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривень.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, позивач повинен сплатити судовий збір за звернення до суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (майнова вимога) - (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 1073,60 грн. та не більше 13420,00 грн.).
Позивач, заявляючи вимогу про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, не вказує конкретний розмір такої виплати, а тому суд позбавлений можливості визначити конкретний розмір судового збору, який підлягає сплаті за дану позовну вимогу.
За таких обставин, позивачу слід конкретизувати, який розмір середньомісячного заробітку він просить стягнути з відповідача та відповідно до даного розміру сплатити судовий збір.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до положень частин 1 та 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем не надано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Так, матеріали позовної заяви не містять копій оскаржуваних наказів, а додані до позовної заяви копії документів засвідчені не належним чином.
Порядок засвідчення копії документів визначений п. 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01.07.2020 №144 з 2021-09-01). За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Суд зазначає, що матеріали, додані до позовної заяви містять відмітку "Копія вірна" та дату, засвідчені адвокатом Олєнєв. Однак, документів, які підтверджують право адвоката Олєнєва представляти інтереси позивача, матеріали справи не містять.
Щодо заявленого позивачем клопотання про витребування доказів, а саме: наказу ГУНП №190 від 11.03.2022, наказу ГУНП №141 о/с від 11.03.2022, матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Позивач при зверненні до суду з позовом зобов'язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів він зобов'язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів та у разі неможливості самостійно надати докази за необхідності заявити клопотання про їх витребування.
Отже, позивач зобов'язаний самостійно ретельно підготуватися для звернення до суду з позовом, надавши до такого позову документи, які мають значення для вирішення спору та які може отримати самостійно.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із ч. 2 ст. 80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З огляду на викладене, у випадку неможливості подання доказів, на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, останній повинен заявити відповідне клопотання про їх витребування, яке б відповідало вимогам ст. 80 КАС України.
Суд зазначає, що у заявленому клопотанні не зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Враховуючи, що клопотання позивача про витребування доказів не відповідає вимогам ст. 80 КАС України, суд доходить до висновку про відмову в його задоволенні.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді поданий з порушенням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати до суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів;
- оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору на наступні реквізити: Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
- засвідчені належним чином докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги або відповідне клопотання про їх витребування, яке б відповідало вимогам ст. 80 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про поновлення на посаді - залишити без руху.
Встановити позивачеві термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши вказані документи до Харківського окружного адміністративного суду.
Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Біленський О.О.