ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" червня 2023 р. справа № 300/867/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів від 19.08.2022 року за № 117-РС, від 22.08.2022 року за № 229, поновлення на посаді та зобов'язання видати наказ про звільнення з військової служби за станом здоров'я, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 117-РС від 19.08.2022 про звільнення з військової служби;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 229 від 22.08.2022 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини;
- поновити на посаді та зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви мотивовано тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 117-РС від 19.08.2022 позивача звільнено з військової служби за підпунктом “г” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”, тобто за сімейними обставинами. ОСОБА_1 зазначає, що дане видання наказу відповідачем відбулося в силу того, що попередньо були знехтувані його намагання бути звільненим з військової служби за станом здоров'я. Так, згідно свідоцтва про хворобу за № 174/34 від 14.06.2018 було встановлено, що згідно статей 78б, 76б наказу Міністра оборони України за № 402 від 14.08.2018 “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України” позивачу були визначені поранення та травми, які під час воєнного стану та в силу вимог п. 6.4 вказаного наказу давали підстави для звільнення з військової служби за станом здоров'я. Позивач вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, оскільки ОСОБА_1 підлягає звільненню з військової служби за станом здоров'я. Окрім того, ОСОБА_1 зауважує, що в оскаржуваному наказі про звільнення помилково зазначено вислугу років, а саме замість правильної вислуги, з 15.02.2011 по 03.04.2017, зазначено вислугу років з 15.04.2011 по 20.07.2016.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.12-13).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.26).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року поновлено позивачу строк звернення до суду. В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено (а.с.60-61).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.05.2023 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що розглянувши рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, наказом командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 19.08.2022 № 117-РС головного сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом “г” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2022 № 229 позивача з 22.08.2022 виключено зі списків особового складу частини. Окрім того, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 не звертався з рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров'я. Більше того, згідно із свідоцтвом про хворобу № 174/34 від 14.06.2018, затвердженим постановою військово-лікарської комісії Західного регіону від 19.06.2018 позивач на підставі статей 78б, 76б графи ІІ Розкладу хвороб визнаний обмежено придатним до військової служби. Відтак, з урахуванням частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” встановлена стосовно позивача ступінь придатності до військової служби - обмежено придатний до військової служби не надає йому підстав для звільнення з військової служби. З урахуванням викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.30-31).
09.05.2023 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав суду відповідь на відзив (а.с.38-40).
25.05.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 подано суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.57-58).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
18.08.2022 позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у відповідності до абзацу 7 підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”, за сімейними обставинами (а.с.32).
За результатами розгляду вказаного рапорту, наказом командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 19.08.2022 № 117-РС головного сержанта ОСОБА_1 - командира машини взводу спостереження розвідувальної роти управління звільнено з військової служби у запас за підпунктом “г” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) (а.с.24).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2022 року за № 229 позивача, звільненого наказом командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 19.08.2022 № 117-РС з військової служби у запас, з 22.08.2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.4).
Не погоджуючись із звільненням з військової служби за сімейними обставинами та з оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (надалі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Пунктом 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як встановлено судом вище, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у відповідності до абзацу 7 підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Як наслідок, відповідно до підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”, наказом командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 19.08.2022 № 117-РС головного сержанта ОСОБА_1 - командира машини взводу спостереження розвідувальної роти управління звільнено з військової служби у запас.
Стосовно тверджень ОСОБА_1 , що відповідачем попередньо були знехтувані побажання позивача про звільнення з військової служби за станом здоров'я, суд звертає увагу на таке.
Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 14.06.2018 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 , позивача оглянуто військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 , за результатами якого складено свідоцтво про хворобу № 174/34, в якому зазначено, що позивач на підставі статей 78б, 76б графи ІІ Розкладу хвороб визнаний обмежено придатним до військової служби (а.с.5).
При цьому, відповідно до підпункту “г” пункту 20.3 пункту 20 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 408, при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема, "Обмежено придатний до військової служби".
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Отже, військовослужбовці, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби не звільняються з військовою служби, а продовжують її проходження, хоча із деякими обмеженнями.
Водночас, підпунктом “б” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має права на звільнення з військової служби за станом здоров'я, оскільки військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 позивача визнано обмежено придатним до військової служби, що у відповідності до пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” не є підставою для його звільнення із зазначених вище підстав.
Більше того, згідно змісту відзиву на позовну заяву судом встановлено, що ОСОБА_1 з рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров'я з наданням відповідних підтверджуючих документів не звертався.
Водночас, суд зазначає, що поданий позивачем до матеріалів адміністративної справи рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з погіршенням стану здоров'я не є належним та допустимим доказом того, що останній звертався до відповідача із вказаним рапортом з огляду на те, що такий рапорт не містить дати та не підписаний як самим ОСОБА_1 , так і командиром розвідувальної роти.
Щодо тверджень позивача про те, що в оскаржуваному наказі помилково зазначено вислугу років, а саме: замість правильної вислуги, з 15.02.2011 по 03.04.2017, зазначено вислугу років з 15.04.2011 по 20.07.2016, суд зазначає наступне.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2022 року за № 229 вислуга позивача в Збройних Силах: з 15.04.2011 по 03.04.2017, з 26.04.2017 по 27.09.2018, з 13.08.2020 по 22.08.2022 (а.с.4).
З метою з'ясування всіх обставин та повного, всебічного, об'єктивного вирішення даної адміністративної справи, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію його військового квитка (а.с.62).
Із наданого представником позивача військового квитка ОСОБА_1 судом встановлено, що 15.04.2011 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 77-ОС позивач зарахований на військову службу за контрактом, а 03.04.2017 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 - звільнений з військової служби у запас; 26.04.2017 на підставі контракту прийнятий на військову службу за контрактом, звідки 27.09.2019 на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” звільнений за станом здоров'я. В подальшому 13.08.2020 на підставі контракту та ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” зарахований на військову службу за контрактом у військову частину НОМЕР_1 , звідки 22.08.2022 на підставі підпунктом “г” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” звільнений з військової служби за сімейними обставинами.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій військової частини НОМЕР_1 щодо невірного зазначення вислуги років позивача в оскаржуваному наказі, адже періоди вислуги років, які зазначені командиром військової частини НОМЕР_1 в оскаржуваному наказі співпадають з періодами, які вказані у військовому квитку ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем вищевказані накази видано у відповідності до норм ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”, які визначають умови і підстави звільнення з військової служби, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати оскаржувані накази від 19.08.2022 року за № 117-РС, від 22.08.2022 року за № 229 протиправними, відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді та зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування наказів від 19.08.2022 року за № 117-РС, від 22.08.2022 року за № 229, внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з урахуванням висновків викладених вище.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів від 19.08.2022 року за № 117-РС, від 22.08.2022 року за № 229, поновлення на посаді та зобов'язання видати наказ про звільнення з військової служби за станом здоров'я - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.