23 червня 2023 року Справа № 280/2373/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву Державної установи "Центр пробації" Міністерство юстиції України та Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної установи "Центр пробації" Міністерство юстиції України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, код ЄДРПОУ 41847157)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
17.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи "Центр пробації" Міністерство юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо не нарахування та невиплати начальнику Бердянського районного сектору № 1 філії Державної установи "Центр пробації" в Запорізькій області підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. щомісячно, розпочинаючи із 28.02.2022 по 07.07.2022 (включно) у розмірі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн., за повні чотири місяці (березень- червень 2022 року), а також один день лютого 2022 року та сім днів липня 2022 року, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168;
зобов'язати Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити начальнику Бердянського районного сектору № 1 філії Державної установи "Центр пробації" в Запорізькій області підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. щомісячно, розпочинаючи із 28.02.2022 по 07.07.2022 (включно) у розмірі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн., за повні чотири місяці (березень-червень 2022 року), а також один день лютого 2022 року та сім днів липня 2022 року, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168.
Ухвалою суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі.
Від представника відповідача та третьої особи до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Позивачем надані заперечення на клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 26.05.2023 запроповано позивачу, а також його представнику подати письмові пояснення стосовно клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Позивачем надано до суду пояснення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Позивач зазначає, що дізнався про порушення прав лише 10.04.2023, оскільки представнику позивача на його адвокатський запит відповідачем надано документи, в результаті ознайомлення з якими вона дійшла висновку про порушення своїх прав, яке полягає у невиплаті останній щомісячної додаткової винагороди за період з 28.02.2022 по 07.07.2022 (включно). Позивач вважає, що датою для обчислення тримісячного строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом є дата отримання його представником листа відповідача за № 63/57-ЗПІ/11/Ян-23 від 10.04.2023 та довідки про щомісячні види грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 31.12.2022, № 8/2-215 від 07.04.2023, отриманих за наслідками розгляду адвокатського запиту, тому позивач не пропустив встановлений тримісячний строк на звернення до суду із цим адміністративним позовом. Також позивач посилається на дію карантину, а також воєнний стан, введений на території України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки: «Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.»
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України або загальні строки.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням положень частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, суд зауважує, що у разі якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Щодо викладених позивачем обставин у поясненнях на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Позивач вважає, що датою для обчислення тримісячного строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом є дата отримання його представником листа відповідача за № 63/57-ЗПІ/П/Ян-23 від 10.04.2023 та довідки про щомісячні види грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 №8/2-215 від 07.04.2023, отриманих за наслідками розгляду адвокатського запиту, тому позивач не пропустив встановлений Кодексом адміністративного судочинства України тримісячний строк на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Суд зазначає, що звернення до відповідача з запитом не змінює дати коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, а лише свідчить про те, коли позивач розпочав вживати активних дій з метою їх захисту.
Зазначене не можна визнати вагомими причинами пропуску строку, адже протягом всього періоду, що передував зверненню з адвокатським запитом щодо надання вищенаведеної інформації, позивач одержувала заробітну плату у звичному об'ємі і не могла не помітити, що до виплачених сум не входить витребувана нею сума додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн.
Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що позивачка вже двічі зверталась до Київського окружного адміністративного суду, а саме 02.01.2023 (справа №320/2724/23) та 16.03.2023 (справа №320/6177/23) з подібними позовами про визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо не нарахування та не виплати Позивачу щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., передбаченої приписами п. 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, за період з 28.02.2022 по 07.07.2022 (за березень-червень, 1 день лютого та 7 днів липня 2022 року) у загальному розмірі 128 00,00 грн., зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову винагороду у розмірі 128 000,00 грн. за наведений період.
Так, в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 по справі №320/6177/23, зазначено: «…Як свідчать матеріали позовної заяви, листом від 29.11.2022 представнику позивача па його адвокатський запит надано документ результаті ознайомлення з якими він дійшов висновку про порушення прав позивача, полягає у не виплати останній щомісячної додаткової винагороди за період з 28.01 07.07.2022р. у розмірі 128 000,00 грн…»
Тобто позивач дізнався про порушення своїх прав ще 29.11.2022, отримавши відповідь на адвокатський запит представника позивача, а не 10.04.2023, як зазнано у позовній заяві.
Крім того, суд зазначає, що позивачем подано позовну заяву до суду 17.04.2023, а Постанова № 168 прийнята та набрала чинності 28.02.2022, була оприлюднена шляхом опублікування в офіційному віснику «Урядовий кур'єр» від 28.02.2022 за № 43. Відтак, позивач звернулася до адміністративного суду за захистом порушених прав, на її думку, більше ніж через один рік після набрання чинності Постанови №168.
В обґрунтування заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду, позивач посилається на дію карантину, а також воєнний стан, введений на території України, тобто зазначає ті ж доводи, що були вказані у первинній заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої разом з позовом. Проте, будь-яких пояснень та доказів щодо того, як такі обставини унеможливили чи ускладнили звернення до суду позивача у встановлений строк, не надано.
Суд звертає увагу на те, що пунктом 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав...(правова позиція ВП ВС від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку...(правова позиція ВП ВС від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).
Аналізуючи вищенаведені позиції Верховного Суду слід зазначити, що суд вирішує питання про поновлення строку звернення до суду, проте має дослідити, як існуючі обставини унеможливили виконання позивачем процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Але таких пояснень позивач не надав. Також позивачем не надано жодних доказів, яким чином відкрита збройна агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану вплинули на обов'язок своєчасного подання адміністративного позову. Позивач посилається лише на введення воєнного стану в України, зазначаючи загальні підстави неможливості подати позов у визначені законодавством строки, та не надає докази неможливості вчинення процесуальної дії.
Суд враховує, що в Україні введений та діє воєнний стан, проте Запорізький окружний адміністративний суд здійснює правосуддя.
Суд зауважує, що міжміський та міський транспорт, відділення поштового зв'язку і засоби електронної комунікації працюють, що дає об'єктивну можливість учасникам справи подавати (направляти поштовим зв'язком чи на електронну пошту) процесуальні документи.
Окрім того, діюче законодавство надає можливість стороні, третій особі в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі через представника.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку за відсутності відповідних обґрунтувань.
Так, позивач не наводить жодних доводів, що саме перешкоджало йому подати позов до суду у визначений чинним законодавством строк. Отже, доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Слід зазначити, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Враховуючи викладене, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розглядаючи подані документи суд зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду. Доказів неможливості звернутися вчасно до суду зумовлені введенням воєнного стану позивачем до суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З поданої позовної заяви та матеріалів справи не вбачається поважних причин для пропуску позивачем строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243,248,256,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної установи "Центр пробації" Міністерство юстиції України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, код ЄДРПОУ 41847157), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) -залишити без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя О.В.Конишева