26 червня 2023 року м. Ужгород№ 260/2760/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини; 2) зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. 26 січня 2023 року його було звільнено у запас та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому оголошена календарна вислуга років становила 20 років. З огляду на що вважає, що відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, як батьку-військовослужбовцю, що самостійно виховує дитину віком до 18 років. Однак така допомога протиправно виплачена не була.
02 травня 2023 року відповідач надіслав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що абз. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення у разі, якщо військовослужбовець звільнився з пп. «ґ» п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Проте позивач був звільнений за іншою підставою, а саме пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 вказаного законодавчого акту, а тому право на отримання спірної допомоги не набув. Зауважує, що для отримання спірної допомоги за сімейними обставинами необхідна наявність сімейних обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Проте звільнення з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не належить до підстав, передбачених переліком сімейних обставин, визначених Кабінетом Міністрів України, та відповідно не є підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
12 травня 2023 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено виключний перелік підстав, за яких виплата спірної одноразової грошової допомоги не проводиться. В даному випадку такі підстави відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Так, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - НОМЕР_1 прикордонний загін) від 25.01.2023 №46-ос майора-сержанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей віком до 18 років), виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 26 січня 2023 року.
При цьому, як вбачається з тексту зазначеного наказу, вислуга років ОСОБА_1 станом на 26 січня 2023 року в календарному обчисленні становила 20 років 11 місяців 28 днів, в пільговому обчисленні - 08 років 04 місяці 19 днів, всього - 29 років 04 місяці 17 днів.
При звільненні одноразова грошова допомогам, передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 виплачена не була.
Вважаючи протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо не здійснення виплати при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 25% грошового забезпечення за кожен календарний рік служби, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011 військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вказане кореспондується також з нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558.
При цьому суд зауважує, що вищезазначене законодавчі норми не обмежують право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення при звільнення через сімейні обставини виключно у мирний час, як стверджує відповідач у поданому відзиві.
Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413. Так, до такого переліку, серед іншого, віднесено також виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26 січня 2023 року був звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. При цьому вислуга років позивача на день звільнення становить більше 10 років.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (військовослужбовець, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим п. 2 ст. 15 Закону №2011, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Доказів виплати позивачу при звільнення такої одноразової грошової допомоги відповідач не надав.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на лист Міністерства економіки України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.07.2022 №11-20617/0/6-22-вих, оскільки дані листи не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини.
3. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін