26 червня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2593/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області №071850002052 від 13.03.2023 року "Про відмову в перерахунку пенсії по стажу роботи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування""; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на Заводі «Стеатит» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський Стеатит» код 14313814) з 08 вересня 1986 року по 02 серпня 1993 рік в страховий стаж при призначенні пенсії; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з урахуванням періоду роботи на Заводі «Стеатит» (правонаступник товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський Стеатит» код 14313814).
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з березня 2021 року він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років. 07 березня 2023 року він звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив зарахувати до його страхового стажу період роботи на заводі «Стеатит» з 08.09.1986 по 02.08.1993, однак у задоволенні такого йому було відмовлено з тих мотивів, що відповідні записи в трудовій книжці не завірені печаткою підприємства. Зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на керівника підприємства, а тому невиконання таких вимог не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
01 травня 2023 року відповідач 1 надіслав до суду відзив на позов №1100-0902-8/20733 від 01.05.2023, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за результатами розгляду поданих громадянином ОСОБА_1 документів встановлено неможливість зарахування спірного періоду до страхового стажу пенсіонера з огляду на те, що відповідний запис не завірено печаткою підприємства. Вважає, що для зарахування зазначеного періоду позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, видану за місцем роботи на підставі первинних документів.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та надано відповідачу 2 строк для подання відзиву на позов. Окрім того, повідомлено про передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України наслідки не подання суб'єктом владних повноважень відзиву на позову.
Вказана ухвала була надіслана до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в підсистемі «Електронний суд» та отримана 03 травня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною уповноваженим працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.
Однак відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на вищенаведене суд вважає за можливе застосувати наслідки, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсії за вислугу років з 30 березня 2021 року з розрахунку страхового стажу 26 років 9 місяців 18 днів.
07 березня 2023 року ОСОБА_1 звернуся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням страхового стажу, набутого до 01.01.2004, а саме: з 08.09.1986 по 02.08.1993 за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.09.1986.
Вказана заява, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області), яке рішенням №071850002052 від 13.03.2023 відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу з тих мотивів, що запис про звільнення не завірений печаткою підприємства.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати до його страхового стажу спірного періоду роботи на заводі «Стеатит», з метою захисту права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Свою відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на заводі «Стеатит» з 08.09.1986 по 02.08.1993 орган Пенсійного фонду аргументує відсутністю печатки підприємства, що засвідчує запис в трудовій книжці про звільнення з такого.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788).
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.
П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивач при зверненні за перерахунком пенсії подав трудову книжку, в якій наявні відомості про прийняття ОСОБА_1 08 вересня 1986 року на роботу на завод «Стеатит» та звільнення з такого 02 серпня 1993 року. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Нормами п. 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Поряд з цим обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
З аналізу наведених норм суд вважає, що оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки або його відсутність/нечіткість на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
В свою чергу трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що відомості трудової книжки НОМЕР_1 є належним доказом підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на заводі «Стеатит».
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем 1 дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за такий період роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що оскаржене рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області підлягає скасуванню, а спірний період роботи - зарахуванню до страхового стажу позивача.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Кіровоградській області по відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з огляду на те, що саме оскарженим рішенням відповідача 1 №071850002052 від 13.03.2023 були в даному випадку порушені права позивача.
Також суд зазначає, що із заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням спірного стажу роботи ОСОБА_1 звернувся 07 березня 2023 року.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
З огляду на що суд вважає, що право на перерахунок пенсії з врахуванням спірного періоду роботи позивач набув з 01 березня 2023 року.
У зв'язку з наведеним заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ - 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області №071850002052 від 13.03.2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на заводі «Стеатит» з 08 вересня 1986 року по 02 серпня 1993 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи на заводі «Стеатит» з 08 вересня 1986 року по 02 серпня 1993 року з 01 березня 2023 року.
5. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін