25.04.2023 Єдиний унікальний номер 205/6258/20
Справа №205/6258/20
2/205/474/23
25 квітня 2023 року
Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу №205/6258/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації-
ОСОБА_1 19.08.2020 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Позов обґрунтовано тим. що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Сім'я молодшої доньки позивача вчиняють проти останньої протиправні дії, шкодять майно. Відповідач є онуком позивача, зареєстрований та проживає з позивачем за вищевказаною адресою.
Оскільки позивач вважає, що її право на володіння, користування і розпорядження власністю порушено, просить визнати відповідача особою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти його з реєстрації.
Ухвалою судді від 21.08.2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
30.09.2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому заперечував проти його задоволення. Заперечення обґрунтовано тим, що мати відповідача на час відкриття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 була дитиною. Позивач оформила спадщину на вказаний будинок лише на себе. Отже, позивач не є єдиним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також відповідач зазначив, що у вказаному будинку він проживає 11 років. В будинку також проживає його дружина та дитина. Дружина відповідача піклується про позивача, готує їжу, пре її одяг, доглядає прибудинкову територію. Відповідач поліпшує умови проживання: зробив капітальний ремонт, відремонтував піч і т.д. Між сторонами періодично відбуваються сварки через різні погляди на життя. Іншого житла у сім'ї відповідача немає. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні вимог позивача.
08.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позов. Позивач зазначила, що доказів права власності на частику будинку матері відповідача не надано, також відсутні докази, що відповідач проводив ремонт помешкання, оплачував комунальні послуги. Фактично відповідач у відзиві підтвердив, що між сторонами неприязні стосунки, що унеможливлює спільне проживання сторін у будинку. На підставі викладеного позивач просить задовольнити позов.
22.10.2020 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Заперечення обґрунтовані тим, що мати відповідача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частину будинку. Також зазначив, що до адміністративної відповідальності, як вказує в позові ОСОБА_6 , не притягався, з місця роботи характеризується позитивно. Домоволодіння має 2 поверхи загальною площею 83 кв.м., де сім'я відповідача займає одну спальню, має окрему газову піч в іншому приміщенні та жодним чином не заважає позивачу користуватися житлом. Іншого житла відповідач не має. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
04.11.2020 року від ОСОБА_1 надійшло пояснення на відповідь на відзив, в якому наполягала на задоволенні позову через неприязні стосунки між сторонами.
Ухвалою суду, постановленою 09.02.2023 року без виходу суду до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позов підтримали, просили задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 проти позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити.
У судовому засіданні третя особа: ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_9 просили позов задовольнити.
У судовому засіданні третя особа: ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову.
Від представника третьої особи: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Пономарьова А.С. надійшла заява, в якій просив провести розгляд справи за його відсутністю, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини справи.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,3 кв.м., житловою площею 49,1 кв.м. (а.с.6-7).
Відповідач ОСОБА_2 є власником 1/6 частини вказаного домоволодіння на підставі договору дарування частки домоволодіння, посвідченого державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори 22.03.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-148.
Сторони проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено у судовому засіданні, між сторонами склалися неприязні стосунки, періодично виникають сварки.
У позові ОСОБА_1 просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та зняти його з реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Визнання особи, яка є членом сім'ї власника житла, такою, що втратила право користування житлом, регулюється ч. 2 ст. 405 ЦК України та передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Однак, у даному випадку спір виник між співвласниками домоволодіння.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, користування власністю є одним з прав власника.
Таким чином, правові підстави для визнання власника 1/6 частини домоволодіння ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом, відсутні.
Також, у позові ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 116 ЖК України, зазначила, що проживання в одному будинку з відповідачем неможливе.
Статтею 116 ЖК України передбачено виселення наймача, членів його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, без надання громадянам іншого жилого приміщення.
Разом з тим, позивачем не було заявлено вимоги щодо виселення відповідача, тому, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд не розглядає вказані доводи позивача.
Щодо вимоги про знаття відповідача з реєстрації, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Згідно з ч. 3 ст. 1 вищевказаного закону реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.
За змістом ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи, що відповідач є власником частини домоволодіння, правових підстав для зняття його з реєстрації не вбачається.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача покладаються на неї.
На підставі викладеного та керуючисьЗаконом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», ст.ст. 15-16, 317, 319, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації-відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Г. Остапенко