18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"26" червня 2023 р. Справа № 925/864/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
розглянувши заяву Шульца Дімітрія, м. Гамбург, Німеччина
про забезпечення позову до подання позову,
26 червня 2023 року від Шульца Дімітрія до Господарського суду Черкаської області надійшла заява про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” про визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” від 15 червня 2023 року №10/23-ГП.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 вказує, що спірним рішенням на посаду голови правління акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” був обраний ОСОБА_3 .
Заявник вважає, що рішення Наглядової ради є незаконним з наступних підстав:
ОСОБА_4 та акціонерним товариством “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” було укладено контракт від 05 червня 2023 року, який регулює відносини між товариством та членом правління, пов'язані з виконанням повноважень та обов'язків члена правління. Відповідно до цього контракту член правління зобов'язується здійснювати діяльність по виконанню обов'язків члена правління, визначених Законом України “Про акціонерні товариства”, іншими нормативно-правовими актами України, Статутом товариства, відповідними Положеннями, а товариство зобов'язується у випадках, передбачених законодавством України та у відповідності до цього контракту та чинного законодавства, своєчасно та у повному розмірі здійснювати оплату праці за виконання обов'язків члена правління.
Пунктом 6.2. контракту передбачено, що цей контракт може бути припиненим до закінчення строку його дії:
- за згодою сторін,
- у разі невиконання або неналежного виконання членом правління без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом (або передбачених додатковими угодами до цього контракту), Статутом, Положенням про правління товариства;
- у випадку одноразового грубого порушення членом правління чинного законодавства чи обов'язків, передбачених цим контрактом, що зумовило для товариства негативні наслідки (нанесення збитків, штрафи, постраждав авторитет товариства тощо).
Пунктом 6.3 контракту передбачено заборону припинення контракту за ініціативою товариства протягом одного календарного року з дня укладення контракту.
При цьому пунктом 7.1. контракту передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до дня прийняття уповноваженим органом товариства рішення про обрання (призначення) нового голови правління товариства.
В рішенні, що оскаржується, відсутнє будь-яке посилання на норми контракту, які регулюють порядок та підстави припинення контракту, а також відсутні підстави та мотиви прийняття рішення про припинення повноважень голови правління.
Статтею 40 Кодексу законів про працю України передбачені підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Статтею 41 Кодексу законів про працю України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Відтак, на думку заявника, оскаржуваним рішенням акціонерне товариство “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” фактично припинило дію контракту всупереч заборони на його припинення протягом року з дня його укладання, встановленої п. 6.3 контракту.
Згідно ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі, зокрема, відповідних заяв про державну реєстрацію: 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій. У відповідності до ч. 2 вказаної статті в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, як найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код): організаційно-правова форма; перелік засновників та учасників; місцезнаходження юридичної особи; види діяльності; відомості про органи управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та помер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо, представництва юридичної особи.
У відповідності до ч. 4 ст. 17 вищевказаного Закону для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо керівника юридичної особи, подаються такі документі:
- заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій також може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та/або про обрання спрощеної системи оподаткування, та/або про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
- примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру:
- документ про сплату адміністративного збору.
Отже, до вирішення справи по суті акціонерне товариство має можливість виконати спірне рішення та внести відомості про зміну керівника із заявника на іншу особі.
Невжиття судом заходів забезпечення позову, спрямованих на недопущення виконання рішення та внесення змін до Єдиного державного реєстру, пов'язаних зі зміною керівника акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
В зв'язку з чим, заявник просить суд заборонити акціонерному товариству “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” вчиняти будь-які дії по виконанню рішення наглядової ради AT “Черкасигаз” від 15 червня 2023 року №10/23-ГП, спрямовані в тому числі на зміну відомостей про керівника AT “Черкасигаз”.
Заборонити будь-якому державному реєстратору приймати від акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” або його представників документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо керівника юридичної особи - акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ”.
Заборонити будь-якому державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - акціонерне товариство “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ”, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо керівника юридичної особи - акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ”.
Розглянувши заяву Шульца Дімітрія, судом враховано наступне:
У відповідності до ч. 2 ст. 136 та ч. 1 ст. 140 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В свою чергу, заходи забезпечення позову мають застосовуватись у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом враховано, що предметом майбутнього позову є визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” від 15 червня 2023 року №10/23-ГП.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку з цим відсторонення відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-правовий консалтинг” про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів”) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
З огляду на викладені вище норми законодавства, Рішення Конституційного Суду України правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц слід дійти висновку, що вимога про визнання недійсним рішення Наглядової ради акціонерного товариства, яким було припинено повноваження позивача, як голови правління, є такою, що виникла з корпоративних відносин, а отже, її вирішення належить до юрисдикції господарського суду.
Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов'язково пов'язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення - це різні правові інститути. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України припинення повноважень посадової особи може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та виплати вихідної допомоги (стаття 44 КЗпП України), але замість розірвання трудового договору за згодою працівника його може бути переведено на іншу роботу (стаття 32 КЗпП України).
Якщо особа відсторонена від виконання повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу та обрана інша особа для тимчасового здійснення таких повноважень, то це також не означає звільнення керівника або іншого члена виконавчого органу, бо чинним законодавством не передбачена така підстава для звільнення. У цьому разі теж має місце зупинення роботи посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.
Спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (Постанова ВП ВС від 10.09.2019 по справі № 921/36/18 (№ в ЄДРСР 85412893).
Водночас судом враховано, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Отже, враховуючи предмет позову, судом застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він збирається звернутися до суду, оскільки судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме його примусового виконання.
Проте, до заяви про забезпечення позову заявником не додано ні рішення Наглядової ради акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” від 15 червня 2023 року №10/23-ГП, ні контракту між ОСОБА_5 та акціонерним товариством “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ЧЕРКАСИГАЗ” від 05 червня 2023 року.
Тобто, наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову не підтверджено жодними доказами, а тому суд дійшов висновку, що підстав для задоволення заяви не має.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати Шульцу Дімітрію.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В.Васянович