Рішення від 19.06.2023 по справі 917/453/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2023 Справа № 917/453/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича

Акціонерного товариства "Укрпошта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності, визнання права власності за державою

За участю представників:

від прокуратури - Нечволод П. В.; від позивача - Шевченко О. В.; від відповідача (АТ "Укрпошта") - Пахомова В. А.; від інших учасників справи - не з'явились

встановив:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства інфраструктури України до Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича та до Акціонерного товариства "Укрпошта" про:

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50056400 від 05.12.2019, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1210,09 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Миру, буд. 18, м. Горішні Плавні;

- скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення та припинення речових прав Акціонерного товариства "Укрпошта" на нежитлове приміщення;

- визнання за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України права власності на нерухоме майно.

Відповідач (АТ “Укрпошта”) у відзиві (т.1 а.с.186-213) проти позову заперечує та заначає наступне:

- позов необхідно залишити без розгляду, оскільки прокурор недотримався розумного строку повідомлення згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та неправильного визначив компетентний орган, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах;

- у цій справі відсутній державний та суспільний інтерес, та не порушено інтересів держави;

- АТ «Укрпошта» є неналежним відповідачем, оскільки управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Міністерство інфраструктури України;

- після створення АТ «Укрпошта» у процесі корпоратизації, право власності на майно, що увійшло до статутного фонду перейшло до Товариства, при цьому відчуження такого майна не здійснювалося; передача до статутного капіталу спірного майна не є приватизацією такого майна;

- спірне майно перебувало у державній власності в особі Міністерство інфраструктури України та закріплювалося за УДППЗ «Укрпошта» на праві господарського відання до 01.03.2017;

- в діях АТ «Укрпошта» відсутнє порушення законодавства, оскільки після завершення реорганізації АТ «Укрпошта» не є державним підприємством, акт прийому- передачі майна від засновника до АТ «Укрпошта» є волевиявленням пердачі майна до статутного капіталу товариства та є правочином, що підтверджує факт набуття та припинення права власності на спірне майно;

- реєстрація права приватної власності на спірне майно відбулася без порушення вимог законодавства;

- прокурор обрав не правильний спосіб захисту права;

- прокурор пропустив строк позовної давності по цим вимогам, оскільки про припинення права державної власності Міністерству інфраструктури України стало відомо 05.07.2017 - дня затвердження акту приймання-передачі спірного майна.

Громадянин Письмак А. О. у відзиві (т.2, а.с. 16-17) повідомив суду, що :

- на цей час не має трудових відносин з Сухинівською сільською радою та не виконує обов'язків державного реєстратора. Діяльність Сухинівської сільської ради, як юридичної особи припинено в 2020 році;

- в разі виявлення обставин, які можуть суперечити прийнятим рішенням державного реєстратора та не були відомі державному реєстратору під час проведення даних реєстраційних дій, потрібно повідомляти належним чином з метою внесення змін в ДРРП;

- об'єкт нерухомого майна, зазначений в позовній заяві, зареєстрований за Міністерством транспорту та зв'язку України, що підтверджується свідоцтвом про право власності. В 2019 році на підставі заяв АТ «Укрпошта» та згідно поданих документів перенесено інформацію в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вищезазначеного об'єкта, форма власності зазначена заявником АТ «Укрпошта». Відповідно при задоволенні позову буде припинено право власності;

- в разі наявності підстав для внесення змін до існуючого розділу, що має помилки, неточності чи невірно вказану форму власності, власник нерухомості чи уповноважена особа звертається до державного реєстратора в межах області розташування нерухомості (незалежно від того який реєстратор здійснював реєстраційні дії) з метою внесення змін чи виправлення помилки в розділі відповідного майна. В даному випадку потрібно отримати інформацію від Полтавської обласної прокуратури та власника майна чи зверталися ці особи з метою виправлення існуючої помилки на якій наголошує прокуратура і чи дійсно існує спір для розгляду даної справи в суді;

- відповідно вимог чинного законодавства, рішень, роз'яснень Верховного суду України, щодо визначення належного відповідача у справах оскарження рішення реєстратора, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, яку подає зацікавлена особа;

- в даному випадку державний реєстратор - неналежний відповідач, тому це є підставою для відмови в задоволенні позову. Державний реєстратор може бути долучений до процесу як третя особа.

Прокурор подав відповідь на відзив Акціонерного товариства "Укрпошта" (вхід. № 4471 від 07.07.2022), в якій не погоджується з правовою позицією відповідача (т.2, а.с.19-29).

Відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта" подав заперечення на відповідь на відзив (т.2 а.с.40-55).

Міністерство інфраструктури України у письмових поясненнях (т.2 а.с.122-123) вказало, що під час корпоратизації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в АТ «Укрпошта» відбулося включення майна до складу статутного капіталу акціонерного товариства, а не приватизація державного майна, оскільки відчуження спірного майна не відбулося; зі статуту АТ «Укрпошта» вбачається, що усе нерухоме майно, передане йому до статутного капіталу, є його власністю; враховуючи, що наказ № 240 є чинним та не оскаржений, спірне нерухоме майно набуте АТ «Укрпошта» на законних підставах.

Фонд державного майна України у поясненнях (т.2 а.с.132-138) вказав, що АТ «Укрпошта» як національний оператор поштового зв'язку віднесено до об'єктів, які є необхідними для виконання державою своїх основних функцій, забезпечення обороноздатності держави, об'єктів права власності Українського народу та майна, що становить матеріальну основу суверенітету України, та відповідно не підлягає приватизації. Позовні вимоги прокурора підтримує.

Відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта" подав заперечення на пояснення третьої особи (т.2 а.с.153), де вказує, що спірне майно не підпадає під жоден вид нерухомого майна, наведеного у переліку, до якого слід прирівняти поняття об'єкт управління державної власності; спірне майно не є об'єктам, що підлягає реєстрації Фонд державного майна України у відповідному реєстрі, так як воно не є об'єктом права державної власності.

Відповідач (АТ “Укрпошта”) у поясненні (т.3 а.с.1-4) вказує, що спірне майно стало його власністю, а акції АТ «Укрпошта» стали власністю держави, а отже майно набуте без порушень законодавства.

Фонд державного майна України у поясненнях (т.3 а.с.28-30) вказав, що УДППЗ «Укрпошта» реорганізоване шляхом перетворення у ПАТ «Укрпошта», а відповідне майно, що було у господарському віданні УДППЗ «Укрпошта» передане до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», отже АТ «Укрпошта» є власником переданого йому майна; АТ «Укрпошта» не віднесено до сфери управління Фонду.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2022 позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (т.1 а.с.102-103).

Ухвалою від 12.05.2022 суд залишив позовну заяву без руху та встановив прокурору строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали (т.1 а.с.109-114).

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав до суду заяву від 23.05.2022 (вхід. № 3328 від 26.05.2022) про продовження процесуального строку для виправлення недоліків позову щодо сплати судового збору на 21 день (т.1 а.с.122-124).

Ухвалою від 30.05.2022 суд задовольнив вказану заяву та продовжив Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури процесуальний строк для виправлення недоліків позову до 14.06.2022 включно (т.1 а.с.129-130).

Прокурор виправив недоліки позовної заяви, надавши суду платіжні доручення на сплату судового збору на загальну суму 284 795,45 грн. (лист за вхід. № 3393 від 31.05.2022); (т.1 а.с.136-138).

Ухвалою від 06.06.2022 суд відкрив провадження у справі № 917/453/22 за цим позовом, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (т.1 а.с.142-144).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” введено воєнний стан в Україні, який продовжувався Указами Президента України і на сьогоднішній день. Це враховувалося судом при розгляді справи для надання можливості учасникам справи реалізувати їх процесуальні права.

Відповідач подав заперечення щодо залучення до участі у справі третьою особою Фонду державного майна України (т.1 а.с.216-220).

Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор не надав розумного строку позивачу для звернення з позовом до суду, а також, що вказаний у позові позивач не є компетентним органом у спірних відносинах (т.1 а.с.222-229).

Позивач - Міністерство інфраструктури України подав заяву (т.1 а.с.161-164, 176-177) про продовження процесуального строку на подання пояснень щодо позову до закінчення строку дії воєнного стану в Україні.

Ухвалою від 30.06.2022 суд клопотання Міністерства інфраструктури України про продовження процесуального строку на подання пояснень у справі - задовольнив частково; встановив Міністерству інфраструктури України строк для надання пояснень по суті спору у строк - до 05 серпня 2022 року (включно).

Ухвалою від 30.06.2022 (т.2 а.с.8-11) суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті відповідно до ч.3 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою від 17.11.2022 (т.3 а.с.18-21) провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18 (914/608/20).

Ухвалою від 02.02.2023 суд поновив провадження у справі (т.3 а.с.44).

Ухвалою від 28.03.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т. 3 а.с.83-84).

Після звернення прокурора з цим позовом до суду та після відкриття провадження у справі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. При цьому ідентифікаційний код юридичної особи - 37472062 залишився незмінним, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (том 3, а.с. 122).

Отже, відбулася зміна назви позивача у цій справі.

З огляду на викладене, суд постановляє замінити назву позивача у справі - Міністерство інфраструктури України на нову назву - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

За заявою Міністерства інфраструктури України суд проводив судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю його представника Шевченко О. В.

Під час розгляду справи по суті суд заслухав пояснення сторін та дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 19.06.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Міністерством зв'язку України 30.09.1993 затверджено та 15.2.1993 зареєстровано статут Українського об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - УОПЗ «Укрпошта»).

Згідно з п. 1.1 статуту Українського об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта», затвердженого Міністерством зв'язку України 30.09.1993, воно засновано на державній власності, знаходиться у сфері управління та підпорядковане Міністерству зв'язку України (правонаступник Міністерство інфраструктури України); відповідно до п. 5.1 статуту майно об'єднання складають закріплені за ним основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі, і належать йому на правах повного господарського відання.

Наказом Державного комітету зв'язку України № 93 від 15.06.1998 Українське об'єднання поштового зв'язку "Укрпошта" реорганізоване шляхом його перетворення в Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта").

Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» було створене у липні 1998 року згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 04.01.1998, шляхом реорганізації Українського об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - УОПЗ «Укрпошта»), створеного рішенням Кабінету Міністрів України 02.02.1994 як окрема державна структура у результаті реформування галузі зв'язку (розподілу на поштовий та електрозв'язок).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС №575579 від 03.04.2009, виданого Комсомольською міською радою Полтавської області на підставі рішення виконкому Комсомольською міської ради про оформлення права власності від 24.02.2009 № 143 (т. 1, а.с. 28), за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України було зареєстроване право державної власності на об'єкт: нежитлові будівлі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за адресою: вул. Миру, буд.18, м. Комсомольськ (зараз - м. Горішні Плавні), Полтавська обл., цей об'єкт складається з будівлі вузлу поштового зв'язку, А, площею 1118,0 кв.м.; приміщення технічного складу, В, площею 23,2 кв.м.; будівля гаража, В, площею 69,7 кв.м. (далі спірне майно).

Вказані об'єкти були зареєстровані за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України за реєстраційним номером майна 26942240, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22544595 від 22.04.2009 та відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1, а.с. 29, 26).

При цьому у свідоцтві про право власності на нерухоме майно САС №575579 від 03.04.2009 (т. 1, а.с. 28) та у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22544595 від 22.04.2009 (т. 1, а.с. 29) у графі «Власник» вказано: «Міністерство транспорту та зв'язку України в господарському віданні Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв'язку України було реорганізоване в Міністерство інфраструктури України.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010, установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

На момент реєстрації права державної власності на вказані об'єкти нерухомого майна вони перебували у володінні Українського державного підприємство поштового зв'язку «Укрпошта», що визнається сторонами по справі.

Міністерство інфраструктури України видало наказ № 56 від 16.02.2017 «Про припинення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в результаті його перетворення в публічне акціонерне товариство "Укрпошта" та створення публічного акціонерного товариства «Укрпошта»» (т.1 а.с.32-34).

Згідно з п. 2 цього наказу вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Укрпошта», 100 відсотків акцій якого належить державі в особі Міністерства інфраструктури України, шляхом перетворення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

В п. 3 зазначеного наказу визначено, що ПАТ «Укрпошта» є правонаступником УДППЗ "Укрпошта".

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.03.2017 була проведена державна реєстрація публічного акціонерного товариства «Укрпошта», код ЕДРПОУ 21560045 (правонаступником якого є АТ «Укрпошта»), як юридичної особи, що утворилося в результаті перетворення УДППЗ "Укрпошта", з одночасним внесенням запису про припинення УДППЗ "Укрпошта" внаслідок реорганізації шляхом перетворення від тієї ж самої дати. У цьому реєстрі також вказано, що ПАТ «Укрпошта» є правонаступником УДППЗ "Укрпошта".

Наказом Міністерство інфраструктури України № 240 від 05.07.2017 «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (т. 1, а.с. 35) затверджено акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», що є правонаступником УДППЗ «Укрпошта».

Згідно з Актом передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», що є правонаступником УДППЗ «Укрпошта», посвідченого нотаріально 05.07.2017 (т.1 а.с.36), Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а ПАТ «Укрпошта» прийняло об'єкти державного майна згідно з переліками (далі - акт передавання майна).

Згідно з переліком об'єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (додаток № 29 до акту передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», посвідчений нотаріально 05.07.2017; т. 1, а.с. 37-42) було передано Публічному акціонерному товариству «Укрпошта», зокрема будівлю вузлу поштового зв'язку, інвентарний номер 2510100, вартістю 6424050,00 грн. станом на 31.10.2016, будівлю технічного складу, інвентарний номер 2510202, вартістю 158660,00 грн. станом на 31.10.2016, будівлю гаражу, інвентарний номер 2510103, вартістю 140265,00 грн. за адресою: вул. Миру, буд.18, м. Горішні Плавні (м. Комсомольськ), Полтавська обл., тобто спірне майно.

02.12.2019 державний реєстратор Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмак А. О. зареєстрував право приватної власності Акціонерного товариства «Укрпошта» на нежитлові приміщення Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», що розташовані за адресою: вул. Миру, буд.18, м. Горішні Плавні, Полтавська обл. (складові частини: будівля відділення поштового зв'язку, А, площею 1118,0 кв.м.; склад, В, площею 23,2 кв.м.; гараж, В, площею 69,7 кв.м.), тобто на спірне майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1979365553102 (відповідна інформація включена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - т.1 а.с.23).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 23-24), право приватної власності на спірне майно за АТ «Укрпошта» зареєстровано 02.12.2019 державним реєстратором Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмаком А.О на підставі:

- свідоцтва про право власності САС № 575579 від 03.04.2009, виданого Комсомольською міською радою Полтавської області;

- акту приймання-передачі нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 240 від 05.07.2017;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 240 від 05.07.2017;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 611 від 14.12.2018;

- наказу № 56 від 16.02.2017.

Державний реєстратор Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмак А. О. також прийняв рішення № 50056400 від 05.12.2019 (т. 1, а.с. 27) про проведення державної реєстрації права приватної власності за АТ «Укрпошта» на нежитлове приміщення що розташовані за адресою: вул. Миру, буд.18, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., на підставі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Прокурор, звертаючись з цим позовом, вказує, що вказане рішення державного реєстратора є незаконним, оскільки власником спірного майна є держава.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор, зокрема зазначає, що державна реєстрація права приватної власності на спірне нерухоме майно за АТ «Укрпошта» суперечить вимогам закону, а вибуття цього майна з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника відповідного майна.

АТ «Укрпошта» заявляло клопотання про залишення позову прокурора без розгляду з підстав недотримання прокурором розумного строку повідомлення згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та помилкового визначення компетентного органу, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.

Розглядаючи це питання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3-4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному тоді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 справі № 806/1000/17 та від 28.11.2018 у справі № 914/2612/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді. Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у ст.3 Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це належним чином.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про рушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на зазначене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п. 1, п. 2 Положення про Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460, Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері надання послуг поштового зв'язку. Зі змісту підпункту 63 пункту 4 Положення вбачається, що згідно покладених на Мінінфраструктури завдань Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до п.4.1 статуту АТ «Укрпошта» (в редакціях, чинних протягом 2017-2021 років, том 1, а.с.57, 69-70, 81), засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Судом встановлено, що до вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації спірного майна на праві приватної власності за АТ «Укрпошта» право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого, відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010, є саме Міністерство інфраструктури України.

Міністерство транспорту та зв'язку України також було зазначено власником спірного майна в свідоцтві про право власності на нерухоме майно САС № 575579 від 03.04.2009, виданого Комсомольською міською радою Полтавської області на підставі рішення виконкому Комсомольською міської ради про оформлення права власності від 24.02.2009 № 143 (т. 1, а.с. 28). На підставі цього свідоцтва були вчинені реєстраційні дії щодо реєстрації спірного майна як об'єкта права державної власності (т.1 а.с.29).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі вищезазначеного свідоцтва є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності з боку держави та створює спростовувану презумпцію права власності відповідної особи (п.4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року по справі № 911/3594/17).

АТ «Укрпошта» на надало суду доказів оспорення, визнання незаконним чи скасування свідоцтва про право власності САС № 575579 від 03.04.2009 та рішення виконкому Комсомольської міської ради про оформлення права власності від 24.02.2009 № 143, на підставі якого це свідоцтво було видане.

Отже, саме на Міністерство інфраструктури України, як правонаступника Міністерства транспорту та зв'язку України, були покладені повноваження власника спірного майна, яке, за твердженням прокурора, незаконно вибуло із державної власності.

У зв'язку з цим, прокурор правомірно подав позов в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, а зазначений орган відповідно до ч. 2 ст. 53 ГПК України набув статусу позивача у справі, порушеній за позовною заявою прокурора та є належним позивачем за вимогами, спрямованими на захист права державної власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

Після звернення прокурора з цим позовом до суду та після відкриття провадження у справі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (том 3, а.с. 122).

Таким чином, доводи, викладені в клопотанні АТ «Укрпошта» від 20.06.2022 (т.1 а.с.222-229) про залишення позову без розгляду, з посиланням на відсутність компетенції органу, визначеного прокурором в позовній заяві, який набув статусу позивача, спростовуються вищенаведеними обставинами, а тому відхиляються судом.

Прокурор у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру” направив 28.09.2021 лист № 15/2-423вих.21 (т.1 а.с.91-92) до Міністерства інфраструктури України про виявлені порушення інтересів держави з пропозицією вжити самостійно заходи на їх усунення шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Міністерство інфраструктури України, розглянувши лист прокуратури, у відповіді 06.10.2021 (т.1 а.с.93) повідомило про відсутність порушення прав Міністерства та, що воно не знайшло підстав для вжиття заходів реагування.

Таким чином, Міністерством інфраструктури України не вжито заходів щодо повернення спірного у власність держави.

Виконуючи вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Полтавська обласна прокуратура листом № 15/2-112вих.22 від 05.05.2022 (т.1 а.с.97) повідомила позивача про звернення з цим позовом до суду.

Вказане свідчить, що прокурор повідомив позивача про необхідність звернення до суду засвоєчасно до подачі позову, а позов подано у розумний строк після такого повідомлення.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 статті 325 ЦК України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

У статті 141 статті 328 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом (ч. ч. 1, 5 ст. 141 ГК України).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2, ч. 7 ст. 74 ГК України).

Зазначеною вище нормою ГК України не передбачено, що наслідком відповідного перетворення є вибуття майна, що перебувало у володінні державного підприємства, з державної власності, та набуття права приватної власності на відповідне майно акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, та яке виникло в результаті такого перетворення.

За визначенням ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

В п.1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій) вказано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться, в тому числі, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, або інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п.14 частини першої статті 27 Закону).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Як було встановлено судом, державна реєстрація права приватної власності на спірне майно за АТ «Укрпошта» була здійснена державним реєстратором з посиланням на акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», затверджений наказом Міністерство інфраструктури України № 240 від 05.07.2017, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а ПАТ «Укрпошта» прийняло об'єкти державного майна згідно з переліками, в тому числі спірне нерухоме майно, зазначене в додатку 29 до акту передавання майна.

Суд зазначає, що у вищезгаданому акті передавання майна не вказано, що спірне державне майно передається саме у приватну власність ПАТ «Укрпошта».

Зазначений акт передавання майна був засвідчений нотаріально 05.07.2017 та має ознаки правочину, передбачені ч.1 ст.202 ЦК України.

Зі змісту акту передавання спірного майна та додатку 29 до нього вбачається, що за вказаним актом Міністерством інфраструктури передавалося як внесок до статутного фонду ПАТ «Укрпошта», а ПАТ «Укрпошта» приймалося певне майно, що обліковувалося на балансі Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», яке є правонаступником УДППЗ «Укрпошта», при цьому зазначено, що така передача здійснюється з 01.03.2017.

Суд зазначає, що відповідність правочину законодавству оцінюється станом на дату вчинення такого правочину, а не на момент проведення державної реєстрації права власності.

Вказаний акт передавання майна був посвідчений нотаріально та затверджений Міністерством інфраструктури 05.07.2017. Отже, оцінка правомірності підстав набуття та державної реєстрації за другим відповідачем права приватної власності на спірне майно має здійснюватися з точки зору відповідності вимогам законодавства, чинного на момент затвердження та нотаріального посвідчення акту передавання майна.

АТ «Укрпошта», заперечуючи проти позову, зазначає, що воно правомірно набуло у приватну власність спірне майно, оскільки господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками та учасниками.

В п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України вказано, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Проте, у ч. 3 ст. 86 ГК України (в редакції станом на 05.07.2017) вказано, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Отже, зазначені вище положення п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України є загальними нормами, які не регулюють встановлені законом особливості формування статутного фонду акціонерних товариств за рахунок майна, що належить до державної форми власності та закріплено за державними підприємствами, які не підлягають приватизації згідно з вимогами закону, в тому числі не регулюють особливості формування статутного фонду акціонерних товариств, створених шляхом корпоратизації (тобто, реорганізації шляхом перетворення у акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі), а також не встановлюють правовий режим державного майна, переданого таким акціонерним товариствам.

В той же час, станом як на момент перетворення УДППЗ «Укрпошта» шляхом реорганізації в ПАТ «Укрпошта», так і станом на момент нотаріального посвідчення та затвердження акту передавання майна, відповідно до ч. 3 статті 86 ГК України (у відповідній редакції) було прямо заборонено використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

У ч. 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (у відповідній редакції) також було передбачено, що нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Зазначену вище норму Закону України "Про управління об'єктами державної власності" було доповнено абзацом третім наступного змісту: «Нерухоме майно об'єктів державної власності, включених до Переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, але можуть бути перетворені в господарські товариства, може бути передане до статутного капіталу господарських товариств, створених на базі таких підприємств».

Разом з тим, вказані зміни до ч. 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" були внесені лише Законом України № 1630-IX від 13.07.2021. Таким чином, на 05.07.2017 - на момент нотаріального посвідчення та затвердження акту передавання майна та на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій (05.12.2019) існувала пряма заборона закону щодо відчуження нерухомого майна об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Під відчуженням майна у цивільному праві слід розуміти передачу майна у власність іншій особі (як на платній, так і на безоплатній основі), тобто наявність заборони на відчуження майна означає заборону передачі права власності на відповідне майно іншій особі.

За змістом частин 2, 3, 4 ст. 145 ГК України, зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Розпорядженням № 728-р від 17.07.2015 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо перетворення Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта (код згідно з ЄДРПОУ 21560045), м. Київ, вул. Хрещатик, 22, у публічне акціонерне товариство Укрпошта, 100 відсотків акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, за умови збереження попереднього профілю діяльності підприємств.

Впродовж 2017-2021 років змінювалася організаційно-правова форма з публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на приватне акціонерне товариство «Укрпошта», а надалі - на акціонерне товариство «Укрпошта», що підтверджується відповідними редакціями статутів Товариства (т. 1, а.с. 54-90), в той же час, п. 4.1 кожної із редакцій статуту було передбачено, що засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерство інфраструктури України.

На момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» (01.03.2017), а також станом на момент затвердження акту передавання майна (05.07.2017), діяла норма, встановлена п. «г» ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», відповідно до якої не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку, зокрема, національний оператор поштового зв'язку, яким є другий відповідач.

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» - 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна - 05.07.2017) також було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв'язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Верховний Суд неодноразово викладав позицію щодо застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 ГК України у правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданим до статутного фонду державного підприємства.

За висновками Верховного Суду, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021у справі №924/592/20).

Суд вважає необґрунтованими заперечення АТ «Укрпошта» стосовно того, що зазначена правова позиція була викладена Верховним Судом під час розгляду спорів у правовідносинах, які, на думку другого відповідача, не є подібними до спірних правовідносин, .

Як зазначено в п.64 постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2021 у справі №924/1430/20, висновки стосовно застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 ГК України у правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданим до статутного фонду державного підприємства, є загальними для таких правовідносин незалежно від предмету і підстав позовів, у справах, в яких такі правовідносини виникають.

Суд визнає також необґрунтованими заперечення АТ «Укрпошта» про те, що у вказаних вище постановах Верховного Суду висловлювалася правова позиція у правовідносинах, предметом яких було конкретне майно (зокрема, елеватори), включене до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначеному в додатку 1 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта», тобто 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна - 05.07.2017) було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв'язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Зі змісту Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» вбачається, що як в додатку 1, так і в додатку 2 зазначені найменування державних підприємств, а не перелік конкретних об'єктів нерухомості. При цьому як об'єкти, що містяться в додатку 1, так і об'єкти, визначені додатком 2, є такими, що не підлягають приватизації, про що прямо зазначено в законі.

Крім того, норма щодо заборони приватизації національного оператора поштового зв'язку містилася в п. «г» ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII. Зазначений Закон втратив чинність з дня набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269-VIII від 18.01.2018, тобто відповідна норма була чинною станом на 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна.

Згідно з ч. 3 ст. 86 ГК України (у відповідній редакції), щодо застосування якої сформульовані відповідні позиції Верховного Суду, було прямо заборонено використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації. Зазначена норма не містить виключень щодо майна державних підприємств, які не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

У ч. 5 ст. 145 ГК України передбачено, що законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання.

В той же час, законами України не визначено особливості зміни правового режиму майна державних підприємств, які не підлягають приватизації, у разі їх реорганізації шляхом перетворення у акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, зокрема, відсутній закон, яким би було передбачено, що з моменту такого перетворення відповідне державне майно стає приватної власністю відповідного акціонерного товариства.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вказані вище висновки Верховного Суду стосовно застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 ГК України мають бути враховані судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.ч. 1-2 ст. 215 ЦК України)

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що акт передавання майна, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності другого відповідача на спірне майно, не може розглядатися як підстава виникнення права приватної власності на відповідне майно.

Згідно з положеннями ст. 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Спірне майно було зареєстроване на праві державної власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (свідоцтво про право власності на нерухоме майно САС №575579 від 03.04.2009; т. 1, а.с. 28).

При цьому у свідоцтві про право власності на нерухоме майно САС №575579 від 03.04.2009 (т. 1, а.с. 28) та у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22544595 від 22.04.2009 (т. 1, а.с. 29) у графі «Власник» вказано: «Міністерство транспорту та зв'язку України в господарському віданні Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

УДППЗ «Укрпошта» було державним унітарним підприємством, майно якого перебувало у державній власності та закріплювалося за ним на праві господарського відання згідно ч. 3 ст. 73 ГК України. З урахуванням викладеного, внаслідок реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом його перетворення в ПАТ «Укрпошта», з 01.03.2017 до останнього відповідно ст.108 ЦК України перейшло право господарського відання, в тому числі, на спірне майно, яке продовжило перебувати у державній власності.

Згідно п. 5.5 статуту ПАТ «Укрпошта» (в редакціях, чинних протягом 2017-2021 років; т. 1, а.с. 76, 88, 100), товариство використовує та утримує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане товариству в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Товариства та використовується в порядку, передбаченому законодавством та цим Статутом.

Сторони не надали докази визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 337232 від 07.04.2009, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області, та рішення виконкому Кременчуцької міської ради про оформлення права власності від 23.02.2009 № 81, відповідно до якого було оформлене право власності на спірне майно за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивач).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV, в редакції, чинній на момент проведення оспорюваних реєстраційних дій та прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

У ст. 27 зазначеного вище Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, може бути проведена, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Акт приймання-передачі державного майна, закріпленого за державним підприємством, яке не підлягає приватизації, до статутного фонду товариства, 100 відсотків акцій якого належить державі, та яке було створене шляхом перетворення (корпоратизації) такого державного підприємства, серед таких документів не передбачений.

Разом з тим у вищезгаданому акті передавання майна не вказано, що спірне державне майно передається саме у приватну власність ПАТ «Укрпошта».

Таким чином, державна реєстрація права приватної власності за ПАТ «Укрпошта» була здійснена за відсутності належних правових підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, про те що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, тобто АТ «Укрпошта».

Реєстрація права власності на спірне нерухоме майно без належного юридичного титулу за особою, відмінною від особи, яка є власником цього майна за чинними правовстановлюючими документами, вочевидь є порушенням прав держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та може впливати на обсяг його правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження таким майном, що, в свою чергу, свідчить про наявність спору про право власності на вказане майно.

В ч. 1 ст.18 Закону № 1952-IV передбачено проведення державної реєстрації прав в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяв

Реєстраційні дії здійснюються також на підставі Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок, в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій).

Відповідно до п. п. 18, 19 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачена певна послідовність державної реєстрації прав на нерухоме майно, яка передбачає внесення до Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно лише після прийняття державним реєстратором відповідного рішення.

Державний реєстратор Письмак А. О. вніс запис про реєстрацію права приватної власності на спірне майно за АТ «Укрпошта» 02.12.2019 (т. 1, а.с. 23), а рішення № 50056400 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на відповідне майно цим реєстратором датоване 05.12.2019 (т. 1, а.с. 27).

Проте, оскільки прокурор у позові не посилається на вказані обставини, вони не розглядаються судом як окрема підстава заявлених вимог.

Водночас, судом встановлені обставини, які свідчать про порушення АТ «Укрпошта» прав та інтересів держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивача).

Суд зазначає, що Письмак А. О., як особа, яка виконувала функції державного реєстратора, не оспорює право власності держави на спірне майно, тобто є неналежним відповідачем у справі.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (відповідна правова позиція викладена, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п.39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.75), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (п.п.147-148).

Враховуючи викладене, позов в частині вимог до відповідача - державного реєстратора Письмака А. О. суд відхиляє як необґрунтований.

У статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні: гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії " Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

В абзацах другому, третьому ч. 3 ст. 26 зазначеного вище Закону (в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022, чинній на момент вирішення спору), передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи викладене, чинне положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Положення Закону № 1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

За таких обставин, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірне майно матиме своїм наслідком поновлення державним реєстратором запису про реєстрацію права власності на відповідне майно за державою, але не в особі позивача, а в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, тобто органу, який на момент подання позову та вирішення спору є припиненим як юридична особа. Як було встановлено судом, правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 є Міністерство інфраструктури України (позивач), яке змінило свою назву на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Таким чином, саме лише припинення права власності відповідача на спірне майно та відновлення становища, яке існувало до порушення порушеного права держави на відповідне майно, на думку суду, не є достатнім та ефективним способом захисту такого права, оскільки створює ситуацію правової невизначеності щодо дійсного власника спірного нерухомого майна станом на момент вирішення спору.

В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної в п.151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 по справі № 914/2350/18 (914/608/20), обов'язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов'язок суду вирішити наявний спір про право.

Під час розгляду справ відповідної категорії, суд, який задовольняє позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить (п. 125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 по справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Відповідач - АТ «Укрпошта» оспорює та не визнає право державної власності на спірне майно та вважає, що відповідне майно було набуте ним у приватну власність шляхом передачі від Міністерства інфраструктури України (позивача) за актом передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України № 240 від 05.07.2017.

Матеріалами справи не підтверджується наявність передбачених законом підстав для вибуття зазначеного майна з державної власності та правомірного набуття другим відповідачем права приватної власності на вказане майно.

Засновником і єдиним акціонером відповідача як акціонерного товариства є держава в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивача), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку та згідно покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності.

Позивач (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України) є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, за яким було зареєстроване право державної власності на спірне майно до прийняття оспорюваного рішення державним реєстратором Письмаком А. О. та проведення ним державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірне майно.

З урахуванням викладеного, визнання незаконним та скасування оспорюваного прокурором рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірне майно з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на вказане майно є необхідним, але не достатнім способом захисту порушеного права держави, на захист якого подано позов.

Враховуючи викладене, суд вважає, що задоволення позову про визнання за державою в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України права власності на спірне майно є дієвим та належним додатковим способом захисту порушеного права, який ефективно вирішить спір про право, наявний між сторонами.

За таких обставин, обраний прокурором спосіб захисту є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідач - АТ «Укрпошта» посилається на пропуск прокурорм та позивачем строку позовної давності у цій справі та зазначає що перебіг позовної давності щодо вимог про припинення права власності за цим відповідачем та визнання права власності за державою починається з 05.07.2017 - в день затвердження передавального акта Міністерством інфраструктури України.

Проте, суд вважає це твердження необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Частинами першою та п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

АТ «Укрпошта» вказує, що строк позовної давності стосовно вимог про визнання права державної власності та припинення права приватної власності на спірне майно має обчислюватися від дати складення акту передавання майна від 05.07.2017.

Проте, спірне майно як до моменту підписання, так і після підписання зазначеного акта перебувало у володінні УДППЗ «Укрпошта» та другого відповідача як його правонаступника.

Суд звертає увагу, що в самому акті передавання майна від 05.07.2017 не йшлося про передачу майна саме у приватну власність ПАТ «Укрпошта».

Отже, порушення прав держави на спірне майно відбулося не внаслідок підписання зазначеного акту передавання, а внаслідок проведення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно за другим відповідачем з посиланням на вказаний акт. Як було встановлено судом, така державна реєстрація була проведена без належних правових підстав.

За таких обставин, на думку суду, позивач міг довідатися про порушення прав держави не раніше дати проведення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно, тобто не раніше 02.12.2019. Тому, з урахуванням дати подання позову (30.12.2021) строк позовної давності стосовно заявлених вимог не є пропущеним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим в частині вимог, які заявлені до відповідача - Акціонерного товариства «Укрпошта», тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню судом, а в частині вимог до відповідача - державного реєстратора Письмака А.О відхиляється судом в повному обсязі.

Прокурор у позові прохає також покласти на відповідачів судові витрати, понесені прокуратурою у цій справі.

Суд встановив, що за подання цього Полтавська обласна прокуратура сплатила 284795,45 грн судового збору за платіжним дорученням № 783 від 09.05.2022 та платіжним дорученням № 856 від 20.05.2022 (т.1 а.с.137, 138). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 30.05.2022 (а.с.139, 140).

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача - АТ «Укрпошта».

Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Замінити назву позивача у справі - Міністерство інфраструктури України на нову назву - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

2. У позові Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо вимог до Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича - відмовити.

3. Позов Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо вимог до Акціонерного товариства Укрпошта - задовольнити.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50056400 від 05.12.2019, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством «Укрпошта» на нежитлове приміщення загальною площею 1210,9 кв.м. (складові частини: будівля відділення поштового зв'язку, А, площею 1118,0 кв.м.; склад, В, площею 23,2 кв.м.; гараж, В, площею 69,7 кв.м.), яке розташоване за адресою: вул. Миру, буд. 18, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1979365553102 (номер об'єкта в РПВН 26942240).

5. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1210,9 кв.м. (складові частини: будівля відділення поштового зв'язку, А, площею 1118,0 кв.м.; склад, В, площею 23,2 кв.м.; гараж, В, площею 69,7 кв.м.), яке розташоване за адресою: вул. Миру, буд. 18, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1979365553102 (номер об'єкта в РПВН 26942240), проведену за Акціонерним товариством «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045; вул. Хрещатик, 22 м. Київ, 01001) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50056400 від 05.12.2019 з одночасним припиненням відповідного речового права Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) на нежитлове приміщення загальною площею 1210,9 кв.м. (складові частини: будівля відділення поштового зв'язку, А, площею 1118,0 кв.м.; склад, В, площею 23,2 кв.м.; гараж, В, площею 69,7 кв.м.), яке розташоване за адресою: вул. Миру, буд. 18, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1979365553102.

6. Визнати за державою Україна в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (ідентифікаційний код 37472062, проспект Перемоги, 14 м. Київ, 01135) право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 1210,9 кв.м. (складові частини: будівля відділення поштового зв'язку, А, площею 1118,0 кв.м.; склад, В, площею 23,2 кв.м.; гараж, В, площею 69,7 кв.м.), яке розташоване за адресою: вул. Миру, буд. 18, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1979365553102 (номер об'єкта в РПВН 26942240).

7. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» (ідентифікаційний код 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001) на користь Полтавської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910060, вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000) 284795 грн 45 коп - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 26.06.2023р.

Суддя Т. М. Безрук