вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.04.2023 Справа № 917/1761/22
м. Полтава
За позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ", вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39610
про стягнення 58 499,41 грн
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олійник Н. І.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" заборгованості за договором постачання природного газу № 20/21-8090-РО-24 від 28.09.2020 у розмірі 58 499,41 грн, в тому числі 42 852,61 грн основного боргу, 2047,60 грн 3% річних і 13 599,20 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання по договору з оплати поставленого йому природного газу.
Ухвалою від 03.01.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду судом, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві (вх. № 804 від 23.01.2023) позов заперечує, посилаючись на те, що позивачем не було оприлюднено прейскурант ціни на товар та не наведено розрахунків в обґрунтування дотримання приписів нормативних актів щодо ціноутворення на природний газ для спеціальних категорій споживачів.
Крім цього, відповідач у відзиві заперечує проти задоволення клопотання позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просить розглядати справу в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 24.01.2023 суд залишив без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 02.02.2023 на 10:45 год.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 1114 від 30.01.2023) наполягає на задоволенні позову, посилаючись на безпідставність заперечень відповідача та зазначає, що відповідно до підпункту 3.9.3 пункту 3.9 договору проекти актів приймання-передачі природного газу, в яких визначено об'єми спожитого відповідачем природного газу, його ціна і вартість, готував саме відповідач та направляв їх на адресу позивача і основна заборгованість за періоди жовтень-січень 2021 та лютий 2021 (частково) відповідачем сплачена.
27.01.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Пясецького Д.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 1070).
Ухвалою від 30.01.2023 суд відмовив у задоволенні заяви адвоката Пясецького Д.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 02.02.2023 суд відклав розгляд справи на 18.04.2023 на 11:00 год.
Копію ухвали суду від 02.02.2023 було направлено на електронні адреси сторін, вказані ними у заявах по суті справи (позовній заяві, відзиві), що підтверджується відповідним супровідним листом (а.с. 108).
Суд зазначає, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення. Крім цього, при надсиланні листів на електронну пошту у відправника є можливість запросити сповіщення про доставку (що фактично є отриманням листа) та про прочитання такого листа, складання довідки про факт надсилання, тощо. У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 20.04.2023 у справі № 920/367/17 та від 28.04.2023 у справі № 904/272/22.
Крім цього, отримання відповідачем копії ухвали від 02.02.2023 підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 109).
Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення розгляду справи.
В судове засідання 18.04.2023 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 18.04.2023 судом ухвалено рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" укладено договір постачання природного газу № 20/21-8090-РО-24 від 28.09.2020 (далі - Договір; а.с. 14-21).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, як постачальник, зобов'язався поставити споживачеві (відповідачу) природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору.
Згідно п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Відповідно до п. 3.8 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений Постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного Договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).
Згідно п. 3.11 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач у позові посилається на те, що за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 156 140,91 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано копії актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2020 на суму 936,90 грн, від 30.11.2020 на суму 8473,68 грн, від 31.12.2020 на суму 26 281,52 грн, від 31.01.2021 на суму 41 289,17 грн, від 28.02.2021 на суму 44 157,29 грн, від 31.03.2021 на суму 23 907,14 грн, від 30.04.2021 на суму 11 095,21 грн (а.с. 35-41).
Ці акти підписані позивачем та відповідачем без зауважень і посвідчені печатками обох сторін.
Позивач у позові зазначив, що відповідач за отриманий по Договору газ розрахувався частково на суму 113 288,30 грн, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору. Станом на момент пред'явлення позову відповідач має основну заборгованість в розмірі 42 852,61 грн.
В підтвердження проведених відповідачем оплат позивачем надано відповідні виписки банку з рахунку позивача (а.с. 42-43).
Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 13 599,20 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.04.2021 по 30.11.2022 та 2047,60 грн 3% річних за загальний період з 26.03.2021 по 30.11.2022.
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 852,61 грн основного боргу, 2047,60 грн 3% річних і 13 599,20 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві позов заперечує з таких підстав:
Так, відповідач вважає, що позивач не у повній мірі виконав зобов'язання за Договором, а тому пред'явлений ним позов є безпідставним.
Зокрема, відповідач вказує, що п. 13 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою КМУ від 19.10.2018 № 867 (чинне на час укладання та виконання Договору) передбачає, що з 1 липня 2020 p. НАК “Нафтогаз України” здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пункту 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead аnd Weekend) на нідерландському газовому хабі (TTF) за період з 1 по 22 число місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та на кордоні України і тариф на послуги транспортування природного для точки входу в Україну на міждержавному з'єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною: Ц = ((Цопт + Тт х Кдол.США)) х (1 + Нті) х Кпдв (гривень за 1000 куб. метрів з урахуванням податку на додану вартість).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна на природний газ (що є предметом поставки) зазначається Позивачем у прейскуранті цін і цей прейскурант розміщується на офіційному сайті Позивача.
Статтею 17 Закону України “Про ринок природного газу” передбачено, що постачальник газу (Позивач) повинен не менше 5 років зберігати інформацію та всі документи, що стосуються операцій поставки природного газу за програмою “спеціальних обов'язків”.
За змістом вказаних нормативних актів та Договору випливає, що у 2020-2021 роках AT “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” виконувало спеціальні обов'язки по забезпеченню підприємств критичної інфраструктури природним газом. Ці спеціальні обов'язки полягали у гарантованому (безвідмовному) постачанні природного газу та за суворо регульованою ціною на такий природний газ. Для контролю за дотриманням постачальником (Позивачем) обов'язку щодо спеціального (пільгового) ціноутворення на природний газ для ТЕЦ нормативно було затверджено правило формування ціни за певними складовими (формула) та правило щодо оприлюднення визначеної на основі такої формули ціни - у вигляді прейскуранту та з публічним розміщенням такої інформації. Іншими словами, споживач та покупець природного газу (Відповідач) був наділений правом перевірити дійсність ціни на обсяг природного газу, що постачався відповідачу. Однак, за час дії Договору прейскурант ціни на природний газ позивачем не був оприлюднений. Доказів відповідності встановленої позивачем в односторонньому порядку ціни на товар ціні, що мала бути встановлена за нормативом (формулою), - відповідачу надано не було. За таких умов, відповідач вбачає підстави проводити неповний розрахунок за поставлені обсяги газу до тих пір, доки постачальник не доведе адекватність виставленої ціни на цей газ.
Відповідач вказує, що до позову позивач теж не додав прейскурантів на природний газ, доказів їх належного оприлюднення у час здійснення поставок газу та не навів розрахунків в обґрунтування дотримання приписів нормативних актів щодо ціноутворення на природний газ для спеціальних категорій споживачів.
За таких умов, відповідач вважає, що вимоги позивача про примусове стягнення залишку сум розрахунку за договором не можуть бути задоволенні.
Також відповідач вважає, що до нього не може бути застосовано заходи фінансового покарання за притримання розрахунку за Договором. Адже статтею 625 ЦК України, яку використовує позивач для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, визначено відповідальність за необґрунтовану бездіяльність щодо виконання грошового зобов'язання. А у випадку з ТОВ “Кременчуцька ТЕЦ” - відповідне обґрунтування є.
Крім цього, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних некоректний, бо передбачає їх нарахування по листопад 2022 року включно. Тобто, позивачем не враховано приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 про те, що період інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних по Договору міг би тривати за наявності підстав лише по січень місяць 2022 року включно.
Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не дотримано умови п. 9.1. Договору та ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" щодо порядку досудового врегулювання спору.
Окремо відповідач звертає увагу на те, що Законом України “Про ринок природного газу” закріплено положення про те, що у договорі купівлі-продажу природного газу, укладеному між постачальником, на якого покладені спеціальні обов'язки, і оптовим продавцем, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику, на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця, та у договорі про постачання природного газу, укладеному між таким постачальником та споживачем, визначаються умови оплати за реалізований та поставлений природний газ, а також відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Тобто, кошти за природний газ в межах програми спеціальних обов'язків мають сплачуватись лише на спеціальний рахунок. Однак, при звернені до суду з даним позовом, всупереч Закону, позивач реквізитів такого рахунку не зазначив.
Враховуючи вище викладене, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог по даній справі у повному обсязі.
При вирішенні спору в частині стягнення суми основного боргу суд керується наступним.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.
Судом встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість за поставлений йому по Договору природний газ на суму 42 852,61 грн.
Заперечення відповідача щодо наявності у нього підстав для притримання розрахунку за Договором судом до уваги не беруться з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач, за результатами досягнення згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо ціни природного газу, уклали договір постачання природного газу № 20/21-8090-РО-24, який стали обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до 4.1. Договору, ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант).
Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що ціна за 1000 куб.м природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
У разі непідписання/несвоєчасного підписання Сторонами відповідної додаткової угоди, Сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього Договору) користуються Прейскурантом.
Згідно з пунктом 4.3 Договору, ціни на природний газ, зазначені в Прейскуранті, є обов'язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті Постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу Споживача (зазначену в розділі 12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.
Так, на виконання пункту 4.2 Договору між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, відповідно до яких сторонами було узгоджено ціни природного газу на періоди поставки:
- додаткова угода № 1 від 26.10.2020 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.10.2020 по 31.10.2020 встановлена в розмірі 6 448,920 грн;
- додаткова угода № 3 від 23.11.2020 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.11.2020 по 30.11.2020 встановлена в розмірі 6 450,444 грн;
- додаткова угода № 5 від 22.12.2020 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.12.2020 по 31.12.2020 встановлена в розмірі 7 323,720 грн;
- додаткова угода № 8 від 29.01.2021 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.01.2021 по 31.01.2021 року встановлена в розмірі 8 797,74 грн;
- додаткова угода № 9 від 26.02.2021 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.02.2021 по 28.02.2021 встановлена в розмірі 8 209,38 грн;
- додаткова угода № 11 від 26.03.2021 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.03.2021 по 31.03.2021 встановлена в розмірі 7 535,724 грн;
- додаткова угода № 13 від 28.04.2021 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.04.2021 по 30.04.2021 встановлена в розмірі 7 827,432 грн (а.с. 22, 24, 26, 29, 30, 32, 34).
Разом із цим, на виконання пункту 4.1 Договору, позивачем було опубліковано прейскуранти цін на своєму офіційному сайті за посиланням - https://www.naftogaz.com/іnformation/prices-pso-naturаІ-gas (роздруківка з сайту -та прейскуранти цін - а.с. 69-80).
Також на офіційному сайті позивача за посиланням https://www.naftogaz.сom/dashboards?id=testdashboard є Інформація про зміну динаміки цін для кожної окремої категорії споживачів, в тому числі і відповідача (а.с. 81-82), в якій також зазначено ціни природного газу за спірний період.
Крім цього, відповідно до пункту 3.8 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений Постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного Договору.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).
Підпунктом 3.9.3 пункту 3.9 Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до пункту 3.11 Договору, Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Судом встановлено, що у спірний період між сторонами було укладено низку Актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2020 року, від 30.11.2020 року, від 31.12.2020 року, від 31.01.2021 року, від 28.02.2021 року, від 31.03.2021 року та від 30.04.2021 року, в яких визначено об'єми спожитого відповідачем природного газу, його ціну і вартість (а.с.35-41).
При цьому, як пояснив позивач, відповідно до підпункту 3.9.3 пункту 3.9 Договору проекти таких актів готував саме відповідач та направляв їх на адресу позивача. Саме відповідач в проектах Актів зазначав ціну природного газу.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений по Договору газ у розмірі 42 852,61 грн підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
При цьому враховуючи специфіку проведення щоденних платежів за договором та технічну неможливість подати суду докази сплати боргу у день прийняття рішення, відповідач та позивач мають право подати до суду заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню згідно зі ст. 328 ГПК України щодо сплачених сум, про які не було повідомлено суду на дату прийняття рішення та які з цих причин не були враховані судом.
З вказаного вбачається, що заперечення відповідача стосовно необґрунтованості вказаних позивачем цін на природний газ, є безпідставними.
Щодо заперечень відповідача стосовно недотримання позивачем досудового способу врегулювання спору, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.06.2019 у справі № 910/7476/18, чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 852,61 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 13 599,20 грн інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 01.04.2021 по 30.11.2022 та 2047,60 грн 3% річних нарахованих за загальний період прострочення основного боргу з 26.03.2021 по 30.11.2022.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку, наданого позивачем розрахунку стягуваних сум річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та встановлено його правильність.
Щодо заперечень відповідача стосовно безпідставності нарахувань позивачем інфляційних втрат та річних, суд зазначає таке.
У своєму відзиві відповідач зазначає на неправомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат в період лютий-листопад 2022 року, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану.
Суд зазначає, що зазначена постанова КМУ не стосується спірних відносин між позивачем та відповідачем, адже відповідно до пункту 1 цієї постанови, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Відповідач є юридичною особою і не підпадає під категорію “населення”, тому посилання ним на вказану постанову КМУ безпідставне.
Таким чином, позов у частині стягнення з відповідача 13 599,20 грн інфляційних втрат та 2047,60 грн 3% річних є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42225136) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 42 852,61 грн основного боргу, 2 047,60 грн 3% річних, 13 599,20 грн інфляційних втрат, 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Солодюк О.В.