65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" червня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2089/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Дідух С.П. за посвідченням;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства оборони України до відповідача Фізичної особи-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерну “Військторгсервіс” про усунення перешкод у користуванні майном
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича в якому просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця №4969, яке розміщене по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
В обґрунтування позовних вимог Міністерство оборони України посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Ломановським Валентином Костянтиновичем умов укладеного між Концерном «Військторгсервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ломановським Валентином Костянтиновичем договору про надання права платного користування торговельним місцем 20-футових контейнерів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2021р відкрито провадження у справі №916/2089/21, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерну “Військторгсервіс” та призначено підготовче засідання на 09.09.2021р о 11:00.
В підготовчому засіданні від 09.09.2021р було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2021р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2021р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2021р продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
В підготовчому засіданні від 12.10.2021р було оголошено перерву на 08.11.2021р о 11:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2021р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
05.11.2021р за вх.суду№29544/21 позивач надав до суду пояснення.
В підготовчому засіданні від 08.11.2021р відповідач надав відзив на позовну заяву.
В підготовчому засіданні від 08.11.2021р було оголошено перерву на 25.11.2021р о 12:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2021р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
У зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному по 17.12.2021р. включно, судове засідання 25.11.2021р. о 12:30 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.12.2021р призначено підготовче засідання на 11.01.2022р о 11:45 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
24.11.2021р за вх.суду№31618/21 позивач надав до суду відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні від 11.01.2022р було оголошено перерву на 03.02.2022р о 10:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовче засідання від 03.02.2022р представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2022р відкладено підготовче засідання на 01.03.2022р о 11:20 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
Судове засідання 01.03.2022р. о 11:20 не відбулося у зв'язку з тим, що 24.02.2022р. указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України було запроваджено воєнний стан, який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 25.04.2022.
02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям:
- продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ;
- відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв'язку із введенням воєнного стану;
- здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні;
- продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні;
- продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно указу Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан на території України продовжено до 25.05.2022р.
З 16.03.2022р. по 12.05.2022р. включно суддя Степанова Л.В. перебувала у відпустці.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 16.05.2022р призначено підготовче засідання у справі на 12.07.2022р о 12:10 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
12.07.2022р. за вх.суду№12889/22 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.
12.07.2022р. за вх.суду№12853/22 відповідач звернувся з клопотанням про відкладення судового засідання.
В підготовчому засіданні від 12.07.2022р. було оголошено перерву на 23.08.2022р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 23.08.2022р. було оголошено перерву на 06.09.2022р. о 11:10, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
06.09.2022р. за вх.суду№18544/22 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні від 06.09.2022р. було оголошено перерву на 06.10.2022р. о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 06.10.2022р. третя особа надала до суду письмові пояснення.
В підготовчому засіданні від 06.10.2022р. було оголошено перерву на 13.10.2022р. о 11:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 13.10.2022р. було оголошено перерву на 15.11.2022р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
15.11.2022р. підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2022р призначено підготовче засідання на 15.12.2022р о 11:30 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 15.12.2022р було оголошено перерву на 26.01.2023р о 11:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.
26.01.2023р о 11:00 підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2023р призначено підготовче засідання на 14.03.2023р о 11:00 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 14.03.2023р було оголошено перерву на 21.03.2023р о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2023р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 21.03.2023р було оголошено перерву на 20.04.2023р о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 20.04.2023р було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2023р закрито підготовче провадження у справі №916/2089/21, призначено справу до розгляду по суті на 04.05.2023р о 11:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 04.05.2023р було оголошено перерву на 15.06.2023р о 12:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
15.06.2023р за вх.суду№19643/23 відповідач надав до суду пояснення.
15.06.2023р за вх.суду№19644/23 відповідач надав до суду пояснення щодо відсутності письмового доказу.
15.06.2023р за вх.суду№19646/23 відповідач звернувся до суду з клопотанням про визнання доказу неналежним.
15.06.2023р за вх.суду№19649/23 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання та визнання причини неявки поважними.
В судовому засіданні від 15.06.2023р було оголошено перерву на 19.06.2023р о 11:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2023р повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
У судовому засіданні від 19.06.2023р було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2089/21.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вказує позивач, 14.06.2016р між Міністерством оборони України та Концерном “Військторгсервіс” укладено договір доручення №1, відповідно до умов якого Концерн “Військторгсервіс” уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань, пов'язаних з виконанням умов цього договору. 06.03.2018р до вказаного договору доручення було укладено Додаткову угоду №1, якою встановлено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем у розмірі 16925,40грн (з ПДВ) на місяць, визначено типові умови договору про надання права платного користування та внесено ряд інших змін. Крім цього, п. 2.8 Додаткової угоди від 06.03.2018р визначено, що підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього договору).
Позивач зазначає, що на виконання договору доручення від 14.06.2016р №1, 01.08.2016р між Концерном “Військторгсервіс” в особі філії “Одеське управління військової торгівлі” та відповідачем був укладений договір №ВКС-1244 про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів. Згідно п. 1.1. договору відповідачу надавалось право платного користування торговельним місцем №4969 на виділеній відкритій території за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ “Промтоварний ринок”, вул. Рожева. З урахуванням внесених додатковою угодою змін до договору доручення №1 від 14.06.2016р щодо збільшення вартості користування торговельним місцем, відповідача листом від 29.03.2018р №406/41 було повідомлено про зміну суттєвих умов, та необхідність врегулювання договірних відносин. Крім того, зазначеним листом відповідача повідомлено про те, що у разі наявності у нього бажання використовувати торговельне місце, що перебуває у розпорядженні Міністерства оборони України, він може звернутися до Концерну “Військторгсервіс” в особі філії “Одеське управління військової торгівлі” із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість за користування торговельним місцем становитиме 16925,40грн (з ПДВ) в місяць, чого останнім зроблено не було у зв'язку з відсутністю такого бажання. Відповідач не вчинив дій щодо врегулювання договірних відносин з Міністерством оборони України на запропонованих умовах. Цим же листом відповідача було повідомлено про припинення Міністерством оборони України договору про надання права користування торговельним місцем в односторонньому порядку відповідно до п. 7.3. договору. Листом від 04.06.2018р №747/5 відповідача було повідомлено про припинення договору з 06.08.2018р та запропоновано, в разі наявності бажання продовжувати договірні відносини, звернутися до Філії з заявою про укладання договору. Листом від 22.06.2018р №06/1312 відповідача було повторно повідомлено про припинення договору з 06.08.2018р та запропоновано, в разі наявності бажання продовжувати договірні відносини, звернутися до Філії з заявою про укладання договору.
Як зазначає позивач, оскільки в установлений строк відповідач торговельне місце не звільнив та продовжував його використовувати, Міністерством оборони України був поданий до Господарського суду Одеської області позов про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Ломановського В.К. усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, з підстав розірвання договору в односторонньому порядку. Разом з тим, хоча рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р по справі №916/1685/18 позовну заяву Міністерства оборони України залишено без розгляду, зазначеним рішенням суду було встановлено наступне: факт існування договірних відносин між Концерном “Військторгсервіс” та відповідачем у вигляді укладеного між сторонами договору від 01.08.2016р №ВКС-1244. Термін дії договору з 01.08.2016р до 31.05.2019р, Міністерство оборони України є належним користувачем вказаного торговельного місця на підставі договору від 21.02.2000р №181/9-83, укладеного між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою та ТОВ “Промтоварний ринок''. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019р по справі №916/1685/18 рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р було залишене без змін.
Позивач вказує, що листом від 22.02.2019р №228/20 відповідача було повідомлено про закінчення терміну дії договору від 01.09.2016р №ВКС-1244 та не продовження з відповідачем договірних відносин. Листом від 14.08.2019р №03/1423/9 відповідача було повідомлено про необхідність звільнення торговельного місця та контейнерів від речей. Однак відповідач відмовився отримати вказані листи, кореспонденція повернулася на адресу Концерну у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, перешкоди для користування Міноборони торговельним місцем №4969 ФОП Ломановським В.К. не усунуто. Незважаючи на те, що термін дії договору закінчився 31.05.2019р, та жодних додаткових угод між Міністерством оборони України та відповідачем про продовження терміну дії договору укладено не було, відповідач й надалі продовжує використовувати торговельне місце №4969, що позбавляє Міністерство оборони України права вільно використовувати зазначене торгове місце та передавати його у користування з метою отримання коштів на рахунки спецфонду Міністерства оборони України.
Як зазначає позивач, 09.07.2019р та 01.07.2020р комісією у складі із представників Міністерства оборони України та Концерну “Військторгсервіс” проведено огляд 50 торговельних місць по вул. Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок”, у тому числі торговельного місця №4969, під час якого встановлено, що на вказаному торговельному місці відповідачем здійснюється підприємницька діяльність. Отже, позивач не може належним чином самостійно реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце в оплатне користування жодній особі, так як відповідач чинить перешкоди у користуванні торговельним місцем шляхом його використання, що призводить до завдання збитків у вигляді упущеної вигоди Міністерству оборони України. Таким чином, вчинення неправомірних дій, що полягають у перешкоджанні Міністерству оборони України здійснювати господарську діяльність, мають наслідком нанесення збитків Міноборони та бюджетам різних рівнів.
Позивач стверджує, що існуючий стан речей у свою чергу, призводить до порушень чинного законодавства та наносить значну шкоду державним інтересам, адже відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р №671, Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця №4969, яке розміщене по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідачем не було допущено жодних порушень договірних зобов'язань, у зв'язку з якими до нього могло б бути заявлено позивачем вимогу щодо припинення договору та згоди сторони на його припинення також не було, а тому заява позивача про припинення договору на підставі одностороннього волевиявлення останнього, висловлена у листах уповноважених представників позивача не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки не ґрунтується на нормах закону та положеннях договору. Зміст п. 7.3. договору визначає тільки механізм такого припинення за наявності визначених на це законом підстав. Відсутність підстав для дострокового припинення договору, виключає можливість його припинення в односторонньому порядку. Розірвання господарських договорів, відповідно до ст. 188 ГК України, сторони передбачили п. 7.2. договору. Повідомлення про припинення договору - лист №747/5 про припинення з 06.08.2018р дії договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р та лист №06/1312 на які посилається позивач до відповідача не надходили. Відповідач щодо припинення дії договору згоди не надавав. Позивач з приводу розірвання договору у визначеному законом порядку до суду не звертався. На підставі викладеного, договір не був припиненим у серпні 2018 року, та відповідач користувався майновим правом на торгове місце правомірно.
Відповідач зазначає, що протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто з 01 червня по 01 липня 2019 року від позивача та його уповноважених представників заяв про припинення або зміну умов договору відповідачу не надходило. Протягом місяця після закінчення строку договору, відповідач продовжував користуватися правом платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру №4969, сплатив орендну плату.
Відповідач наполягає на тому що взагалі жодні повідомлення від позивача, або уповноважених ним осіб, протягом 2016 -2019 років до відповідача про припинення договору №ВКС-1244 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, повідомлення щодо відсутності у орендодавця бажання продовжувати цей договір, заперечення щодо цього, до відповідача не надходили. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013р №787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», позивач мав повертати отримані кошти, які були зараховані помилково, якщо вважав, що вони такими є. Однак, сплачену орендну плату позивач ФОП відповідачу не повертав, з повідомленнями про необхідність забрати ці кошти не звертався.
Враховуючи ту обставину, що, відповідачу не надходило від орендодавця письмових заперечень проти продовження дії договору на новий строк, як передбачено вимогами ч. 4 ст.284 ГК України та ст. 764 ЦК України, з заявою про припинення договору до орендодавця ФОП Ломановський В.К. - не звертався, а тому, відсутні правові підстави вважати, що договір припинив свою дію. Вказані обставини спростовують твердження позивача відносно припинення договору після настання дати до якої він був укладений. Посилання позивача на відправку на адресу ФОП Ломановського В.К. листа №228/20 від 22.02.2019 року поза межами одномісячного строку післязакінчення строку договору не має жодних юридичних наслідків. Лист від 22.02.2019р №228/20 з приводу того, що строк дії договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р закінчується 31.05.2019р, після настання якого позивач не має наміру укладати новий договір на який посилається позивач до відповідача не надходив. А надані суду документи не підтверджують його надсилання та отримання ФОП Ломановським В.К., про що свідчить наступне. Лист підписаний начальником філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» Соловйовою О.Є., але, ні вказана філія, ні її начальник не являлися стороною договору доручення від 14.06.2016р №1, позивач не уповноважував безпосередньо Соловйову О.Є. представляти його інтереси щодо користування торговим місцем №4969 та висловлювати від його імені позицію у правовідносинах з відповідачем, а тому лист від 28.12.2018р не може мати жодних юридичних наслідків. Позивачем не було надано касового чеку РРО, як доказу відправлення листа від 22.02.2019р, тоді як наданий опис вкладення до цінного листа та накладна не підтверджують надання послуг поштового зв'язку та відправку цього листа відповідно до Правил та Порядку. Наданий позивачем опис вкладення, в порушення вищевказаних вимог не містить номеру поштового відправлення, який вказується у касовому чеку оператора поштового зв'язку, що унеможливлює встановлення належності вказаного опису вкладення до будь-якого поштового відправлення. Згідно накладної з номером поштового відправлення доданої до матеріалів справи, на яку посилається позивач, як доказ направлення листа від 22.02.2019р, найменування адресата: юридична особа «Ломановський», але у такому статусі ФОП Ломановський В.К. договору не укладав, а тому кореспонденція, якщо і направлялася, то не відповідачу.
Відповідач вказує, що позивач не підтвердив належними доказами своє право власності або користування торговим місцем №4969 за захистом якого звернувся до суду у порядку ст. 391 ЦК України. Позивач, пославшись на те, що володіє речовим правом на спірне торгове місце згідно договору від 21.02.2000р №181/9-83, не надав суду вказаний договір та доказів реєстрації за позивачем речового права на торгове місце №4696 відповідно до вимог ст. 182 та ч. 4 ст. 334 ЦК України. Торгове місце №4969 не може використовуватися для інших цілей, крім комерційної торгівлі, бо розташоване на земельній ділянці несільськогосподарського призначення кадастровий номер: 5123755200:02:002:0194, яка є складовою земельної ділянки, що перебуває у приватній власності ТОВ «Промтоварний ринок». Цільове використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Міністерство оборони України не має права займатися господарською діяльність, і зокрема, не має КВЕД 47.8 - Роздрібна торгівля на ринках. А тому посилання позивача на те, що відповідач нібито чинить йому перешкоди здійснювати законну господарську діяльність не відповідає дійсності. Торгові місця по вулиці Рожевій не являються державною власністю. Позивач, як Центральний орган державної влади не можуть використовувати майно, яке не являється державною власністю. Помилково вважаючи, що позивач є первинним користувачем торгового місця №4969 відповідач повідомленням щодо укладання договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на новий строк від 17.05.2019р поставив до відома орендодавця, позивач про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та направив підписані зі свого боку екземпляри договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів щодо торгового місця №4969, для укладення договору на новий строк. Проте, підписаний екземпляр договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів щодо торгового місця №4969 від позивача або протокол розбіжностей, відповідно до ч. 3-4 ст. 181 ГК України до нього не надходили. Твердження позивача, які не мають жодного відношення до предмету спору про пропозицію від позивача Концерну «Військторгсервіс» ФОП Ломановському О.В. укласти новий договір про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футовими контейнерами зі збільшеною орендною платою у 2018 році не відповідають дійсності. З травня 2018 року по сьогоднішній день жодних проектів договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футовими контейнерами, оформлених відповідно до ст. 181 ГК України від позивача, Концерну «Військторгсервіс» чи філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» до ФОП Ломановського В.К. не надходило. Позивач зазначає, що з урахуванням внесення змін до договору доручення №1 від 14.06.2016р шляхом укладення відповідної додаткової угоди до нього та збільшення вартості за користування торговельним місцем, листом від 29.03.2018р відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов та про необхідність приведення договірних відносин із зазначеними змінами та цим листом відповідача було повідомлено про те, що у разі не приведення договірних відносин у відповідності до вимог, дію договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р. буде припинено в порядку п. 7.3 за ініціативою сторони.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що договором №ВКС-1244 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016 р. пунктом 7.3 передбачено, що дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну дії договору, на який він був укладений; за ініціативою однієї із Сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу Сторону за два місяці. Відповідно до п.7.1 договору №ВКС-1244від 01.08.2016р термін його дії закінчився 31.05.2019р, а відповідач ФОП Ломановський В.К. не звільнив торгове місце №4969 і продовжує здійснювати на ньому підприємницьку діяльність, що підтверджується актом огляду торгового місця від 09.07.2019р та 01.07.2020р. Будь-які додаткові угоди між сторонами договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р щодо зміни (продовження) терміну його дії не укладалися. 22.02.2019р за вихідним №228/22 начальником філії «Одеського управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс», що діяв від імені Міністерства оборони України на адресу ФОП Ломановського В.К, направлено лист про неналежне виконання умов договору та про відмову від продовження, (АТ «Укрпоша» №6505809798751 та ТОВ «Нова пошта» №59000402805808) від отримання відповідач відмовився усвідомлюючи негативні наслідки отримання вказаних повідомлень. Тобто, до моменту закінчення дії договору відповідачу було достеменно відомо про відсутність наміру у Міністерства оборони України продовжувати договір №ВКС-1244 від 01.08.2016р, про що також свідчить лист направлений відповідачем на адресу Міністерства оборони України 17.05.2019р, що є додатком до відзиву на позов. Оскільки термін дії договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій 31.05.2019р закінчився, вказаний договір є припиненим. Посилання відповідача на положення ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України щодо автоматичного поновлення договору є безпідставними, так як умови договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р не передбачають можливості автоматичного продовження цього договору, Більш того, згідно з п. 6.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути оформлені письмово в двосторонньому порядку. Доказів укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії даного договору відповідно до п. 7.4 договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р матеріали справи не містять. Проте відповідач не звільнив торговельне місце №4969 та вчиняє перешкоди у користуванні ним, зважаючи на що Міністерство оборони України не може належним чином самостійно реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце в користування іншій особі з метою отримання прибутку.
Позивач зазначає, що відповідач вказує на те, що заперечення наймодавця щодо продовження строку дії договору мають бути подані саме протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, а не раніше. Дана позиція є необґрунтованою, оскільки подання таких заперечень раніше строку закінчення договору не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, ФОП Ломановському В.К. не було повідомлено позивачу про намір продовжувати договірні відносини. Таким чином, заперечення орендодавця щодо пролонгації договору можуть мати місце не лише після закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку, але й на дату закінчення строку договору (до 31.05.2019 року). В даному випадку відповідною заявою-запереченням є отриманий відповідачем лист начальника філії «Одеського управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс», що діяв від імені Міністерства оборони України на адресу ФОП Ломановським В.К. за вихідним №228/22 від 22.02.2019р про неналежне виконання умов договору та про відмову від продовження. Цей лист в сукупності з оголошенням у газеті «Одеські вісті» випуск від 09.06.2018р №44 (5068) (с.11) та повідомленням про припинення дії договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р, розміщеним на веб-сайті ТОВ «Промтоварний ринок» є належним доказом на підтвердження своєчасної відмови орендодавця від пролонгації договору оренди. Згідно з пунктом 2.4.7 договору ФОП Ломановський В.К. зобов'язався при припиненні дії договору або його розірванні звільнити торгове місце від майна, розміщеного на ньому. Але, відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав, що, в свою чергу, є порушенням статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Таким чином, згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідач вказує, що на даний час позивач є неволодіючим користувачем, оскільки спірне торгове місце займає інша особа. Ці посилання відповідача є безпідставними оскільки право Міністерства оборони України на користування 50-тю торговими місцями на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок", встановлено численним рішеннями судів усіх інстанцій, зокрема у справі №916/1666/18. Жодного доказу щодо недійсності договору між Міністерством оборони України та ТОВ «Промтоварний ринок» у матеріалах справи не міститься, тому твердження відповідача про відсутність у Міністерства оборони України права на користування вказаним торговельним місцем є лише його припущеннями.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2017р у справі №916/856/17, що набрало законної сили, було встановлено наступні обставини: 21.02.2000р між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок" було укладено договір №181/9-83р, відповідно до п. п. 1.1, 5.1 якого Міністерство оборони України дає згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33га (з розміщеним на ній асфальтованим майданчиком площею 1,2 га, вартість понесених затрат по його обладнанню становить 264661,00грн), що розташована на території військового містечка №7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , та передає вказану земельну ділянку (з розміщеним на ній асфальтованим майданчиком площею 1,2га) Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання цього договору безкоштовного користування на власній розсуд 50 місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території Промтоварного ринку по вул. Рожевій, та розташованими на даних місцях контейнерами, а Промтоварний ринок визнає вказане право та зобов'язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечити вільний доступ до вказаних контейнерів.
25.04.2000р Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Промтоварний ринок” підписано акт прийому-передачі земельної ділянки з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком, розташованої на території військової частини НОМЕР_1 в Одеському гарнізоні на 7-му кілометрі Овідіопольського шляху.
Листом №240 від 14.03.2017р ТОВ “Промтоварний ринок” повідомило філію „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс”, що на виконання умов пункту 5.1 договору №181/9-83р від 21.02.2000р Міністерству оборони України виділені в безкоштовне користування на власний розсуд терміном на 99 років з моменту укладення вищезазначеного договору 50 місць під розміщення 20-футових контейнерів на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вулиці Рожевій (територія Контейнерної площадки №2 Торговельного комплексу №1), а саме: торговельні місця за №№3748, 3750-3761, 3773-3785, 4951-4959, 4961-4965, 4968-4974, 4980-4982.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.
Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь Міністерство оборони України та Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі», які беруть участь і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Тобто, титульним володільцем 50 місць під 20-футові контейнери, що розміщені на території ТОВ ,,Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, та розташованих на даних місцях контейнерів, у тому числі, торговельного місця №4969, є саме позивач.
Суд звертає увагу на положення ст. 204 Цивільного кодексу України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У матеріалах справи відсутності докази недійсності договору №181/9-83р від 21.02.2000р, який укладено між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ “Промтоварний ринок”.
Отже, суд критично відноситься до аргументів відповідача стосовно відсутності у позивача права на звернення до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні майном.
14.06.2016р між Міністерством оборони України та Концерном “Військторгсервіс” укладено договір доручення №1, відповідно до п. 1.1 якого (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 06.03.2018р) Концерн “Військторгсервіс” уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань пов'язаних з виконанням умов цього договору.
За приписами ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно ст.1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
01.08.2016р між Концерном “Військторгсервіс” в особі філії “Одеське управління військової торгівлі” та ФОП Ломановським В.К. був укладений договір №ВКС-1244 про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів. Згідно п. 1.1. договору відповідачу надавалось право платного користування торговельним місцем №4969 на виділеній відкритій території за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ “Промтоварний ринок”, вул. Рожева. згідно п.1.1. якого Міністерство оборони України надає ФОП Ломановським В.К. право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території, а ФОП Ломановський В.К. зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього Договору. Для встановлення майна Міністерство оборони України виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, територія ТОВ “Промтоварний ринок”, вул. Рожева, торгове місце №4969 згідно з планом розташування, який є невід'ємною частиною Договору (додаток №1) ( п.1.2 Договору).
За приписами ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Як вже зазначалося вище, предметом договору № ВКС-1244 від 01.08.2016р. є надання права платного користування місцем (№4969) для встановлення 20-футових контейнерів.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами ст.628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
При цьому, як зазначено у ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В правовому полі передача прав користування майном може здійснюватись за договором оренди (ст. 760 Цивільного кодексу України та § 5 гл. 30 Господарського кодексу України).
З пояснень сторін та змісту договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р. вбачається що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є орендними.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з п. 7.1 договору сторони домовилися, що договір набуває чинності з 01.08.2016р і діє до 31.05.2019р включно.
Пунктом п.7.3 договору встановлено, що його дія припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою щодо припинення договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.
13.12.2018р по справі №916/1685/18 позовну заяву Міністерства оборони України залишено без розгляду, зазначеним рішенням суду було встановлено наступне: факт існування договірних відносин між Концерном “Військторгсервіс” та відповідачем у вигляді укладеного між сторонами договору від 01.08.2016р №ВКС-1244. Термін дії договору з 01.08.2016р до 31.05.2019р, Міністерство оборони України є належним користувачем вказаного торговельного місця на підставі договору від 21.02.2000р №181/9-83, укладеного між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою та ТОВ “Промтоварний ринок''. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019р по справі №916/1685/18 рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р було залишене без змін.
За приписами ч.2, ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За умовами п.2.4.7 договору ФОП Ломановський В.К. зобов'язався при припиненні дії договору або його розірванні звільнити виділену територію від майна, розміщеного на ній.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Отже, враховуючи положення законодавства та прийняті на себе за умовами договору зобов'язання, ФОП ФОП Ломановський В.К. мав після спливу терміну договору № ВКС-1244 від 01.08.2016 негайно звільнити торгове місце №4969 від свого майна.
Слід зауважити, що матеріали справи не містять будь-якої додаткової угоди до договору №ВКС -1244 від 01.08.2016р щодо продовження строку дії цього договору, іншого договору щодо права користування відповідачем торговим місцем №4969.
Посилання відповідача на положення ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ст.764 Цивільного кодексу України щодо автоматичного поновлення договору на строк, який був раніше встановлений договором якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, у даному випадку, на думку суду, є безпідставними, адже, умови договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р не передбачають можливості автоматичного продовження цього договору. Навпаки, згідно п.6.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути оформлені письмово в двосторонньому порядку.
Крім того, як підтверджено матеріалами справи, філією “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” на адресу ФОП ФОП Ломановського В.К. направлено лист-повідомлення за вих. №228/17 від 22.02.2019 про закінчення терміну дії Договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р та відсутність наміру Міністерства оборони України на продовження договірних відносин щодо надання ФОП Ломановському В.К. права платного користування торгівельним місцем, а також про необхідність звільнення торговельного місця №4969 від свого майна.
Доказами надіслання вказаного листа №228/17 від 22.02.2019 є наявні у справі копії: опису вкладення до цінного листа №6505809798751, накладної №6505809798751 АТ “Укрпошта”, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798751, та№59000402805808 ТОВ «Нова пошта», які у своїй сукупності свідчать про те, що позивач належним чином довів обставину направлення відповідачу вищевказаного повідомлення про припинення дії договору та відсутність наміру у позивача продовжувати правовідносини з відповідачем.
Твердження відповідача щодо не отримання вказаного листа №228/17 від 22.02.2019р судом не приймаються до уваги, так як, отримання/неотримання відповідачем цього повідомлення за адресою його місцезнаходження залежить виключно від волі останнього і не може бути підставою вважати, що позивач як орендодавець не вчинив у встановлений строк дій, визначених чинним законодавством, направлених на повідомлення відповідача про відсутність в орендодавця наміру на продовження договору.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2020р у справі №916/1256/19.
Також, слід зазначити, що законодавством не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у такому випадку має факт направлення відповідного повідомлення в межах певного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково має бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 03.08.2019 у справі № 916/707/18, від 21.10.2019 № 902/862/15, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, від 03.06.2020р. в справі № 916/1666/18.
Разом із тим, з огляду на положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і протягом всього строку дії такого договору.
Також, господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача про продовження дії договору №ВКС-1244 від 01.08.2016р у зв'язку із подальшою сплатою ним орендних платежів, адже така оплата не є безумовною підставою для продовження дії договору оренди, такі дії слід враховувати у сукупності з іншими діями сторін (наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019р у справах №906/742/18, №906/743/18, №906/746/18, від 16.07.2019р у справі №906/744/18, від 13.08.2019р у справі №906/740/18). Натомість матеріали справи не містять належних доказів на вчинення сторонами договору дій, направлених на його пролонгацію.
Таким чином, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується обставина, що Філією “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” відповідно до вимог законодавства та положень договору своєчасно та належним чином повідомлено відповідача про відмову від продовження дії спірного договору №ВКС-1244 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, господарський суд приходить до висновку, що укладений 01.08.2016р між Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн “Військторгсервіс”, та ФОП Ломановським В.К. договір №ВКС-1244 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів не був пролонгований автоматично після 31.05.2019р, а тому дія договору припинилась внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
Отже, після 31.05.2019р у ФОП Ломановського В.К. відсутні будь-які підстави для користування торговим місцем №4969 та відповідно до положень договору у нього виникло зобов'язання звільнити виділену територію від майна, розміщеного на ній.
09.07.2019р та 01.07.2020р комісією у складі із представників Міністерства оборони України та Концерну “Військторгсервіс” проведено огляд 50 торговельних місць по вул. Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок”, у тому числі торговельного місця №4969, під час якого встановлено, що на вказаному торговельному місці відповідачем здійснюється підприємницька діяльність.
За положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частина перша ст. 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним прав користування суд зазначає наступне.
Завдяки негаторному позову, який у даному випадку заявлений позивачем, захищаються його права щодо користування та розпорядження своїм майном. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають позивачу як титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження спірним майном - торговельним місцем № 3775.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019р у справі №924/1220/17 (провадження №12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018р у справі №914/1623/17, від 26.05.2020р у справі №906/656/19 та від 03.06.2020р у справі №916/1666/18.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018р у справі №918/317/17.
Таким чином, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого можуть бути порушені або не визнаються іншою особою (особами), які перешкоджають у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018р у справі №922/3408/15.
Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 23.10.2018р по справі №914/2728/17, положення ст. 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.
Як вже було встановлено судом, позивач є титульним володільцем торговельного місця №4969 по вул. Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок”.
Враховуючи, що договір №ВКС-1244 від 01.08.2016р припинив свою дію 31.05.2019р у зв'язку з закінченням терміну, на який він був укладений, а інших доказів наявності правових підстав використання спірного майна відповідачем до суду не надано, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем вказане майно використовується за відсутності будь-яких правових підстав, що в свою чергу є підставою для застосування правової конструкції, передбаченої ст.391 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Міністерства оборони України до відповідача Фізичної особи-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерну “Військторгсервіс” про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця №4969, яке розміщене по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Міністерства оборони України до відповідача Фізичної особи-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерну “Військторгсервіс” про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити у повному обсязі.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) усунути перешкоди Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №4969, яке розміщене по вул. Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок” за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ломановського Валентина Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 2270,00грн судового збору.
Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 26 червня 2023 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова