65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/423/22
Господарський суд Одеської області у складі судді - Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх. № 2-812/23 від 08.06.2023) про зміну порядку виконання рішення у справі № 916/423/22
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)
до відповідача: Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Вознесенська, № 139, код ЄДРПОУ 35549578)
про стягнення 12683,79 грн,
31.03.2022 рішенням Господарського суду Одеської області позовну заяву задоволено повністю, стягнуто з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 12683 грн. 79 коп. компенсації за пільгові перевезення пасажирів та 1240 грн. 50 коп. судового збору.
25.04.2022 Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду у справі № 916/423/22 видано відповідний наказ.
08.06.2023 за вх.№2-812/23 Господарським судом Одеської області одержано заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якої позивач просить суд змінити порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2022 в частині стягнення з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» 12683,79 грн компенсації за пільгові перевезення пасажирів та 1240,50 грн. судового збору шляхом стягнення відповідних кошів з відкритих в органах Державної казначейської служби України рахунків Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Заява мотивована тим, що на підставі наказу від 25.04.2022 про примусове виконання рішення 01.11.2022 АТ «Укрзалізниця» звернулось із заявою № НЮ-14/1526 про виконання судового рішення до Головного управління державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області.
Листом від 22.11.2022 № 02-63-06/685 Управлінням державної казначейської служби України у Ренійському районі Одеської області було повернуто надані документи без виконання у зв'язку з відсутністю в мережі установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету та з бюджету Ренійської міської територіальної громади у 2022 році, такої установи як Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області та відповідно відсутні відкриті рахунки боржника в Управлінні.
Водночас, за ствердженням заявника, в Управлінні обслуговується виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, на ім'я якого відкриті рахунки.
Крім того, 13.01.2023 АТ «Укрзалізниця» звернулось із заявою про виконання рішення № 916/423/22 № НЮ-14/53 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області.
Листом від 24.01.2023 № 16-06-06/766 Головним управлінням було повернуто наданий виконавчий документ без виконання у зв'язку відсутністю відкритих рахунків боржника в Головному правлінні. При цьому, повідомлено, що рахунки такої установи як Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, з якої можливо було б здійснити безспірне списання коштів, в Головному управлінні або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
Позивач зазначає, що Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, який має статус юридичної особи, що виконує функцію щодо здійснення розрахунків за виниклими фінансовими зобов'язаннями.
Отже, на думку позивача, в силу вимог чинного законодавства саме Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області має статус розпорядника бюджетних коштів та має відкриті рахунки в органі Казначейства, у той час як у Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області як у боржника відсутні відкриті в органі Казначейства рахунки.
Таким чином, позивач стверджує, що відсутність рахунків у відповідача унеможливлює виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 12683,79 грн. компенсації за пільгові перевезення пасажирів з січня 2021 року по вересень 2021 року, а також 2481,00 грн. судового збору.
12.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх. № 2-812/23 від 08.06.2023) про зміну порядку виконання рішення у справі № 916/423/22 до розгляду та розгляд заяви призначено на "19" червня 2023 року о 12:00 год.
14.06.2023 від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до суду надійшло клопотання (вх. № 19465/23) про розгляд заяви про зміну порядку виконання рішення у справі № 916/423/22 за відсутності представника відповідача.
Учасники справи в судове засідання 19.06.2023 явку уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до статті 242 ГПК України, шляхом направлення ухвали суду від 12.06.2023 на адреси електронної пошти, зазначені ними у своїх заявах по суті.
Згідно ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Таким чином, строк на розгляд заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення суду є присічний та не може бути продовжений судом, а тому, враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою визнана не була, заява розглядається на підставі наявних у справі документів без участі представників сторін.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2022 у справі № 916/423/22, проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про таке.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Суд відзначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 713/1062/17 та постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15.
Таким чином, в основу судового акту про зміну способу і порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Господарський суд зауважує, що необхідною та обов'язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9).
Відтак, спосіб і порядок виконання рішення суду передбачають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу чи порядку виконання рішення суду не має змінювати суті самого судового рішення.
Так, за результатом розгляду позовних вимог позивача у цій справі судом 31.03.2022 було поставлено рішення, яким стягнуто з відповідача у справі - Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 12683 грн. 79 коп. компенсації за пільгові перевезення пасажирів та 1240 грн. 50 коп. судового збору.
Вищевказане рішення суду набрало законної сили 21.04.2022, у зв'язку з чим судом 25.04.2022 був виданий наказ про його виконання.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, з метою виконання вищевказаного рішення суду позивач (стягувач) звернувся з відповідною заявою до Головного управління державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області.
З відповіді Управління державної казначейської служби України в Ренійському районі Одеської області від 22.11.2022 № 02-63-06/685 судом встановлено, що в мережі установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету та з бюджету Ренійської міської територіальної громади у 2022 році в Управлінні відсутня установа - Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області (код ЄДРПОУ 35549578), а також відсутні відкриті рахунки.
Водночас, Управлінням державної казначейської служби України в Ренійському районі Одеської області повідомлено позивача, що в Управлінні обслуговується виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04056990), на ім'я якого відкриті рахунки.
В подальшому, позивач звернувся з метою виконання вищевказаного рішення суду з відповідною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області. Між цим, у листі від 24.01.2023 № 16-06-06/766 Управління повідомило позивача, що рахунки такої установи як Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, з якої можливо було б здійснити безспірне списання коштів, в Головному управління або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
Окрім того, Управління зауважило, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» неможливо застосувати у даному випадку, оскільки дія вказаного закону не поширюється на виконання судових рішень, боржниками за яким є орган місцевого самоврядування, у зв'язку з чим Управлінням повернуто наданий виконавчий документ без виконання.
Таке повернення стало підставою для звернення до суду стягувача із заявою, що розглядається судом, в якій останній просить суд змінити порядок виконання рішення суду у цій справі, а саме стягнути присуджені до стягнення з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області грошові кошти за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету - Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає що статтями 1, 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
За змістом ч. 1, 8 ст. 51 Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
За умовами п. 27 ч. 1 ст. 26 Закону рішення щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Частиною 2 статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до підп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.
Згідно з п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з підп. 3 п. 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до п. 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
Згідно з п. 27 Порядку для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.
Відповідно до п. 28 Порядку орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку. Визначені коди класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgme№ts and Decisions 1997-II). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comingersoll S. A.» проти Португалії», заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004 дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини вказав, що визнання владою заявника відповідальним за ініціювання виконавчих проваджень стосовно судового рішення на його користь і нехтування нею його фінансовим станом були надмірним обтяженням і призвели до обмеження його права на доступ до суду такою мірою, що знівелювало сутність цього права (§ 65 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року).
Спосіб і порядок виконання рішення суду передбачають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу чи порядку виконання рішення суду не має змінювати суті самого судового рішення.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2022 у справі № 916/423/22 боржником добровільно не виконано, а розпорядження Ренійською міською радою Ізмаїльського району Одеської області коштами місцевого бюджету відбувається через Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, а також враховуючи, що Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, не є розпорядником коштів місцевого бюджету Ренійської міської територіальної громади та не має рахунків в органах державного казначейства, суд вважає за необхідне змінити порядок виконання рішення, шляхом стягнення з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 12683,79 грн компенсації за пільгові перевезення пасажирів та 1240,50 грн судового збору за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету- Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх. № 2-812/23 від 08.06.2023) про зміну порядку виконання рішення у справі № 916/423/22 - задовольнити.
2. Змінити порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2022 у справі № 916/423/22 та визначити його таким чином: стягнути з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Вознесенська, № 139, код ЄДРПОУ 35549578) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) 12683 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 79 коп. компенсації за пільгові перевезення пасажирів та 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору з відкритих в органах Державної казначейської служби України рахунків Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04056990).
Ухвала набрала законної сили 26.06.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 26.06.2023.
Суддя Цісельський Олег Володимирович