65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" червня 2023 р. Справа № 916/1226/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3; код ЄДРПОУ 21616582),
до: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройца, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200),
про стягнення 318641,46 грн.
Обставини справи.
Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 318641,46 грн, з якої: 141788,10 грн - сума основного боргу, 500,57 грн - сума 0,1% річних та 176352,79 грн - сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами договору про надання послуг № ОД/П-20-353-НЮ від 03.07.2020, договору про надання послуг № ОД/П-20-354-НЮ від 03.07.2020, договору про надання послуг № ОД/П-20-355-НЮ від 03.07.2020, договору про надання послуг № ОД/П-20-356-НЮ від 03.07.2020, договору про надання послуг № ОД/П-20-367-НЮ від 16.07.2020 та договору про надання послуг № ОД/П-20-368-НЮ від 16.07.2020, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2023 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/1226/23 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
14 квітня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про продовження процесуального строку встановленого судом, в якому відповідач просить суд продовжити йому до 20.04.2023 включно процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву суд задовольняє, оскільки воно подане з дотриманням приписів ч. 2 ст. 119 ГПК України.
21 квітня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити строк для подачі відзиву та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Одночасно з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про поновлення процесуального строку, в якому відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити відповідачу строк для подання відзиву по справі № 916/1226/23.
Оцінюючи подане відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 916/1226/23, суд зазначає наступне.
В силу ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
Згідно з ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зміст вищенаведених норм ГПК України свідчить про те, що права сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання відзиву на позовну заяву) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France, заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на викладене, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
Наведена норма процесуального права пов'язує можливість поновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Суд зауважує, що за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.
За таких обставин, наведені відповідачем аргументи в обґрунтування причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву у даній справі є поважними та об'єктивними. Відтак, суд приходить до висновку про необхідність поновлення АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 916/1226/23.
Суд приймає до розгляду та залучає до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що внаслідок прострочення позивачем терміну надання послуг за спірними договорами, у відповідача, як товариства в якому 100 % акцій в статутному капіталі належать державі, виникли обставини, які унеможливлювали сплату заборгованості за договором, оскільки така заборгованість не була передбачена в річному плані відповідача як у 2021 році так і у 2022 році. Відповідачу потрібно було вчиняти додаткові дії з внесення відповідних змін до фінансового плану АТ "Укрзалізниця", що є довготривалим процесом та потребує певного часу, який перевищує 30 банківських днів, визначених умовами договору для оплати. Фінансовий план відповідача затверджує Кабінет Міністрів України. Зміни до фінансового плану можуть вноситись лише два рази протягом року. Відповідач вважає, що прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, виникло саме через прострочення позивача у надані послуг.
Окрім цього, відповідач посилається на Торгово-промислову палату України, яка підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач зазначає, що знаходиться у скрутному економічному стані, на підтвердження чого надає звіт про фінансові результати за 1-е півріччя 2022 року, що унеможливлює негайну сплату заборгованості за договорами від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ та № ОД/П-20-355 НЮ.
Відповідач також зазначає, що під час розрахунку інфляційних втрат по договорам від 03.07.2020 № ОД/ П-20-353 НЮ та № ОД/П-20-355 НЮ, позивачем не враховано висновків Верховного Суду, неодноразово викладених у постановах, зокрема від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, щодо розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць. В зв'язку з чим позивач необґрунтовано нарахував інфляційні втрати.
05 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що несвоєчасне виконання послуг за Договорами відбулось також з вини відповідача, оскільки останнім порушувались зобов'язання щодо надання усіх документів та вихідних матеріалів, необхідних для належного та своєчасного надання послуг.
Позивач вважає, що діючий воєнний стан на території України, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України не є автоматичною підставою для звільнення від виконання і зобов'язань відповідача, що виникли у 2021 році, оскільки відповідачем має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання з оплати протягом 2021 року.
Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що між Державним підприємством „Центр державного земельного кадастру” (надалі - позивач або виконавець) і Акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” (надалі - відповідач або замовник) у липні 2020 року укладено договори про надання послуг, а саме: Договір про надання послуг № ОД/П-20-353-НЮ від 03.07.2020, договір про надання послуг № ОД/П-20-354-НЮ від 03.07.2020, договір про надання послуг № ОД/П-20-355-НЮ від 03.07.2020, договір про надання послуг № ОД/П-20-356-НЮ від 03.07.2020, договір про надання послуг № ОД/П-20-367-НЮ від 16.07.2020, договір про надання послуг № ОД/П-20-368-НЮ від 16.07.2020 (надалі - Договори).
Вищезазначені Договори ідентичні за змістом та формою та укладені з одним контрагентом, а тому стягнення заборгованості по ним заявляється позивачем в рамках однієї позовної заяви.
Відповідно до умов п. 1.1. Договорів, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельних ділянок та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками АТ „Укрзалізниця” в установленому законом порядку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги відповідно до цього Договору.
Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником протягом 30 банківських днів з дати підписання акту про здачу-приймання наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданим послугам, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН (п. 4.1. Договорів).
Згідно умов п. 4.2. Договорів, днем закінчення надання послуг вважається день підписання обома сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Строк надання послуг за Договорами до 28.12.2020 (п. 5.1. Договорів).
Відповідно до п. 5.3. Договорів, замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання Акту про здачу-приймання наданих послуг і документів, складених згідно з Технічними вимогами (Додаток №1 Договору), зобов'язаний підписати Акт та повернути один екземпляр Виконавцю. З боку Замовника Акт про здачу-приймання наданих послуг повинен бути підписаний щонайменше двома уповноваженими особами виробничих підрозділів служби колії, що отримають послуги згідно відповідних довіреностей.
Згідно умов п. 7.5. Договорів, відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України сторони встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення грошового зобов'язання за Цими договорами становить 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цими Договорами.
Договори набувають чинності з моменту його підписання сторонами та діють до 31.12.2020, а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРГІН за операціями із цими Договорами.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договорів позивач відповідно до предмету Договорів надав відповідачу послуги, а відповідач прийняв надані позивачем послуги, що підтверджується відповідними актами про здачу-приймання наданих послуг на загальні суми, а саме:
- Актом № 9 про здачу-приймання наданих послуг від 20.12.2021 за Договором № ОД/П-20-353-НЮ від 03.07.2020 на загальну суму 600000,00 грн;
- Актом № 1 про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 за Договором № ОД/П-20-354-НЮ від 03.07.2020 на загальну суму 132000,00 грн;
- Актом № 8 про здачу-приймання наданих послуг від 30.12.2021 за Договором № ОД/П-20-355-НЮ від 03.07.2020 на загальну суму 360000,00 грн;
- Актом № 2 про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 на загальну суму 97195,20 грн та актом № 6 про здачу-приймання наданих послуг від 09.07.2021 на загальну суму 74160,00 грн за Договором № ОД/П-20-356-НЮ від 03.07.2020;
- Актом № 4 про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 на загальну суму 82944,00 грн та актом № 5 про здачу-приймання наданих послуг від 09.07.2021 на загальну суму 97056,00 грн за Договором № ОД/П-20-367-НЮ від 16.07.2020;
- Актом № 3 про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 на загальну суму 85596,00 грн за Договором № ОД/П-20-368-НЮ від 16.07.2020.
У 2021 році позивачем роботи по Договорам були виконані, в свою чергу відповідач по частині договорів здійснив оплату несвоєчасно, а по частині станом на дату подання позову заборгованість залишилась несплаченою.
Загальна вартість наданих послуг та загальна сума, яка була сплачена замовником на виконання умов Договорів, складає:
- По Договору про надання послуг № ОД/П-20-353-НЮ від 03.07.2020, згідно акту про здачу-приймання наданих послуг від 20.12.2021 та акту звірки від 31.12.2021 на суму 600000,00 грн, в подальшому часткова оплата 08.07.2022 у сумі 511382,44 грн, несплачений залишок - 88617,56 грн;
- По Договору про надання послуг № ОД/П-20-354-НЮ від 03.07.2020, згідно акту про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 на суму 132000,00 грн, в подальшому оплата 20.10.2021 у сумі 132000,00 грн;
- по Договору про надання послуг № ОД/П-20-355-НЮ від 03.07.2020, згідно акту про здачу-приймання наданих послуг від 30.12.2021 на суму 360000,00 грн, в подальшому часткова сплата 08.07.2022 у сумі 306829,46 грн, несплачений залишок - 53170,54 грн;
- по Договору про надання послуг № ОД/П-20-356-НЮ від 03.07.2020, згідно акту про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 на суму 97195,20 грн та акту про здачу-приймання наданих послуг від 09.07.2021 на суму 74160,00 грн, в подальшому оплата 20.10.2021 у сумі 97195,20 грн та у сумі 74160,00 грн;
- по Договору про надання послуг № ОД/П-20-367-НЮ від 16.07.2020, згідно акту про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 на суму 82944,00 грн та акту про здачу-приймання наданих послуг від 09.07.2021 на суму 97056,00 грн, в подальшому оплата 20.10.2021 у сумі 82944,00 грн та у сумі 97056,00 грн.
- по Договору про надання послуг № ОД/П-20-368-НЮ від 16.07.2020, згідно акту про здачу-приймання наданих послуг від 02.07.2021 на суму 85596,00 грн, в подальшому оплата 20.10.2021 у сумі 85596,00 грн.
Таким чином, загальна заборгованість по зобов'язанням з оплати (сума основного боргу) складає 141788, 10 грн (88 617,56 грн + 53 170,54 грн).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за надані послуги, позивачем нараховано відповідачу суму 0,1% річних у розмірі 500,57 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 176352,79 грн.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 318641,46 грн., з яких: 141788,10 грн - сума основного боргу, 500,57 грн - сума 0,1% річних та 176352,79 грн - сума інфляційних втрат.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Виходячи з норм ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ЦК та ГК) зобов'язання мають виконуватися сторонами належним чином згідно з умовами договору, вимогами кодексів та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які традиційно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх необхідних заходів для належного виконання нею зобов'язань.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1. ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 даної статті визначено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ст. 905 ЦК України передбачається, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.202 ЦК України).
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, позивач виконав умови Договорів та надав відповідачу відповідні послуги, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, сплативши їх частково.
Строк та умови здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг за Договорами, визначені у розділі 4 Договорів.
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення приписів розділу 4 Договорів та ч. 1 ст. 530 ЦК України своєчасно не було здійснено повного розрахунку з позивачем за надані послуги.
Суд звертає увагу відповідача, що допущені позивачем порушення строків надання послуг за Договорами, не звільняють відповідача від обов'язку своєчасно здійснити розрахунки за надані позивачем послуги.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 141788,10 грн - відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 141788,10 грн - є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 0,1 % річних у розмірі 500,57 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 176352,79 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних втрат та % річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування 0,1% річних сторони узгодили в п. 7.5. Договору, якими визначено, що розмір відповідальності замовника за прострочення грошового зобов'язання за Цими договорами становить 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цими Договорами.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 0,1 % річних (т.1 а.с. 12-16), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 0,1 % річних у розмірі 500,57 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат (т. 1 а.с. 12-16), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках (стосується лише договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ, за період березень - грудень 2022 року, а також договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-355 НЮ, за період березень - грудень 2022 року), які призвели до зайвого нарахування інфляційних втрат.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат по договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ та договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-355 НЮ, за період березень - грудень 2022 року.
Розрахунок інфляційних втрат по договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ має наступні дані.
Основна сума заборгованості за договором від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ:
Сума боргу - 600000,00 грн.
Період - з 01/03/2022 до 30/06/2022
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) = 1.14078569
Інфляційне збільшення: 600000,00 x 1.14078569 - 600000,00 = 84471,41 грн.
Основна сума заборгованості за договором від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ:
Сума боргу - 88617,56 грн.
Період - з 01/07/2022 до 31/12/2022
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) = 1.07829506
Інфляційне збільшення: 88617,56 x 1.07829506 - 88617,56 = 6938,32 грн.
Таким чином, інфляційні втрати по договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ становлять: 84471,41 + 6938,32 = 91409,73 грн.
Розмір необґрунтовано нарахованих позивачем інфляційних втрат по договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-353 НЮ становить - 12054,47 грн. (103464,20 - 91409,73 = 12054,47).
Розрахунок інфляційних втрат по договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-355 НЮ має наступні дані.
Основна сума заборгованості за договором від 03.07.2020 № ОД/П-20-355 НЮ:
Сума боргу - 360000,00 грн.
Період - з 01/03/2022 до 30/06/2022
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) = 1.14078569
Інфляційне збільшення: 360000,00 x 1.14078569 - 360000,00 = 50682,85 грн.
Основна сума заборгованості за договором від 03.07.2020 № ОД/П-20-355 НЮ:
Сума боргу - 53170,54 грн.
Період - з 01/07/2022 до 31/12/2022
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) = 1.07829506
Інфляційне збільшення: 53170,54 x 1.07829506 - 53170,54 = 4162,99 грн.
Таким чином, інфляційні втрати по договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-355 НЮ становлять: 50682,85 + 4162,99 = 54845,84 грн.
Розмір необґрунтовано нарахованих позивачем інфляційних втрат по договору від 03.07.2020 № ОД/П-20-355 НЮ становить - 7232,68 грн. (62078,52 - 54845,84 = 7232,68).
З викладеного слідує, що загалом позивачем необґрунтовано нараховані інфляційні втрати у розмірі - 19287,15 грн. (12054,47 + 7232,68 = 19287,15).
Отже, за здійсненим судом розрахунком, обґрунтована загальна сума інфляційних втрат становить 157065,64 грн (176352,79 - 19287,15 = 157065,64).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат лише у розмірі 157065,64 грн. Інфляційні втрати у розмірі 19287,15 грн, заявлені позивачем безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б дійсно підтверджували, що оголошений з 24.02.2022 воєнний стан на території України, вплинув на обов'язок відповідача належним чином виконати умови п. 4.2. Договорів, тобто своєчасно здійснити розрахунки за надані позивачем послуги. Тим більше, прострочення виконання грошового зобов'язання за Договорами у відповідача відбулось ще до 24.02.2022.
Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених сторонами у справі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі141788,10 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 7396,88 грн та суми 0,1 % річних у розмірі 500,57 грн.
Згідно ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройца, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3; код ЄДРПОУ 21616582) суму основного боргу у розмірі 141788,10 грн, суму 0,1% річних в розмірі 500,57 грн, суму інфляційних витрат у розмірі 157065,64 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4490,31 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення складено 26 червня 2023 р.
Суддя Нікітенко С.В.