16 червня 2023 року Справа № 915/754/21(916/777/22)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: energoatom@atom.gov.ua; ідентифікаційний код 24584661) в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; ідентифікаційний код 20915546)
до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8, код ЄДРПОУ 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua)
про: стягнення збитків,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Тучкова Ю.В.
від відповідача: Ніколаєнко О.О.
Суржук О.П.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою 32/290 від 29.03.2022 про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" збитків в сумі 461617,15 грн.
Позивачем заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: Чи підтверджується розмір упущеної вигоди в сумі 461617,15 грн, внаслідок неодержання Відокремленим підрозділом "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" податкового кредиту у зв'язку з не проведенням реєстрації податкових накладних КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" у період з 2017 по 2018 роки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи статтю 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 1095 днів, що призвело до того, що позивачем у період з січня 2017 року по листопад 2018 року понесено збитків за втрачене право на податковий кредит на загальну суму 461617,15 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/777/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
Відзивом від 20.05.2022 відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.
Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на таке:
1) позивачем не доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. Одним з елементів, необхідних для стягнення збитків, є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил чи порядку складання, реєстрації податкової накладної, невідповідність відомостей, які в ній відображені та ін. Такий факт має бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в даній ситуації може бути акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. В матеріалах позову та додатках до нього такі докази відсутні.
Права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкової накладної підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Позивачем не надано доказів використання всіх передбачених податковим законодавством засобів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, у зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутній причинний зв'язок між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача;
Виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України відсутність податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності, адже обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача на підставі податкового законодавства;
2) позивачем подано позовну заяву після спливу строку позовної давності.
30.05.2022 позивачем подано до Господарського суду Одеської області клопотання про зміну найменування позивача з Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
24.06.2022 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про передання матеріалів справи №916/777/22 на розгляд Господарського суду Миколаївської області у складі суду, в провадженні якого перебуває справа №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2022 головуючим у справі 916/777/22 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 25.08.2022 судом постановлено: справу №916/777/22 прийняти до свого провадження для розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866) та присвоїти їй номер 915/754/21(916/777/22); розгляд справи почати спочатку за правилами загального позовного провадження; запропонувати відповідачу у строк для подання відзиву надати суду письмові пояснення стосовно клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, в яких реалізувати права сторони, визначені ст. 99 ГПК України; підготовче засідання у справі призначити на 14 вересня 2022 року о 11:40 год.; сторонам запропоновано подати суду заяви по суті справи.
09.09.2022 позивачем подано до господарського суду клопотання за вих. №32/748 від 30.08.2022 про зміну найменування позивача з Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Ухвалою суду від 05.10.2022 клопотання позивача №32/854 від 27.09.2022 задоволено, призначено у справі №915/754/21(916/777/22) судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
31.03.2023 на адресу суду надійшов висновок експерта та матеріали справи №915/754/21(916/777/22).
Ухвалою суду від 10.04.2023 провадження у господарській справі №915/754/21(916/777/22) поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 17 травня 2023 року о 11:00 год.
17.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 07 червня 2023 року об 11:00 год.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті справи.
07.06.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.06.2023 об 11:30 год.
16.06.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" було укладено ряд господарських договорів, а саме:
- Договір №050-07/1782 від 05.01.2015 на постачання теплової енергії, холодної та гарячої води та водовідведення;
- Договір №050-07/138 від 03.01.2003 на централізоване водопостачання та водовідведення;
- Договір №050-07/137 від 03.01.2003 на централізоване водопостачання та водовідведення;
- Мирова угода № 41369 від 08.06.2018.
Як зазначає позивач, до червня 2020 року заборгованість за укладеними договорами сплачувалась шляхом проведення заліків зустрічних однорідних вимог.
Так, за Договором №050-07/1782 від 05.01.2015 на постачання теплової енергії, холодної та гарячої води та водовідведення:
1) на підставі рахунку №168 за січень 2017 року заявою № 05/558 від 29.03.2017 року до заліку проведено всього без ПДВ 8 423,61 грн, ПДВ - 1684,72 грн, сплачено з ПДВ - 10 108,33 грн;
2) на підставі рахунку №169 за лютий 2017 року заявою № 05/486 від 16.03.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 10 097,50 грн; ПДВ- 2 019,50грн, сплачено з ПДВ - 12 117,00 грн;
3) на підставі рахунку №166 за березень 2017 року заявою № 05/655 від 13.04.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 916,46 грн, ПДВ- 183,29 грн, сплачено з ПДВ -1099,75 грн;
4) на підставі рахунку №156 за квітень 2017 року заявою № 05/776 від 13.05.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 2040,86 грн; ПДВ- 408,17грн; сплачено з ПДВ - 2449,03 грн;
5) на підставі рахунку №158 за травень 2017 року заявою № 05/1106 від 12.07.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 752,73 грн, ПДВ- 150,55 грн, сплачено з ПДВ -903,28 грн;
6) на підставі рахунку №148 за червень 2017 року заявою № 05/1106 від 12.07.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 231,94 грн, ПДВ- 46,39грн, сплачено з ПДВ - 278,33 грн;
7) на підставі рахунку №146 за липень 2017 року заявою № 05/1270 від 14.08.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 311,77 грн, ПДВ - 62,35 грн, сплачено з ПДВ -374,12 грн;
8) на підставі рахунку №146 за серпень 2017 року заявою № 05/1374 від 06.09.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 909,10 грн, ПДВ- 181,82 грн, сплачено з ПДВ - 1090,92 грн;
9) на підставі акту №146 за вересень 2017 року до оплати проведено - всього без ПДВ - 4 655,75 грн, ПДВ- 931,15грн, сплачено з ПДВ - 5586,90 грн;
10) на підставі акту за жовтень 2017 року до оплати проведено всього без ПДВ - 2375,08 грн, ПДВ - 475,02 грн, сплачено з ПДВ -2850,10 грн;
11) на підставі акту за листопад 2017 року до оплати проведено -всього без ПДВ - 1714,42 грн, ПДВ - 342,88 грн, сплачено з ПДВ -2 057,30 грн;
12) на підставі акту №164 за грудень 2017 року до оплати проведено - всього без ПДВ - 1776,77 грн, ПДВ- 355,35 грн, сплачено з ПДВ -2132,12 грн;
13) на підставі акту №162 за січень 2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 3 188,84 грн, ПДВ - 637,77 грн, сплачено з ПДВ - 3 826,61 грн;
14) на підставі акту № 164 за лютий 2018 року заявою № 05/480 від 22.03.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 2 636,38 грн, ПДВ - 527,28 грн, сплачено з ПДВ - 3 163,66 грн;
15) на підставі акту № 164 за березень 2018 року заявою № 05/640 від 20.04.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ-5 715,19 грн, ПДВ - 952,53 грн,
16) на підставі акту №166 за квітень 2018 року заявою № 05/864 від 30.05.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 5 177,70 грн, ПДВ- 862,00грн;
17) на підставі акту №146 за травень 2018 року заявою № 05/955 від 13.06.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 3 378,93 грн, ПДВ - 563,15 грн;
18) на підставі акту №147 за червень 2018 року заявою № 05/1099 від 10.07.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 3 853,03 грн, ПДВ- 642,17грн;
19) на підставі акту №147 за липень 2018 року заявою № 05/1330 від 21.08.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 2 046,29 грн, ПДВ- 341,05грн;
20) на підставі акту №146 за серпень 2018 року заявою № 05/1558 від 21.09.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 3 482,50 грн, ПДВ - 696,50 грн, сплачено з ПДВ - 4 179,00 грн.
За Договором № 050-07/138 від 03.01.2003 на централізоване водопостачання та
водовідведення:
1) на підставі рахунку №169 за січень 2017 року заявою № 05/558 від 29.03.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 21 905,64 грн, ПДВ- 4 381,13грн, сплачено з ПДВ - 26 286,77 грн;
2) на підставі рахунку № 170 за лютий 2017 року заявою № 05/486 від 16.03.2017 року до заліку проведено -всього без ПДВ -24 168,74 грн, ПДВ - 4 833,75 грн, сплачено з ПДВ - 29 002,49 грн;
3) на підставі рахунку №167 за березень 2017 року заявою № 05/655 від 13.04.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 21 628,40 грн, ПДВ - 4 325,68 грн, сплачено з ПДВ - 25 954,08 грн;
4) на підставі рахунку №157 за квітень 2017 року заявою № 05/776 від 13.05.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 23 351,22 грн, ПДВ - 4 670,24 грн, сплачено з ПДВ -28 021,46 грн;
5) на підставі рахунку №159 за травень 2017 року заявою № 05/881 від 21.06.2017 року до заліку проведено -всього без ПДВ - 19 716,16 грн, ПДВ - 3 943,23 грн, сплачено з ПДВ - 23 659,39 грн;
6) на підставі рахунку №149 за червень 2017 року заявою № 05/1106 від 12.07.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 21 126,60 грн, ПДВ - 4 225,32 грн, сплачено з ПДВ -25 351,92 грн;
7) на підставі рахунку №147 за липень 2017 року заявою № 05/1270 від 14.08.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 16 116,24 грн, ПДВ - 3 223,25 грн, сплачено з ПДВ - 19 339,49 грн;
8) на підставі рахунку №147 за серпень 2017 року заявою № 05/1374 від 06.09.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 18 583,52 грн, ПДВ- 3716,70грн, сплачено з ПДВ -22 300,22 грн;
9) на підставі акту №147 за вересень 2017 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 18138,22 грн, ПДВ - 3 627,64 грн, сплачено з ПДВ - 21765,86 грн;
10) на підставі акту №168 за жовтень 2017 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 19 971,44 грн, ПДВ - 3 994,29 грн, сплачено з ПДВ - 23 965,73 грн;
11) на підставі акту №166 за листопад 2017 року до оплати проведено-всього без ПДВ - 24 355,10 грн, ПДВ- 4 871,02грн, сплачено з ПДВ -29 226,12 грн;
12) на підставі акту №165 за грудень 2017 року до оплати проведено - всього без ПДВ - 22 530,34 грн, ПДВ - 4 506,07 грн, сплачено з ПДВ - 27 036,41 грн;
13) на підставі акту №163 за січень 2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ -21 365,18 грн, ПДВ - 4 273,04 грн, сплачено з ПДВ - 25 638,22 грн;
14) на підставі акту №165 за лютий 2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 21 419,56 грн, ПДВ- 4 283,91грн, сплачено з ПДВ - 25 703,47 грн;
15) на підставі акту №165 за березень 2018 року заявою № 05/640 від 20.04.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ-24 745,12 грн, ПДВ- 4124,18 грн;
16) на підставі акту №167 за квітень 2018 року заявою № 05/864 від 30.05.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 40 168,14 грн, ПДВ - 6694,69 грн;
17) на підставі акту №147 за травень 2018 року заявою № 05/955 від 13.06.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ-45933,07 грн, ПДВ- 7655,51 грн;
18) на підставі акту №148 за червень 2018 року заявою № 05/1099 від 10.07.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 48 399,14 грн, ПДВ - 8066,52 грн;
19) на підставі акту №168 за липень 2018 року заявою № 05/1330 від 21.08.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 45 937,62 грн, ПДВ - 7 656,27 грн;
20) на підставі акту № 147 за серпень 2018 року заявою № 05/1558 від 21.09.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ-51693,18 грн, ПДВ - 8615,53 грн;
21) на підставі акту № 145 за вересень 2018 року заявою № 05/17428 від 18.10.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 45 475,00 грн, ПДВ- 7579,17 грн;
22) на підставі акту № 161 за жовтень 2018 року заявою № 05/1916 від 12.11.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 46 578,82 грн, ПДВ- 7763,14 грн;
23) на підставі акту №170 за листопад 2018 року заявою № 05/2128 від 11.12.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 50 459,76 грн, ПДВ- 8 409,96грн.
За Договором № 050-07/137 від 03.01.2003 на централізоване водопостачання та
Водовідведення:
1) на підставі рахунку №170 за січень 2017 року заявою № 05/558 від 29.03.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 140 978,26 грн, ПДВ- 28 195,65 грн, сплачено з ПДВ -169 173,91 грн;
2) на підставі рахунку №171 за лютий 2017 року заявою №05/486 від 16.03.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 117 287,49 грн, ПДВ - 23 457,50 грн, сплачено з ПДВ - 140 744,99 грн;
3) на підставі рахунку №168 за березень 2017 року заявою № 05/655 від 13.04.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ -77932,65 грн, ПДВ - 15586,53 грн, сплачено з ПДВ -93 519,18 грн;
4) на підставі рахунку №158 за квітень 2017 року заявою № 05/776 від 13.05.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 63757,38 грн, ПДВ- 12 751,48 грн, сплачено з ПДВ - 76 508,86 грн;
5) на підставі рахунку №160 за травень 2017 року заявою № 05/881 від 21.06.2017 року до заліку проведено - 16718,27 грн з ПДВ;
6) на підставі рахунку №150 за березень 2017 року заявою № 05/1106 від 12.07.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 5101,81 грн, ПДВ - 10020,36 грн, сплачено з ПДВ -6122,17 грн;
7) на підставі рахунку №148 за липень 2017 року заявою № 05/1270 від 14.08.2017 року до заліку проведено- всього без ПДВ -2151,43 грн, ПДВ - 430,29 грн, сплачено з ПДВ -2581,72 грн;
8) на підставі рахунку № 148 за серпень 2017 року заявою № 05/1374 від 06.09.2017 року до заліку проведено - всього без ПДВ - 844,89 грн, ПДВ- 168,98 грн, сплачено з ПДВ - 1013,87 грн;
9) на підставі акту № 148 за вересень 2017 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 3 969,75 грн, ПДВ-793,95 грн, сплачено з ПДВ - 4 763,70 грн;
10) на підставі акту №169 за жовтень 2017 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 4 222,58 грн, ПДВ - 844,52 грн, сплачено з ПДВ - 5067,10 грн;
11) на підставі акту №167 за листопад 2017 року до оплати проведено - всього без ПДВ - 9 173,30 грн, ПДВ- 1834,66 грн, сплачено з ПДВ - 11007,96 грн;
12) на підставі акту №167 за грудень 2017 року до оплати проведено - всього без ПДВ - 197 386,32 грн, ПДВ - 39 477,26 грн, сплачено з ПДВ - 236 836,58 грн;
13) на підставі акту №164 за січень 2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 104 831,95 грн, ПДВ- 20 966,39грн, сплачено з ПДВ - 125 798,34 грн;
14) на підставі акту №166 за лютий 2018 року заявою №05/480 від 22.03.2018 до сплати проведено - всього без ПДВ - 107715,70 грн, ПДВ - 21543,14грн, сплачено з ПДВ - 129258,84 грн;
15) на підставі акту №166 за березень 2018 року заявою № 05/640 від 20.04.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 122 764,94 грн; ПДВ - 20 460,82 грн;
16) на підставі акту №168 за квітень 2018 року заявою № 05/864 від 30.05.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ-76 712,14 грн, ПДВ - 12 785,35 грн;
17) на підставі акту № 148 за травень 2018 року заявою № 05/955 від 13.06.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ-7 291,54 грн, ПДВ- 1 215,25 грн;
18) на підставі акту № 149 за червень 2018 року заявою № 05/1099 від 10.07.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 7 722,53 грн, ПДВ- 1287,08 грн;
19) на підставі акту №150 за липень 2018 року заявою № 05/1330 від 21.08.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ - 4638,18 грн, ПДВ - 773,03 грн;
20) на підставі акту №149 за серпень 2018 року заявою № 05/1558 від 21.09.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 3 291,67 грн, ПДВ- 658,33грн, сплачено з ПДВ - 3 950,00 грн;
21) на підставі акту №147 за вересень 2018 року заявою № 05/17428 від 18.10.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ-3055,66 грн, ПДВ- 611,13 грн, сплачено з ПДВ - 3 666,79 грн;
22) на підставі акту №163 за жовтень 2018 року заявою № 05/1916 від 12.11.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ- 10 506,49 грн, ПДВ- 2 101,30 грн сплачено з ПДВ -12607,79 грн;
23) на підставі акту №172 за листопад 2018 року заявою № 05/2128 від 11.12.2018 року до сплати проведено - всього з ПДВ-79617,29 грн, ПДВ- 13 269,55 грн;
За Мировою угодою № 41369 від 08.06.2018:
1) на підставі акту №146 за вересень 2018 року заявою № 05/17428 від 18.10.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 21 704,38 грн, ПДВ - 4340,88 грн, сплачено з ПДВ -26 045,26 грн;
2) на підставі акту №162 за жовтень 2018 року заявою № 05/1916 від 12.11.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ-20 933,68 грн, ПДВ- 4 186,74грн, сплачено з ПДВ - 25 120,42 грн;
3) на підставі акту №171 за листопад 2018 року заявою № 05/2128 від 11.12.2018 року до сплати проведено - всього без ПДВ - 27385,54 грн, ПДВ- 5477,11грн, сплачено з ПДВ - 32 862,65 грн.
Предметом спору є відшкодування збитків в сумі 461617,15 грн як суми податкового кредиту в розмірі ПДВ, сплаченого позивачем при виконанні зобов'язань за Договорами.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і, що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного суду від 12.03.2018 р. у справі № 918/216/17.
Стаття 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, Верховний Суд в постанові від 10 березня 2020 року у справі № 911/224/19, у спорі в подібних правовідносинах відхилив доводи позивача, зазначивши, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Таким чином, Верховний Суд в подібних правовідносинах констатував відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно договору.
Згідно з абз. абз. 10, 14, 17 п. 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №908/1568/18, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі №917/877/17).
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Враховуючи викладене, вбачається, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України вбачається, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, адже обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у Договорі про обов'язок відповідача надати замовнику податкову накладну не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.03.2018 р. у справі № 918/216/17.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020 р. у справі № 911/224/19.
Отже, якщо в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують протиправність дій відповідача, а саме факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Така позиція в цілому відповідає і правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19, в якій колегія судів дійшла висновку, що протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних (коли вони не були подані взагалі) все одно має бути доведена та підтверджена належними та допустимими доказами. Такими доказами є акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки (пункт 38 постанови).
Таким чином, враховуючи, що зі змісту пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що зазначеними нормами визначений конкретний механізм захисту прав покупця (відповідача) на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, тому ті чи інші порушення позивачем порядку оформлення та реєстрації податкових накладних, не позбавляли відповідача права на включення спірної суми до податкового кредиту.
В матеріалах справи відсутні докази подання позивачем заяв або скарг до контролюючого органу щодо обставин порушення відповідачем положень щодо порядку оформлення податкових накладних. Представником позивача в судовому засіданні 07.06.2023 підтверджено, що позивач з такими заявами (скаргами) не звертався.
Той факт, що позивач ухилився від реалізації свого права на отримання ПДВ в обсязі дій, необхідних відповідно до порядку, визначеного наведеними вище положеннями закону, свідчить про відсутність в його правовідносинах з відповідачем такого елементу господарського правопорушення як безпосередній зв'язок між діями порушника та шкодою, позаяк завдання цієї шкоди залежало не тільки від дій або бездіяльності відповідача, про які йдеться в позові, і якої можна було б уникнути якби позивачем було застосовано положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Крім того, про відсутність вини у діях відповідача свідчать обставини накладення арешту на його рахунки та наслідки цього, про які йдеться в відзиві, та які на думку відповідача перешкоджали йому у виконанні обов'язку, визначеного ст. 201 ПК України.
Таким чином, судом встановлено відсутність всіх складових правопорушення як умови для відповідальності відповідача у недоотриманні податку позивачем в очікуваний час, оскільки належних в розумінні наведених норм чинного законодавства доказів неправомірної поведінки відповідача не подано.
В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують протиправність дій відповідача, а саме факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, якими є акти (довідки) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складені за результатами перевірки, які б у встановлений законом спосіб підтверджували факт та характер допущеного відповідачем порушення в податкових правовідносинах.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, позивачем не доведено наявності всіх складових правопорушення як умови для відповідальності відповідача.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Щодо висновків здійсненого в даній справі експертного дослідження, господарський суд відзначає наступне.
Ухвалою суду від 05.10.2022 за клопотанням позивача у справі №915/754/21(916/777/22) призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
За результатами досліджень судовий експерт дійшов висновку:
- по першому питанню: розмір упущеної вигоди в сумі 461617,15 грн внаслідок неодержання ВП «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» податкового кредиту, у зв'язку з не проведенням реєстрації податкових накладних Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» у період з 01.01.2017 по 30.10.2018 не підтверджується;
- по другому питанню: розмір упущеної вигоди внаслідок неодержання ВП «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» податкового кредиту, у зв'язку з не проведенням реєстрації податкових накладних Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» у період з 01.01.2017 по 30.10.2018, підтверджується у сумі 355875,99 грн за умови не включення Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сум ПДВ за отриманими послугами а період з 01.01.2017 по 30.10.2018 за договорами №050-07/1782 від 05.01.2015, №050-07/138 від 03.01.2003, №050-07/137 від 03.01.2003, №41369 від 08.06.2018 до податкового кредиту за досліджуваний період та протягом наступних звітних періодів.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
На вирішення наведеної експертизи було поставлено визначені в ухвалі суду від 05.10.2022 питання, метою яких було з'ясування обставин економічної обґрунтованості заявленого позивачем розміру збитків. При цьому, враховуючи, що висновки експерта у відповідності до положень ч. 2 ст. 98, ч. 1 ст. 99 ГПК України ґрунтуються на економічних обставинах та не можуть містити висновків щодо правозастосування, господарський суд, враховуючи встановлену в даному рішенні необґрунтованість позовних вимог, дає оцінку висновку експерта, виходячи з дослідження усіх зібраних доказів та не вважає, що обставини, які в ньому викладено можуть тим чи іншим чином спростувати наведені вище в цьому рішенні міркування щодо необґрунтованості позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України шляхом покладення на Позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.В задоволені позову відмовити.
2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),
відповідач: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 26.06.2023.
Суддя В.О.Ржепецький