79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.06.2023 Справа № 914/610/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, м. Вінниця
в інтересах держави в особі
позивача: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, м. Вінниця
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива", с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області
про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567 844,51 грн.
Представники сторін:
від прокурора: Твардовська М.М.
від позивача: Самохвалова К.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: Буняк В.С. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4105 від 31.08.2010 р.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567 844,51 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 р., справу № 914/610/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.03.2023 р.
20.03.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 6794/23, відповідно до якого відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 22.03.2023 р., підготовче засідання призначено на 19.04.2023 року.
23.03.2023 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання за вх. № 7387/23, в якому відповідач просить суд забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 19.04.2023 року на 11:00 год. та усіх наступних засідань у справі № 914/610/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 р., клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" за вх. № 7387/23 від 23.03.2023 р. про проведення судового засідання 19.04.2023 року та усіх наступних засідань у справі № 914/610/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судом постановлено проведення судового засідання 19.04.2023 року та усіх наступних засідань у справі № 914/610/23 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
27.03.2023 р. позивачем подано на електронну адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 7479/23.
Крім того, 30.03.2023 р. прокурором подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 7963/23.
30.03.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду заперечення проти відповіді на відзив з додатками за вх. № 8008/23.
17.04.2023 р. від прокурора надійшли письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 9406/23 від 17.04.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/610/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.05.2023 р.
17.05.2023 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 07.06.2023 р.
07.06.2023 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 14.06.2023 р. на 14:20.
Протокольною ухвалою суду від 07.06.2023 р., за усним клопотанням представника позивача та представника відповідача, вирішено судове засідання, яке призначено на 14.06.2023 р. на 14:20 провести в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
13.06.2023 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду письмові пояснення у даній справі за вх. № 14652/23.
14.06.2023 р. р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 7963/23 від 30.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях, просив позов задоволити повністю.
14.06.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 7479/23 від 27.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях, просив позовні вимоги задоволити повністю.
14.06.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 6794/23 від 20.03.2023 р., запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 8008/23 від 30.03.2023 р., письмових поясненнях та поясненнях, наданих в судових засіданнях, просив у позові відмовити.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/610/23.
В судовому засіданні 14.06.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокурора.
У позовній заяві прокурор зазначає про те, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища, Вінницькою обласною прокуратурою встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря під час здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива».
Зокрема, у порушення вимог ч. 1 ст. 13, ст. ст. 66, 68 Конституції України, ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 10, 11 Закону України «Про атмосферне повітря», відповідачем допущено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без установленого законом дозволу. На думку прокурора, зазначені діяння суб'єкта господарювання становлять склад цивільно-правового правопорушення, внаслідок якого завдано шкоду атмосферному повітрю, що згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 41, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 33 Закону України «Про атмосферне повітря» призводить до виникнення обґрунтованої шкоди у сумі 567 844, 51 грн., розрахованої позивачем згідно Методики, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку. На підставі наведеного, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 567 844,51 грн. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
Позиція позивача.
У відповіді на відзив за вх. № 7479/23 від 27.03.2023 р., позивач зазначає про те, що безпідставними є доводи ТОВ «Біоальтернатива», що актом перевірки не зафіксований факт здійснення наднормативних викидів, які здійснювалися суб'єктом господарювання на проммайданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105. Позивач зазначає, що в Додатку 1 до акту № 036 від 31.01.2022, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зафіксовано факт дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та факт наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин на момент здійснення перевірки. При цьому, позивач вказує на те, що в п.2 Розділу «Опис виявлених порушень вимог законодавства» Акту №036 від 31.01.2022 року, складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) у період від 26.01.2022 р. по 31.01.2022 р., чітко зазначено, що у період до 11.02.2021 р., тобто до моменту здійснення Інспекцією перевірки, ТОВ «Біоальтернатива» здійснювалася діяльність, пов'язана із викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викидів (димова труба котельні) на проммайданчику, розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, за відсутності відповідного на те дозволу.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №277 від 28.04.2020 р. (надалі - Методика), викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких, підлягають регулюванню відповідно до законодавства, вважаються наднормативними. Згідно п.2.2 зазначеної методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єкта господарювання та/або розрахунковими методами. Враховуючи наведене, а також те, що на момент перевірки підприємство здійснювало діяльність на підставі отриманого дозволу на викиди, для встановлення факту здійснення діяльності без дозволу у попередні періоди, не обов'язково та не доцільно застосовувати інструментально-лабораторні методи контролю. Факт здійснення діяльності у попередній період підтверджується Договором про закупівлю теплової енергії №1494 від 15.09.2020 р., укладеного між ТОВ «Біоальтернатива» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця.
Щодо наявності дозволу, позивач у відповіді на відзив за вх. № 7479/23 від 27.03.2023 р. зазначає про те, що частиною 4 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання, за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача, не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом. При цьому, відповідальність за використання (експлуатацію) приміщень та обладнання покладається на особу, визначену відповідним договором.
З огляду на це, позивач вважає, що Закон допускає можливість користування орендарем документом дозвільного характеру, який отриманий орендодавцем, за умови відображення даних правовідносин та визначення чітких обов'язків щодо відповідальності під час використання об'єкту у договорі оренди.
В нашому випадку, враховуючи те, що ТОВ «Альтенерго» не являється орендодавцем майна та не перебуває у господарських відносинах із ТОВ «Біоальтернатива», то позивач вважає, що дозвіл на викиди №510136300-407 від 19.05.2020 з терміном дії до 19.05.2030 р. не може бути прийнятий до уваги, та не надає права здійснювати господарську діяльність пов'язану із викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Біоальтернатива». Крім того, позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач вводить суд в оману стверджуючи про те, що даний дозвіл є чинним, що не відповідає дійсності. Даний дозвіл анульовано наказом Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації №152 від 10 грудня 2020 року, на підставі звернення ТОВ «Альтенерго» №163/20 від 26 листопада 2020 року, що підтверджується листом Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької ОВА №01-15-01/1115 від 23.03.2023 р. На підставі наведеного позивач зазначає, що враховуючи вищевикладене, сума розміру збитків 567 844, 51 грн., яка зазначена в претензії та у позові прокурора, відповідає розрахунку розміру заподіяної шкоди навколишньому природньому середовищу, що підтверджується належними та допустимими доказами, які сформовано під час проведення перевірки.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 6794/23 від 20.03.2023 р., відповідач вважає позов прокурора необгрунтованим, а обставини наведені у позові безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду, серед іншого, на відсутність факту порушення природоохоронного законодавства Відповідачем і безпідставність пред'явлення позову щодо відшкодування збитків екології, спричинених Відповідачем понаднормовими викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Посилається на те, що в позовній заяві зазначено, що згідно наказу ДЕІ у Вінницькій області від 24.01.2022 №036 - П та повідомлення (направлення) на перевірку від 24.01.2022 №036 у період з 26.01.2022 по 31.01.2022 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було проведено планову перевірку з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, результати якої оформлено актом перевірки від 31.01.2022№036/ВН. На підставі даного акту перевірки, 31.01.2022 було видано припис від 31.01.2022 щодо усунення зафіксованих актом перевірки порушень. В Акті перевірки представниками інспекції в додатку 1 зафіксовано, що викиди забруднюючих речовин стаціонарним джерелом за адресою: м.Вінниця, вул Стрілецька, 105 здійснюються без дозволу. Проте, в тому ж таки Акті перевірки 31.01.2022 №036/ВН, представниками інспекції в додатку 1 (перелік питань щодо проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря) в п.2.2 зафіксовано, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин дотримуються стаціонарним джерелам за адресою: м.Вінниця, вул. Стрілецька, 105. Відповідач вважає, що такий висновок, про дотримання гранично допустимих викидів граничних речовин, було зроблено під час перевірки фактично правильно та нормативно обгрунтовано.
Відповідач вважає, що законодавець встановив обов'язок отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря саме на конкретне стаціонарне джерело викидів.
Відповідач на підставі договору оренди №ТТІ/21-09/21 від 15.09.2021 (копія долучена до матеріалів справи) отримав у тимчасове платне користування у ТОВ «Теплотрейд -Інвест» майновий комплекс (в т.ч котельню із двома котлами Алекот-1500 Н) за адресою: м.Вінниця, вул Стрілецька, 105.
ТОВ «Теплотрейд -Інвест» придбало у власність у ТОВ «Енергозбереження Львів», на підставі договору поставки від 20.09.2020, майновий комплекс (в т.ч котельню із двома котлами Алекот-1500 Н) за адресою: м.Вінниця, вул Стрілецька, 105 (копія договору додається).
В свою чергу, ТОВ «Енергозбереження Львів», на підставі договору поставки від 10.08.2020, придбало у власність у ТОВ «Альтенерго» майновий комплекс (в т.ч котельню із двома котлами Алекот-1500 Н). Проте ТОВ «Альтенерго» отримало дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 19.05.2020 №510136300-407 з терміном дії до 19.05.2030 (копія дозволу з додатками додається). Таким чином, Відповідач вважає, що за приписами п.4. ст.4.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» ТОВ «Біоальтернатива» на законних підставах здійснювало викиди в межах норми, на підставі дозволу 19.05.2020 №510136300-407 з терміном дії до 19.05.2030. Про вказаний факт, як і наявність старого дозволу, було достеменно відомо Позивачу, про що фактично й свідчать дані п. 2.2 Акту перевірки. Відповідач зазначає, що такий висновок цілком логічно витікає й з системного аналізу положень Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Адже маючи на меті захист від понаднормових шкідливих викидів в атмосферне повітря, контроль держави здійснюється саме за стаціонарними джерелами викидів, на які й надається відповідний дозвіл, не залежно від суб'єкту господарювання - фактичного експлуатанта такого джерела стаціонарних викидів.
Відповідач зазначає, що дозвіл 19.05.2020 №510136300-407 з терміном дії до 19.05.2030 є чинним. Відповідно, всі викиди, здійснені стаціонарним джерелом викидів, яке експлуатував Відповідач, і яке є предметом даного позову, здійснювалися Відповідачем згідно дозволу та відповідно до наданих державою норм і квот на викиди в атмосферне повітря.
Як тільки Відповідач почав експлуатувати відповідне джерело викидів (котельню), Відповідач невідкладно почав вживати заходів на оформлення нового дозволу на викиди шкідливих речовин. Однак до часу оформлення нового дозволу на викиди в атмосферне повітря шкідливих речовин, Відповідач цілком законно користувався старим дозволом на викиди відповідного стаціонарного джерела викидів і вважає, що його діяльність неправомірно ототожнювати з «понаднормовим викидами шкідливих речовин», як про це стверджується в позові. На думку відповідача, позивач у позовній заяві не надав належних та допустимих доказів здійснення діяльності без дозволу та наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду - димової труби котельні (двох котлів Алекот -1500). Також, відповідач зазначає про безпідставність та незаконність дій прокурора зі зверненням до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди заподіяної державі порушенням законодавства у сфері охорони атмосферного повітря та безпідставність розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на підставі наказу від 24.01.2022 № 036-П та посвідчення (направлення) від 24.01.2022, в період з 26.01.2022 по 31.01.2022 була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива» - відповідачем у даній справі.
За результатами вказаної перевірки, складено акт № 036/ВН від 31.01.2022 та зафіксовано ряд порушень природоохоронного законодавства. Зазначений акт долучений прокурором до матеріалів справи.
Так, відповідно до акту № 036/ВН від 31.01.2022 (надалі - Акт №036/ВН), інспекцією встановлено, що ТОВ «Біоальтернатива» експлуатує устаткування та обладнання, яке, всупереч ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», здійснювало до 11.02.2021 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності дозволу на промисловому майданчику, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, стаціонарне джерело викиду - димова труба котельні.
Прокурор стверджує, що за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 31.01.2022 притянуто до адміністративної відповідальності відповідальну особу - директора ТОВ «Біоальтернатива» ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з допущенням порушення вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та експлуатацією стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин (димові труби котелень), у тому числі на проммайданчику ТОВ «Біоальтернатива», що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, за відсутності відповідного дозволу.
Постанова від 31.01.2022 року № 05/14 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 останнім не оскаржувалась, відповідне правопорушення ним визнано та сплачено відповідно штраф, що підтверджується квитанцією про оплату від 09.02.2022, яка долучена до матеріалів справи.
Під час планової перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області встановлено, що ТОВ «Біоальтернатива» отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розташованими на промисловому майданчику - котельня для опалення військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме - № 510136300-434 від 12.02.2021.
Відповідно до додатків до вказаного дозволу, джерелом викидів на промисловому майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105 є димова труби котельні, а саме - два котли «Алекот»-1500».
Прокурор стверджує про те, що як вбачається з документів щодо обґрунтування викидів для отримання вищевказаного дозволу для котельні ТОВ «Біоальтернатива» для опалення військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2021, вищевказані два котли «Алекот»-1500» введено в експлуатацію 01.10.2019, час роботи яких становить 4536 год в рік кожен.
Натомість згідно з інформацією ТОВ «Біоальтернатива» від 11.05.2022 № 54, інспекцією встановлено час роботи джерела викидів № 1 на промисловому майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105 - димової труби котельні (двох котлів «Алекот»-1500»), з 15.05.2020 по 11.02.2021 в кількості 710 годин, що також підтверджується фактом надання послуг з теплопостачання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці (договір № 1494 від 15.09.2020).
За результатами перевірки та опрацювання наданих відповідачем в ході її проведення документів, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.04.2020 № 277, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 07.05.2020 № 414/34697, здійснено розрахунки розмірів збитків, завданих внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного на те дозволу в період з 15.05.2020 по 11.02.2021, які становлять в загальному 567 844, 51 грн. згідно долученого до матеріалів справи розрахунку, здійсненого позивачем.
З метою добровільного відшкодування вказаної суми збитків, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 21.07.2022 на адресу ТОВ «Біоальтернатива» надіслано претензію № 2140/5/22 про відшкодування заподіяної державі шкоди внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу в розмірі 567 844,51 грн. разом із детальними розрахунками збитків.
Проте, як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 29.09.2022, заподіяна навколишньому природному середовищу шкода, внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідачем не відшкодована, що і слугувало підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Згідно з п. 1.14.5. наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7 (Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві) від 10.02.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за № 61/597, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Нормами ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, здійснювати організаційно- господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, у тому числі забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин.
Приписами ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами входить до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (п. 30 додатку № 1 Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності додаток»).
З наведеного вбачається обов'язок суб'єкта господарювання перед початком експлуатації джерела забруднення атмосферного повітря отримати дозвіл в установленому законом порядку, а експлуатація цього джерела без такого дозволу призводить до відповідальності, встановленої законом.
Наведеними нормами встановлено правило поведінки, що полягає в необхідності утримання від експлуатації стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу. Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною у постанові від 06.03.2018 р. у справі № 607/4516/17.
Отже, експлуатація відповідачем стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на промисловому майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105 становить склад цивільно-правового правопорушення, що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.
За змістом ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Імперативними нормами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про атмосферне повітря» передбачено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, - несуть відповідальність згідно з законом.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, якою визначено, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Отже, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.
Вина відповідача полягає у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди із вказівкою конкретного джерела викиду, їх експлуатація заборонена.
Суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про отримання дозволу, не здійснювати експлуатацію джерел шкідливих викидів у атмосферне повітря до отримання дозволу (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 904/10536/16).
Отже, здійснення відповідачем у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило навколишньому природному середовищу шкоду (причинно-наслідковий зв'язок).
При цьому шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря речовинами, викид яких здійснено без дозволу.
Тобто, має місце повний склад цивільного правопорушення у діях відповідача.
Крім того, згідно з п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища» від 27.06.2001 № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічна правова позиція щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 925/119/18 та від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19.
У п. 4 Оглядового листа № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» зазначен збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 904/10536/16, від 20.02.2018 у справі № 910/5858/17 та від 22.05.2018 у справі № 910/15305/17.
При цьому, наявність дозволу у відповідача на даний час не виключає обов'язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 910/23296/17).
Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом, зокрема ст. 34 Закону України «Про атмосферне повітря».
Порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання, визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 р. № 277.
Відповідно до п. 1.2 Наказу, Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами-підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами.
Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в частині охорони атмосферного повітря (п. 1.4 Наказу).
Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єкта господарювання та/або розрахунковими методами (п. 2.2. Методики № 2.2).
Зокрема, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб'єкта господарювання без дозволу (п. 2.8.1 Методики).
Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва); результатами інструментально-лабораторних вимірювань, затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди (п. 3.7 Методики).
З аналізу наведених положень Методики вбачається, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря заподіяного без відповідного дозволу, може проводитися як за результатами інструментально-лабораторних досліджень, так і за характеристиками джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання.
Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено позивачем згідно з Методикою, а саме п. 3.7 - розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва).
Як регламентовано п. 3.11 Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу. При цьому, інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) надає суб'єкт господарювання по кожному джерелу викиду (утворення). У разі ненадання суб'єктом господарювання інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису), фактичний час роботи джерела викиду вважати 24 години на добу.
Розмір збитків розраховано позивачем відповідно до п. 4.1. Методики за формулою, яка зазначена у позовній заяві.
Відтак, суд зазначає, що розрахунок розміру збитків та документи, на підставі яких відібрано вихідні дані для здійснення цього розрахунку, відповідають вимогам закону та підтверджені практикою вищих судових інстанцій.
Аналогічних висновків щодо правильності визначення розміру шкоди саме на підставі означених вище документів та у встановленому порядку наведено у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 №922/3228/20.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 у справі № 912/823/18 та у постанові від 16.12.2021 у справі № 820/266/19.
З метою добровільного відшкодування вказаної суми збитків, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 21.07.2022 на адресу ТОВ «Біоальтернатива» надіслано претензію № 2140/5/22 про відшкодування заподіяної державі шкоди, внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу в розмірі 567 844, 51 грн. разом із детальними розрахунками збитків.
Проте, як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 29.09.2022, заподіяна навколишньому природному середовищу шкода внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідачем не відшкодована.
При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідачем проводилось оскарження дій (бездіяльності) тих чи інших осіб (органів), пов'язаних з виявленням факту викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.
Тобто, факт здійснення господарської діяльності ТОВ «Біоальтернатива», пов'язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу на час перевірки, відповідачем не спростовано.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об'єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства.
Отже, розмір спричиненої шкоди та вина відповідача підтверджуються: актом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 036/ВН від 31.01.2022, протоколом про адміністративне правопорушення № 014611 від 26.01.2022, постановою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення № 05/014 від 31.01.2022, довідкою ТОВ «Біоальтернатива» про відповідь на запит 1175/5/22 від 03.05.2022 р. за вих. № 54 від 11.05.2022, звітом з матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до дозволу № 510136300-434 від 12.02.2021, розрахунком розміру завданих збитків від 12.07.2022.
За таких обставин, суд вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності ТОВ «Біоальтернатива», а збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 567 844,51 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача по забрудненню атмосферного повітря без відповідного дозволу є протиправними, вчинені з його вини, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо звернення до Господарського суду Львівської області першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Держава, як суб'єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та Інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності, та господарювання тощо.
Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статей 13, 16 Конституції України, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи держаної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави. Основною засадою внутрішньої політики в екологічній сфері є збереження навколишнього природного середовища (ч.1 ст. 9 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»)
Згідно зі ст. 50 Конституції України, кожному гарантується право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Преамбулою та ст.1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.
За Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 5) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Таким чином, раціональне використання природних ресурсів, зокрема атмосферного повітря, безпосередньо зачіпає інтереси держави, адже є основним завданням та засадою діяльності держави, діяльність якої має бути спрямована на збереженні та відновленні природного стану атмосферного повітря, створенні сприятливих умов для життєдіяльності, забезпеченні екологічної безпеки та запобіганні шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.
Статтею 47 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективними планом формування територій громад - 50%, обласних бюджетів та бюджету АРК - 20%.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов'язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.
Пунктом 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що поняття «Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.
Статтею 16 Конституції України встановлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади (ст.28 Закону україни «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Пунктом «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Згідно з статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) (далі - Інспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Підпунктом 2 пункту 4 Положення №275 передбачено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.
Правовий статус Державної екологічної інспекції у Вінницькій області регламентується Положенням про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 46 (надалі - Положення № 46).
Пунктом 1 розділу І Положення № 46 визначено, що Інспекція є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Вінницької області.
Згідно з п. п. 4 пункту 2 розділу II Положення № 46 Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо: виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання; порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.
Пунктами 9, 10 Положення № 46 передбачено, що Інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
З огляду на викладене, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є органом державної влади, до компетенції якого віднесено звернення із позовною заявою до ТОВ «Біоальтернатива» про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Верховний Суд України у своїй ухвалі від 19.07.2018 (справа № 822/1169/17), застосовуючи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визначив два виключних випадки, коли прокурор може представляти інтереси держави, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на «встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 №926/979/19).
При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, з яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).
Відповідно до позиції Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту державних інтересів, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, невжиття органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходів щодо звернення до суду з належним способом захисту є обставиною, що виправдовує звернення прокурора з позовом до суду та дозволяє виконати субсидіарну роль з метою поновлення інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Як вбачається з матеріалів справи, задля встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, 23.09.2022 Вінницькою обласною прокуратурою спрямовано до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області запит за вих. № 12-447 вих.-22 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою з'ясування факту відшкодування збитків державі, встановлення причин незвернення до суду з позовною заявою про стягнення збитків з ТОВ «Біоальтернатива».
У відповідь на цей запит, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області листом за вих. № 2888/12/22 від 29.09.2022 повідомлено, що заходи представницького характеру щодо звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заподіяної шкоди не вживались та не вживатимуться, у зв'язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору.
Отже, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно, до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.
Так, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту.
У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства», суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Подання позову прокурором за таких умов є ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.
Станом на момент ухвалення рішення у даній справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567 844,51грн.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, протилежного суду не довів.
Враховуючи те, що прокурором подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги, відтак, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 567 844,51 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що прокурором подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог, відтак такі підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 517,67 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Яворівська, 22; код ЄДРПОУ № 37582308) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 19 ; код ЄДРПОУ № 37979894) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 567 844,51 грн. на рахунок: ГУК у Він.обл./місто Вінниця/24062100, код ЄДРПОУ № 37979858 Банк: Казначейство України (ел. адм. подат.) UA 978999980333159331000002856.
3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Яворівська, 22; код ЄДРПОУ № 37582308) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33; код ЄДРПОУ № 02909909) 8 517,67 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 23.06.2023 р.
Суддя Долінська О.З.